Ухвала суду № 39513753, 24.06.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1436/13-к

Номер провадження 11-кп/786/23/14

Категорія ч.2 ст.121 ТЗ Головуючий у 1-й інстанції Прикіпєлова Л.В.

Доповідач ап. інст. Давиденко Е. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Давиденка Е.В.

судді Лісіченко Л.М., Захожая О.І.

при секретарі Войтенко Є.М.,Котенко А.В.

з участю прокурора Гринь А.С.

представника потерпілої ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_6, прокурора прокуратури Глобинського району Полтавської області та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2013 року, щодо ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, працюючого по найму у приватних осіб без укладення трудового договору, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч.2 ст. ч. 121 КК країни до 8 років позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за злочин проти життя та здоров'я особи, вчинений за наступних обставин.

Як встановлено судом, 06 квітня 2013 року, близько 18.00 год., на узбіччі дороги покладеної по дамбі №1 села Погреби, Глобинського району, Полтавської області, між перебуваючими в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виникла сварка, яка переросла в бійку, в процесі якої ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс удари рукою та коліном в область голови ОСОБА_7, чим спричинив потерпілому, (згідно висновку судово-медичної експертизи № 42 від 08.04.2013-07.05.2013р. № 42А від 29.04.2013-30.05.2013р.) тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, субдуральної гематоми лівої півкулі головного мозку, синців м'яких тканин голови, забійної рани, крововиливу слизової верхньої губи, які в даному випадку привели до смерті.

Після нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 залишив потерпілого на місці вчинення злочину, після чого ОСОБА_9 довів потерпілого ОСОБА_7 до вул. Леніна в с.Погреби, Глобинського району.

Смерть ОСОБА_7 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась забоєм речовини головного мозку, субдуральною гематомою лівої півкулі головного мозку.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16.10.2013 р., вказавши, що судове слідство проведено однобічно, від його удару смерть потерпілого не могла настати, не надано належної оцінки показання свідків, допитаних в судовому засіданні стосовно того хто саме наносив удари потерпілому, зазначаючи, що свідок ОСОБА_10 також вказував про те, що гр. ОСОБА_11 бив потерпілого штахетом чи дверима.

Захисник ОСОБА_6 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 апеляційну скаргу, у якій вказував, що кримінальне провадження проводилось однобічно, з грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, а також ст. 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, акт судово-медичної експертизи трупа, на який вказав суд першої інстанції у вироку, як на достовірне джерело доказів, суперечить показанням допитаного судом судового експерта та показанням свідків у даному провадженні. Крім того, судовим слідством встановлено, що ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово безпричинно приставав до ОСОБА_5 На дамбі потерпілий продовжив чіплятися до ОСОБА_5 та наніс йому удар в область живота. ОСОБА_5, захищаючись у відповідь, наніс ОСОБА_7 один удар долонею в область обличчя, після чого їх розборонив ОСОБА_12 Отже, обвинувачений діяв на законних підставах відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 36 КК України. Де і ким спричинена черепно-мозкова травма ОСОБА_7, яка потягла за собою смерть потерпілого, досудовим слідством і судом не встановлено, у зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства, а тому захисник просив вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_5 скасувати, а кримінальне провадження відносно нього направити на новий судовий розгляд.

Прокурор, який приймав участь в справі, також подав апеляційну скаргу, вказуючи при цьому, що вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України необхідно скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2013 року скасувати у зв'язку з тим, що суд при винесенні вироку не дав належної оцінки доказам та не перевірив показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, через що органи досудового слідства та суд першої інстанції припустились істотної неповноти при дослідженні обставин події спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому, потерпіла ОСОБА_3 наголошувала на тому, що удари потерпілому ОСОБА_7 наносились декількома особами, у зв'язку з чим просила кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_4, які змінили апеляційну скаргу та просили дії обвинуваченого перекваліфікувати з ч.2 ст.121 на ч.2 ст.125 КК України посилаючись на те, що доказів нанесення ударів потерпілому з боку обвинуваченого ОСОБА_5 в матеріалах провадження не має, думку прокурора Гринь А.С., яка не підтримала принесену прокурором апеляційну скаргу, проте в задоволенні апеляцій обвинуваченого, захисника адвоката ОСОБА_6 та потерпілої просила відмовити, вислухавши потерпілу ОСОБА_3 та в її інтересах представника адвоката ОСОБА_2, які підтримали принесену апеляційну скаргу, вваживши за необхідне скасувати вирок суду та провадження направити на новий судовий розгляд, оскільки на їх думку потерпілому наносились ушкодження, крім обвинуваченого, ще й іншими особами, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши докази, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, вислухавши учасників судового розгляду в судових дебатах, а обвинуваченого в останньому слові, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Судом достовірно встановлено та неоспорюється учасниками процесу, зокрема і самим обвинуваченим, той факт, що 06.04.2013 року між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 мав місце конфлікт з приводу мобільного телефону обвинуваченого, який знаходився у ОСОБА_9, спочатку на подвір'ї ОСОБА_13, а потім на дамбі № 1 с. Погреби, де під час сварки, що переросла у бійку ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_7 в область голови.

Допитаний в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_14, як єдиний очевидець бійки між обвинуваченим і потерпілим, підтвердив факт заподіяння ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 удару коліном ноги в обличчя під час конфлікту, що виник між ними на дамбі № 1 с. Погреби.

Так, зокрема останній вказав, що 06.04.2013 р., близько 18 год., разом з ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_15, відпочивав в с. Погреби, де розпивали спиртні напої та потім разом йшли по дамбі №1, коли ОСОБА_5 покликали ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які також були на підпитку для розмови, і той зупинився. Через декілька хвилин він оглянувся та побачив, як ОСОБА_9 і ОСОБА_7 штовхають ОСОБА_5, і супроводжують свої дії нецензурною лайкою, а ОСОБА_5, в свою чергу, чинить їм опір. Він вирішив забрати обвинуваченого і намагався відтягнути ОСОБА_5, але сам отримав від ОСОБА_7 удар в спину, і у відповідь відштовхнув його. Від поштовху ОСОБА_7 присів, після чого ОСОБА_5 підійшов до нього та наніс йому удар коліном в область передньої частини голови. Після цього потерпілий закрив обличчя руками і вже не вставав. Забравши ОСОБА_5, вони з ним пішли наздоганяти ОСОБА_10 та ОСОБА_15

Показання даного свідка є послідовними, об'єктивними і не викликають сумнівів у їх достовірності та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Зокрема, згідно протоколу проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_12 (а.с. 113-115 т.1) та ОСОБА_10 (а.с. 118-119 т.1), вони з виїздом на місце вказали де саме на дамбі № 1 села Погреби, відбувся конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Вказане ними місце співпадає з місцем, де виявлені за протоколом огляду місця події плями бурого кольору схожі на кров. Свідчення даних свідків на слідчому експерименті не мають розбіжностей з їх свідченнями в судовому засіданні місцевого суду. Крім того, свідок ОСОБА_12 показував на манекені, яким чином ОСОБА_5 наносив удар сидячому ОСОБА_7 по голові.

Вищевказані показання ОСОБА_12 дані ним під час слідчого експерименту співпадають з даними судово-медичних експертиз трупу ОСОБА_7 № 42 від 08.04.2013-7.05.2013р., та № 42А від 29.04.2013-30.05.2013 (а.п. 34-36 т.1), (а.п. 51 т.2), згідно яких у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: субдуральної гематоми лівої півкулі головного мозку, синців м'яких тканин голови, забійної рани, крововилив слизової верхньої губи, які утворились від не менш, як двократної дії тупих предметів, якими можуть бути пальці рук стиснуті в кулак, або від удару ногами, по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку привели до смерті.

Відповідно до протоколу огляду та вилучення від 07.04.2013 року (а.п. 16 т.1), ОСОБА_5 добровільно видав належну йому куртку, в якій він був 06.04.2013 року, та на якій відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 367 від 07.05.2013-14.05.2013 року знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_7

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5, як на досудовому слідстві ( т.2 а.с. 40-42), так і в суді першої інстанції вказував, що саме він вдарив ОСОБА_7 в обличчя, а чи бив його ще хтось, він не бачив.

Отже, показання свідка ОСОБА_12, щодо обставин події злочину, за яких заподіяно потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, що потягли його смерть є такими, що узгоджуються з іншими доказами.

Належним чином судом дана оцінка і показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15, які в своїй сукупності узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_12 та іншими матеріалами провадження.

Судом першої інстанції вірно та обґрунтовано не взято до уваги показання свідка ОСОБА_9 щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень кількома особами в різні частини тіла.

Дана версія спростовується, як вищевказаними показаннями ОСОБА_12, які місцевий суд належно оцінив, так і висновком експерта № 42 від 11.04.2013 р. ( а.п. 131), згідно якого показання свідка ОСОБА_9, дані ним в ході відтворення обставин та обстановки скоєння злочину, не співпадають з даними вищевказаної судово - медичної експертизи трупу ОСОБА_7, відповідно до якої на тілі потерпілого окрім тілесних ушкоджень в області голови, інших ушкоджень не виявлено.

У відповідності до призначеної в суді апеляційної інстанції комісійної судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_7, а також допитаної в судовому засіданні експерта ОСОБА_16, фактично підтверджуються висновки попередньої судово-медичної експертизи щодо виявлених тілесних ушкоджень та причини смерті потерпілого.

Як вбачається з пояснень експерта ОСОБА_16, потерпілому нанесено не менше двох ударів, що свідчать про пошкодження слизової оболонки верхньої губи та пошкодження, виявлене біля правого ока. Від кожного з ударів могла утворитися субдуральна гематома в лівій скронево-потиличній частині голови. Ці пошкодження утворилися в короткий проміжок часу, але не внаслідок одного удару. При цьому потерпілий знаходився обличчям до травмуючого предмету, яким міг бути рука людини зжата в кулак, нога у взутті та нога зігнута в коліні.

Також експерт пояснила, що оскільки у потерпілого було пошкодження слизової оболонки верхньої губи, тобто з внутрішнього боку, то при ударі коліном ноги на штанях могло не залишитися слідів крові.

Доводи ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, що завдане ним тілесне ушкодження не могло спричинити смерть потерпілого, також спростовуються вищевказаними доказами, а його версію, що потерпілого били інші особи штахетом чи дверима, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки вона спростовується об'єктивними висновками комісійної судово-медичної експертизи.

Цю версію також спростувала потерпіла ОСОБА_3

Крім цього, не заслуговують на увагу і доводи в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 про закриття провадження в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 діяв в межах необхідної оборони.

Такі доводи є безпідставними та неспроможними, спростовуються наявними у кримінальному провадженні доказами.

Так, судом першої інстанції достеменно встановлено, що між ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виникла сварка, яка супроводжувалась нецензурною лайкою, а потім переросла в штовханину, де ОСОБА_5 чинив їм опір.

Коли свідок ОСОБА_14 вирішив забрати обвинуваченого і намагався відтягнути ОСОБА_5, але сам отримав від ОСОБА_7 удар в спину, та у відповідь відштовхнув потерпілого, який від поштовху похитнувся і присів. Тобто, якщо протиправні дії і мали місце з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_5, проте вони були не значними та припинені ОСОБА_17 І вже після цього, коли активних дій стосовно ОСОБА_5 не відбувалося, обвинувачений підійшов до ОСОБА_7 та наніс йому удар коліном в область передньої частини голови. Після цього потерпілий закрив обличчя руками і вже не вставав.

Отже, обставин, які б вказували на необхідну оборону, за матеріалами дано провадження не встановлено.

В свою чергу, доводи потерпілої ОСОБА_3 про те, що до злочину причетні інші особи, а саме ОСОБА_10, який за показаннями свідка ОСОБА_9 нібито бив потерпілого, який лежав на правому боці, з верху по голові ногою, також є надуманими та такими, що суперечать матеріалам цього кримінального провадження.

Жоден з свідків, крім ОСОБА_9, не підтвердив цих обставин. Це також заперечує як свідок ОСОБА_10, так і обвинувачений ОСОБА_5

Такі доводи потерпілої ОСОБА_3 також спростовуються як висновком судово-медичної експертизи, так і висновком комісійної судово-медичної експертизи, про те, що у лівій зовнішній частині голови потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено.

Допитана з цього приводу експерт ОСОБА_16 пояснила, що при дослідженні в лівій частині голови потерпілого не має ушкоджень, а це у свою чергу вказує про необ'єктивність показань свідка ОСОБА_9

Не заслуговують на увагу і доводи потерпілої ОСОБА_3 про необхідність скасування вироку суду та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, оскільки на її думку допущена неповнота досудового та судового слідства.

Стаття 415 КПК України передбачає виключні підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Так, за змістом цієї статті суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Таких обставин не наведено ні потерпілою ОСОБА_3, ні її представником, адвокатом ОСОБА_2

Більше того, як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд проведено у відповідності з вимогами чинного кримінально-процесуального закону, і судом під час розгляду справи досліджено всі докази, які надані стороною обвинувачення та стороною захисту, перевірені всі обставини, які мали значення для прийняття законного та обґрунтованого судом рішення відповідно до фактичних обставин, викладених у обвинувальному вироку.

Будь-яких інших доказів потерпіла та її представник, як сторона обвинувачення, суду не надала.

Також твердження потерпілої про необхідність притягнення до відповідальності ще й інших осіб у цьому кримінальному провадженні є недопустимим, оскільки відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За таких обставин, докази по цьому провадженню, на які спирався суд першої інстанції при винесенні обвинувального вироку, повністю викривають ОСОБА_5, як особу, яка навмисно заподіяла ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Саме тому суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.

При обранні покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Крім того, як вбачається з матеріалів даного провадження, ОСОБА_5 виявляє ознаки легкої розумової відсталості, дитинство провів у спеціалізованій школі - інтернаті, не мав та не має соціальної підтримки від близьких людей.

Невизнання вини обвинуваченим на протязі досудового та судового слідства, ніяким чином не може впливати на визначення йому розміру покарання.

За таких обставин, покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обране судом першої інстанції в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України і на думку колегії суддів апеляційного суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора в частині призначення обвинуваченому більш суворого покарання не заслуговує на увагу.

Підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів апеляційного суду у зв'язку з вищезазначеним не вбачає.

Таким чином, керуючись ст.ст. 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, прокурора прокуратури Глобинського району Полтавської області та потерпілої ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без змін.

Судді:

Давиденко Е.В. Лісіченко Л.М. Захожай О.І.