Постанова № 39518159, 26.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа № 914/4826/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

Розглянувши апеляційну скаргу від 14.04.14 за № 156 Фермерського господарства "Бурка В.В."

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.14

у справі № 914/4826/13

за позовом: Поторицької сільської ради , Львівська область, Сокальський р-н

до відповідача 1 Сокальської районної державної адміністрації, Львівська область,м.Сокаль

до відповідача 2 Сокальської районної ради, м. Сокаль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Фермерське господарство "Бурка В.В.", Львівська область, м.Сокаль;

2. Відділ Держземагенства у Сокальському районі Львівської області;

3. Бурка Віталій Володимирович, с.Татарків,

про визнання частково недійсним розпорядження Сокольської районної державної адміністрації № 385 від 30.08.1999р. та визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею від 15.12.99

За участю представників сторін:

від позивача - Іванчин О.І. - представник;

від відповідача 2 - Пилипюк Л.В. - представник;

від третьої особи 1 - Бурка В.В. - представник;

від відповідача 1 та третіх осіб 2,3 - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/4826/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суд від 28.04.14 до складу судової колегії для розгляду справи №914/4826/13 введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суд від 28.04.14 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 08.05.14.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суд від 08.05.14 відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи з підстав, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.14 до участі у справі залучено в якості відповідача 2 Сокальську районну раду з підстав, викладених в ухвалі, розгляд скарги відкладено на 26.06.14.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.14 у справі №914/4826/13 (суддя Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації №385 від 30.08.99 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств" в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки громадянину Бурці Віталію Володимировичу, передачі громадянину Бурці Віталію Володимировичу згідно розробленого проекту в постійне користування з земель ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га. та видачі громадянину Бурці В.В. державного акту на право постійного користування землею, визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 15.12.1999 року Серія ЛВ 1041, виданий Бурці Віталію Володимировичу, стягнуто з Сокальської районної державної адміністрації на користь Поторицької сільської ради 2 294,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду ФГ «Бурка В.В.» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суд Львівської області від 03.04.14 у даній справі.

При цьому, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом під час прийняття рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, даний спір не підсудний господарському суду, оскільки до повноважень Господарського суду Львівської області не входить визнання недійсним розпорядження голови Сокальської РДА та державного акта не землю.

Також апелянт вважає, що права позивача у даній справі не порушені, оскільки у Поторицької сільської ради не існувало права щодо спірної ділянки станом на момент подання позову.

Крім того, скаржник зазначає, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ФГ «Бурка В.В.» перебуває за межами адміністративної території с. Поториця Сокальського району, а тому, відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Сокальською районною державною адміністрацією правомірно і в межах повноважень прийнято оскаржуване розпорядження. Також. На думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно не задоволив заяви скаржника про застосування позовної давності.

8 травня 2014 року до Львівського апеляційного господарського суду представником Поторицької сільської ради було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач 1 та треті особи 2,3 участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.14 участь представників сторін та третіх осіб у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги, проти чого представники не заперечили.

Присутні у судовому засіданні представники учасників судового процесу навели свої доводи, міркування та заперечення щодо поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 26.06.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення присутніх представників, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.14 у справі № 914/4826/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 05.03.99 Сокальською районною радою прийнято рішення №6 «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" (а.с.22-23). Відповідно до п.6 зазначеного рішення вирішено надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянських (фермерських) господарств фермеру Бурці Віталію Володимировичу в розмірі 20,0 га із земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

На підставі даного рішення ПП "Земельно-кадастрове бюро" виготовило технічну документацію з виконаних проектно-пошукових робіт по розробці проекту відведень земель для розширення селянського (фермерського) господарства Бурка В.В. з земель Сокальського заводу хімволокна Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області (а.с.201-215).

З посиланням на положення ст.ст. 50, 51, 52 ЗК України 1990 року, а також рішення Сокальської районної ради №6 від 05.03.99, на підставі проекту відведення земельної ділянки гр. Бурці В.В., головою Сокальської районної державної адміністрації видано розпорядження №385 від 30.08.99 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств" (а.с.20) яким, зокрема, вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки громадянину Бурці В.В., передати йому згідно розробленого проекту в постійне користування з земель ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га., а також видати Бурці В.В. державний акт на право постійного користування землею.

15 грудня 1999 року Бурці В.В. Сокальською районною радою видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7974 га. для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №233 (а.с.21, 21 зворот).

Здійснюючи перевірку, органами прокуратури встановили, порушення порядку надання цієїземельної ділянки, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним п.6 рішення Сокальської районної ради від 05.03.99. Зазначений пункт рішення Сокальської районної ради було визнано недійсним рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.13 у справі №5015/1470/12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.13 та постановою ВГС України від 26.02.14. Рішення суду ґрунтувалось на порушенні відповідачем норм чинного законодавства щодо порядку надання земельної ділянки та повноважень відповідача.

Зважаючи на дану обставину, Поторицька сільська рада вважає, що зазначене розпорядження прийняте всупереч норм чинного на момент прийняття законодавства та з перевищенням наданих районній державній адміністрації повноважень, а тому звернулася до Сокальської районної адміністрації з позовом про визнання частково недійсним розпорядження Сокольської районної державної адміністрації № 385 від 30.08.99 та визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею від 15.12.99, як таких, що є похідними від скасованого рішення Сокальської районної ради №6 від 05.03.99. Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що у зв'язку з видачею державного акта на землю Сокальською районною радою даний орган було залучено до участі у справі в якості відповідача 2.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія зазначає, що, правове регулювання спірних правовідносин у даній справі здійснювалося Земельним кодексом України від 18.12.90 (№561-ХІІ) з подальшими змінами, оскільки такий діяв на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 3 ЗК України 1990 року (чинного на момент виникнення правовідносин) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 4 ЗК України 1990 року визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Статтею 7 ЗК України 1990 року передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 ЗК України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.

В матеріалах справи відсутнє рішення Поторицької сільської ради про надання землі чи відмови у її наданні скаржнику із земель, що перебувають в межах її території, як розпорядника таких земель.

Порядок надання земельних ділянок в користування передбачено положеннями статі 19 ЗК України 1990 року.

Зокрема, за приписами вказаної статті надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Статтею 51 ЗК України 1990 року, врегульовано порядок надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства та зазначено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власниками землі або землекористувачами, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами і органом архітектури.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка яка надана Бурці В.В. на підставі оспореного розпорядження належала до земель сільськогосподарського призначення, розпорядження якими було віднесено до повноважень Поторицької сільської ради при цьому в матеріалах справи відсутні докази зміни її цільового призначення.

А відтак, органом уповноваженим на розгляд та затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її в користування являється відповідна рада, у даному випадку - Поторицька сільська рада, яка в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель, а не районна державна адміністрація. Остання може затверджувати такий проект лише в тому випадку, коли згідно положень ч.3 ст.3 ЗК України 1990року такі повноваження їй надасть відповідна рада.

Докази того, що сільська рада уповноважувала районну адміністрацію на затвердження вказаного проекту в матеріалах справи відсутні, відповідачем -1 не надані.

Щодо посилання скаржника на рішення Сокальської районної ради народних депутатів 12 сесії ХХІІ скликання від 03.02.98 «Про делегування повноважень районній державній адміністрації», яке долучено ним до матеріалів справи разом з клопотанням від 23.06.14, та на підставі п.8 якого, на його думку, держаній адміністрації були делеговані повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, то судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до п.3 ч. 3 ст.19 ЗК України 1990 року районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

В матеріалах справи відсутні докази відмови Поторицької сільської ради у наданні земельної ділянки, тому районна рада не мала повноважень, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, зважаючи на положення п.3 ч. 3 ст.19 ЗК України 1990 року, а відтак такі не могли бути делеговані нею районній державній адміністрації. Окрім цього п.8 рішення Сокальської районної ради від 03.02.98 районній державній адміністрації були делеговані повноваження лише щодо підготовки питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення/викуп/ і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією. Повноваження щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не зазначені. Не передбачені були повноваження районної державної адміністрації щодо надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства і Законом України «Про місцеві районні адміністрації» в редакції чинній на час прийняття ос пореного розпорядження.

Зважаючи на наведене, місцевим господарським судом зроблено правомірний висновок, що прийняття Сокальською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження здійснено поза межами наданих їй повноважень, з порушенням вимог діючого на час його прийняття законодавства, враховуючи, окрім зазначеного вище, що розпорядження цією земельною ділянкою сільськогосподарського призначення було віднесено до повноважень Поторицької сільської ради або за її згодою.

Зазначеним вище також підтверджується факт порушення інтересів сільської ради прийняттям зазначеного розпорядження Сокальською районною державною адміністрацією та спростовуються доводи апелянта з цього приводу.

Разом з цим, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Зважаючи на встановлення факту неправомірності прийняття розпорядження на підставі якого Бурці В.В. видано державний акт на право постійного користування землею від 15.12.99 Серія ЛВ 1041, та те, що підставою його видачі не було зазначено рішення органу місцевого самоврядування то зазначений акт теж визнається недійсним та підлягає скасуванню.

Також, спростовуються доводи апелянта стосовно непідвідомчості даного спору господарським судам України, оскільки питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

З цією метою підлягають аналізу предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке:

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Зважаючи на наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо підвідомчості даного спору господарським судам.

Щодо посилання, скаржника на пропуск позивачем позовної давності, то судова колегія зазначає, що відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч.4 статті 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб в господарському процесі.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом підставно відмовлено у задоволенні поданої заяви про застосування позовної даності.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що посилання суду першої інстанції на факти, які встановлені під час розгляду справи №5015/1470/12, як на преюдиційні, в порядку ст.35 ГПК України, є помилковим, оскільки не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій), натомість Сокальська районна державна адміністрація не була стороною у справі №5015/1470/12.

Преюдиція застосовується щодо фактів та обставин, пов'язаних з діяльністю Сокальської районної ради, яка залучена як відповідач судом апеляційної інстанції. Правила преюдиції застосовуються Львівським апеляційним господарським судом, виходячи із вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.101 ГПК України.

Проте, зазначена обставина не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, а тому не може вважатися підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Судом у даній справі приймається до уваги факт встановлення іншим судовим рішенням недійсності рішення про надання земельної ділянки Районною радою третій особі - 1.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положенням ст.33 ГПК України апелянт не надав суду доказів на підтвердження правомірності вимог, зазначених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не визнає доводи скаржника такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Дане рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.14 у справі № 914/4826/13 без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бурка В.В." без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.06.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.