Рішення № 39518133, 25.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2014 р.Справа № 921/363/14-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. розглянув справу

за позовом Заступника прокурора Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000, в інтересах держави, в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

до відповідача Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48152

про стягнення заборгованості в сумі 781 940, 22 грн., з якої: 664 705, 77 грн. - борг за спожитий природний газ, 72 097, 80 грн. - пеня, 16 635, 95 грн. - 3 % річних та 28 500, 70 грн. - інфляційні нарахування

За участю представників від:

Прокурора: Осядач Н. А. - прокурора відділу, посвідчення № 013509 від 03.12.2012 р.

Позивача: Штогрина М.П. - юрисконсульта, довіреність № 01/4457 від 31.12.2013 року

Відповідача: не прибув

В судових засіданнях учасникам судового процесу роз'яснювались їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Заступник прокурора Тернопільської області, м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, надалі - позивач, до Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 781 940, 22 грн., з якої: 664 705, 77 грн. - борг за спожитий природний газ, 72 097, 80 грн. - пеня, 16 635, 95 грн. - 3 % річних та 28 500, 70 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Типовим договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 14/с-012 від 31.05.2013 р. в частині проведення своєчасної та повної оплати вартості отриманого за періоди з липня місяця по серпень місяць 2013 року включно та з жовтня місяця 2013 року по грудень місяць 2013 року включно природного газу в загальній кількості 1 952 561 м3 на загальну суму 9 115 005, 77 грн., внаслідок чого, станом на 15.04.2014 р., утворилась заборгованість в сумі 664 705, 77 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано: 72 097, 80 грн. пені, 16 635, 95 грн. 3% річних та 28 500, 70 грн. інфляційних нарахувань.

В підтвердження викладеного надано: Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 14/с-012 від 31.05.2013 р., додатки до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2013р., від 30.08.2013 р., від 31.10.2013 року, від 14.11.2013 року, від 02.12.2013 року та від 02.01.2014 р., розрахунок заборгованості по сумі основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 18.04.2014 року на 15:00 год. 05.05.2014 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:30 год. 19.05.2014 року та, відповідно, на 11:00 год. 11.06.2014 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав. В судовому засіданні 11.06.2014 р. за клопотанням відповідача було оголошено перерву до 10:10 год. 25.06.2014 року, про що повноважних представників сторін та прокурора повідомлено під розписку, яка знаходиться в матеріалах справи.

Строк вирішення спору продовжено, в передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України порядку, про що судом було винесено відповідну ухвалу від 11.06.2014 р.

В судове засідання 25.06.2014 р. повноважний представник позивача прибув. Повідомив, що станом на день розгляду спору в суді відповідачем в рахунок часткового погашення заявленого до стягнення боргу за поставлений природний газ сплачено 200 000 грн. В зв'язку із наведеним, в цій частині позовних вимог провадження просить припинити, в іншій частині - позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Присутній в судовому засідання 25.06.2014р. прокурор підтримав позицію представника позивача.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 25.06.2014 року не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка повноважного представника від 11.06.2014 р. Разом з тим, в судовому засіданні 11.06.2014 р. підтвердив факт наявності боргу в заявленій позивачем сумі та часткового (на суму 200 000 грн.) його погашення.

В абз. 2 п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, із змінами і доповненнями внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №3, зазначено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. В п. 3.9.2 згаданої Постанови вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 4-2 ГПК України передбачає що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В силу приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача - для надання можливості підприємству погасити заборгованість за використаний природний газ та вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій в позасудовому порядку; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а також враховуючи закінчення встановлених ст. 69 ГПК України строків розгляду спору, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, думку прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

НАК "Нафтогаз України" заснована відповідно до Указу Президента України від 25.02.98 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - постанова КМУ від 25.05.98 № 747).

Пунктом 1.2 статуту НАК "Нафтогаз України" визначено, що компанія є державним акціонерним товариством відкритого типу.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 статуту НАК "Нафтогаз України" засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами компанії є держава в особі Мінпаливенерго - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна.

Звертаючись з позовом, прокурор посилався на те, що пакет акцій ПАТ "Тернопільгаз" знаходиться у державній власності (належить НАК "Нафтогаз України", яке в свою чергу повністю належить державі), а невиконання своєчасних розрахунків за спожитий газ зумовлює дефіцит коштів при проведенні розрахунків НАК "Нафтогаз України" за договорами купівлі-продажу по міждержавним контрактам та дестабілізацію функціонування газової галузі України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, суд вважає, що у даній справі, прокурор з посиланням на законодавство належно обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

31.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз", надалі - Постачальник, з однієї сторони, та ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", надалі - Споживач, з другої сторони, укладено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №14/с-012 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1 р.1 Договору).

Згідно п.2.1 р.2 Договору договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку №2 до Договору. Так, додатком №2 до Договору обсяг постачання природного газу Споживачу для власного споживання у 2013 встановлено в обсязі 190 000 куб. м, у тому числі по місяцях: червень - 10 000 куб. м, липень - 20 000 куб. м, серпень - 20 000 куб. м, вересень - 20 000 куб. м, жовтень - 40 000 куб. м, листопад - 40 000куб. м та грудень - 40 000 куб. м.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (в матеріалах справи). Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п. п. 2.6-2.9 р. 2 Договору.)

Згідно п. 1.1 р. 1, п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 р.4 Договору, Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами, тариф на постачання газу за регульованим тарифом, податок на додану вартість. Постачальник зобов'язуються розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб - сайті та засобах масової інформації. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору, є обов'язковою для Сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

У відповідності до п. 4.5 р. 4 Договору, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно; місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору; загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу.

Відповідно до п. 4.6 р. 4 умов Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка №2 до Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку.

П. 10.1 р.10 Договору від 31.05.2013 року встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2013 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору, жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги постачання газу на продовжений термін. Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох Сторін (п.10.2 р.10 Договору).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами у справі було складено та підписано Додаток №2 до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 31.05.2013 р. №14/с-012, яким визначено договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік, відтак суд прийшов до висновку, що термін дію договору №14/с-12 від 31.05.2013 року сторонами продовжено до 31.12.2014 року.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного Кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між газопостачальними (газотранспортними) організаціями та громадянами (споживачами газу) регулюються Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, із наступними змінами та доповненнями, затвердженими наказом Деркомнафтогазу № 355 від 01.11.1994р. (далі - Правила).

Відповідно до п. 10 згаданих Правил розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В судовому засіданні встановлено, що за період з липня місяця 2013 року по грудень місяць 2013 року (включно) відповідачем отримано 1 952 561 м3 природного газу на загальну суму 9 115 005 грн. 77 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями Актів прийому-передачі природного газу від 31.07.2013р. від 30.08.2013р., від 31.10.2013р., від 14.11.2013р., від 02.12.2013р., від 02.12.2013р. та від 02.01.2014р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як вже зазначалось вище, у відповідності до п. п. 4.5, 4.6 р. 4 Договору розрахунковим є період з 9.00 години першого дня місяця в якому споживаються послуги до 9.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка №2 до Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (п.4.7 р.4 Договору).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з липня місяця 2013 року по грудень місяць 2013 року (включно) виконав лише частково - на суму 8 450 300 грн., про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок. Відтак, заборгованість відповідач перед позивачем станом на день звернення до суду становила 664 705 грн. 77 коп., яку позивач і просив стягнути в судовому порядку.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що станом на 25.06.2014 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості перераховано на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 200 000 грн. Факт здійснення часткової оплати заявленої до стягнення суми боргу підтверджено наданими повноважним представником позивача в судове засідання 25.06.2014 року належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

В судове засідання 25.06.2014 року повноважний представник відповідача не прибув, доказів добровільної та повної оплати вартості природного газу, поставленого позивачем за період з липня місяця по грудень місяць 2013 року (включно) не надав. Разом з тим, в судовому засіданні 11.06.2014 року факт наявності заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ згідно договору№14/с-012 від 31.05.2013 року не заперечив.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, правомірними, обґрунтовано заявленими, підтвердженими документально, не запереченими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення є вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення з Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, 464 705 грн. 77 коп. боргу за поставлений в період з липня місяця по грудень місяць 2013 року (включно) природний газ згідно Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 31.05.2013 року №14/с-012.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 200 000 грн. основного боргу суд припиняє у відповідності до вимог п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок, здійснених відповідачем проплат та передбачених умовами типового договору термінів здійснення розрахунків, заявлено до стягнення 16 635,95 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 06.08.2013 року по 14.04.2014 року, а також 28 500,75 грн. - інфляційних нарахувань, нарахованих за період з грудня місяця 2013 року по березень місяць 2014 року.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договором станом на день звернення до суду, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 28 500 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи.)

Окрім того, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, згідно якого сума 3% річних за визначені позивачем періоди становить 16 635,97 грн. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 16 635,95 грн. 3% річних, які і просив стягнути позивач у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

П. 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 6.2.2 п. 6.2 р.6 Договору).

З огляду на наведене, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок, здійснених відповідачем проплат та передбачених умовами типового договору термінів здійснення розрахунків, заявлено до стягнення 72 097,80 грн. пені, нарахованої за період з 06.08.2013 року по 14.04.2014 року.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок суми пені та проведено перерахунок заявленої до стягнення штрафної санкції, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 72 097 грн. 76 коп. пені. Вимоги в частині стягнення 0,04 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що відповідачем часткову сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі, витрати по сплаті судового збору в сумі 15 638 грн. 80 коп., покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 80 п. 1-1 ч.1, 82, 84, 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" (с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37625037) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) - 464705 грн. 77 коп. боргу, 72 097 грн. 76 коп. пені, 16 635 грн. 95 коп. - 3% річних, 28 500 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" (с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37625037) в доход Державного бюджету України, на рахунок 31217206783002, одержувач УДКСУ у м. Тернополі 22030001, код одержувача 37977726, МФО 838012, призначення платежу: "Судовий збір" 15 638 грн. 80 коп. судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення 200 000 грн. основного боргу - припинити.

5. В задоволенні вимог про стягнення 0,04 грн. пені - відмовити.

6 Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

7. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 27.06.2014р

Суддя І.М. Гирила