Рішення № 39511487, 18.06.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

справа № 757/5492/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Гурніку А.І.,за участю: представника позивача-1:ОСОБА_2,позивача-2:не з'явився,позивача-3:не з'явився,представника відповідача-1:Кохановського В.С.,представника відповідача-2:Григорьєва О.В.,представника відповідача-3:Мельника О.І.,представника третьої особи:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Колекторська Група» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вмог щодо предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди і шкоди завданої ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі - позивач-1, ОСОБА_6), ОСОБА_7 (далі - позивач-2, ОСОБА_7), ОСОБА_8 (далі - позивач-3, ОСОБА_8) звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач-1, ПАТ «Альфа-Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (далі - відповідач-2, ТОВ Кредит Колекшн Груп»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Колекторська Група» (далі - відповідач-3, ТОВ «Універсальна Колекторська Група»), в якому просять зобов'язати публічно вибачитись керівників відповідачів перед позивачами за місцем проживання та поновити їх ділову репутацію, зобов'язати відповідачів в солідарному розмірі відшкодувати на користь позивача-1 заподіяну моральну шкоду, завдану діями відповідачів, в розмірі 7 500 грн., зобов'язати відповідачів в солідарному розмірі відшкодувати на користь позивача-2 заподіяну моральну шкоду, завдану діями відповідачів, в розмірі 7 500 грн., зобов'язати відповідачів в солідарному розмірі відшкодувати на користь позивача-3 заподіяну моральну шкоду, завдану діями відповідачів, в розмірі 15 000 грн., зобов'язати відшкодувати матеріальну шкоду, у вигляді витрат на лікування, завдану умисними діями відповідачів, що призвели до тяжкого захворювання позивача-3, в розмірі 10 000 грн., зобов'язати відшкодувати матеріальну шкоду, у вигляді витрат на лікування, завдану умисними діями відповідачів, що призвели до захворювання позивача-2, в розмірі 4 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначають, що 27.01.2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 400570977, а 31.08.2008 року ОСОБА_6 подала до відділення ЗАТ «Альфа-Банк» повідомлення про відкликання згоди на укладення договору та сплатила грошові кошти в розмірі 3 405,00 грн., що становило вартість товару та вже нараховану суму за користування кредитом. Однак відповідач-1 не побажав розірвати кредитний договір, чим порушив права позивача-1. 09.04.2010 року до ПАТ «Альфа-Банк» була подана заява в якій позивач-1 скаржилась на дії представників банку, оскільки їй почали надходити дзвінки та листи з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, яку вона сплатила ще 31.01.2008 року. В подальшому ПАТ «Альфа-Банк» доручило роботу над заборгованістю ОСОБА_6 ТОВ Кредит Колекшн Груп», за повідомленнями якого стало зрозуміло, що заборгованість позивача-1 невпинно збільшується. 18.12.2012 року ПАТ «Альфа-Банк» передало право вимоги на користь ТОВ «Універсальна Колекторська Група», про що позивача-1 належним чином не було повідомлено. Представники ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Універсальна Колекторська Група» вели діалог з позивачем-1 брутально та образливо, робили необґрунтовані висновки в бік позивачів, виставляли в обличчі інших людей особу позивача-1 я негідну та аморальну, називали її шахрайкою та крадійкою, чим принижували гідність позивачів та порушували їх конституційні права. У 2010 році позивч-3 втрачає свою силу та енергію, різко зросла кількість звернень до лікарень, викликали карети швидкої допомоги. ОСОБА_8 почав тяжко хворіти порушилась діяльність головного мозку, на даний час проходить реабілітацію. 13.11.2013 року в період чергового відрядження позивача-1 представники ТОВ «Універсальна Колекторська Група» здійснили візит за місцем проживання позивачів з метою опису майна, намагались проти волі позивача-3 проникнути в житло. Посвідчень та виконавчих документів пред'явлено не було. Представники ТОВ «Універсальна Колекторська Група» були наполегливі та погрожували, що позбавлять майна, що викликало хвилювання у позивача-3, внаслідок чого він потрапив у лікарню в тяжкому стані. Оскільки позивач-1 часто перебуває у відрядженнях наглядає за ОСОБА_8 ОСОБА_7, яка вимушена була часто терпіти фізичні навантаження, оскільки останнім часом опорно-руховий механізм позивача-3 не працює в повну силу. У ОСОБА_7 почались проблеми з хребтом. Дії відповідачів спричинили погіршення стану здоров'я позивачів, у зв'язку із чим вони витратили чимало грошових коштів на лікування та понесли матеріальні збитки в розмірі 14 000,00 грн. Під час чергового візиту представника ТОВ «Універсальна Колекторська Група» позивач-1 надала рішення Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2014 року, яким встановлено відсутність боргових зобов'язань у позивача-1 перед відповідачами, у відповідь на що представник ТОВ «Універсальна Колекторська Група» повідомив, що це рішенням не приймається до уваги. Таким діями відповідачі також завдали позивачам моральну шкоду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.032014 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Колекторська Група» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди і шкоди завданої ушкодженням здоров'я та справу призначено до судового розгляду.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2014 року, відповідно до ст.. 35 та ст.. 36 ЦПК України, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - третя особа, ТОВ «Кредитні ініціативи»).

В судовому засіданні 18.06.2014 року представник відповідача-3 надав письмові пояснення в яких просив в позові відмовити, оскільки ТОВ «Універсальна Колекторська Група» здійснювало інформування позивача-1 про наявність заборгованості на підставі договору доручення № 06/0-2011 від 06.06.2011 року, з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача-1 підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Позивач-2 та позивач-3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, направили на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував та просив в позові відмовити, оскільки відповідач-1 жодним чином не порушував права позивачів.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував та просив в позові відмовити, оскільки позивачами не зазначено, якими діями відповідача-2 порушено права позивачів.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував та просив в позові відмовити, оскільки відповідач-3 жодним чином не порушував права позивачів та діяв виключно в межах чинного законодавства.

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши пояснення представника позивача-1, представника відповідача-1, представника відповідача-2, представника відповідача-3, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», у 2008 році було укладено кредитний договір, що не заперечується сторонами.

30.09.2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, згідно умов якого ПАТ «Альфа-Банк» передало право вимоги за певними кредитними договорами ТОВ «Кредитні ініціативи».

В подальшому 18.12.2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» уклало договір факторингу № 2012-2-1/1 з ТОВ «Купер Прайс», згідно умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» передало право вимоги за певними кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 400570977 щодо заборгованості ОСОБА_6, ТОВ «Купер Прайс».

06.06.2011 року ТОВ «Купер Прайс» уклало договір доручення № № 06/0-2011 з ТОВ «Універсальна Колекторська Група», згідно умов якого останнє зобов'язалось надати послуги щодо проведення допустимих законодавством дій, спрямованих на повернення заборгованості боржників по договорах факторингу, укладених ТОВ «Купер Прайс».

Враховуючи викладене, на адресу ОСОБА_6 приходили повідомлення від ПАТ «Альфа-Банк», ТОВ Кредит Колекшн Груп», ТОВ «Універсальна Колекторська Група» повідомлення про існуючу заборгованість.

Позивачі вважають, що повідомлення носили брутальний характер та їх зміст принижує честь і гідність позивачів.

Як визначено у ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст.. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст.. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Як визначено у ст.. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Згідно ч. 1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 277 ЦК України особа, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Аналізуючи норми ст. 277 ЦК України, суд звертає увагу, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Разом з тим, в порушення наведених вимог позивачами не доведено належними та допустимими доказами поширення відповідачами недостовірної інформації.

Всі листи ПАТ «Альфа-Банк», ТОВ Кредит Колекшн Груп», ТОВ «Універсальна Колекторська Група», що надані позивачами та містяться в матеріалах справи, щодо наявності у ОСОБА_6 заборгованості, адресовані виключно ОСОБА_6

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження розповсюдження вказаної інформації іншим особам позивачі не надали.

Також позивачі не надали належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження того, що інформація, викладена у листах, є недостовірною.

Отже, позивачами не доведено порушення своїх прав відповідачами

Щодо позовних вимог ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивачі не надали належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між заподіянням шкоди та діями відповідачів, а також заподіяння їм моральної шкоди, а судом встановлено правомірність дій відповідачів, правові підставі для відшкодування шкоди відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 68 Конституції України, ст.ст. 23, 270, 275, 277, 297, 299, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 174, 209, 213 - 215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Колекторська Група» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вмог щодо предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди і шкоди завданої ушкодженням здоров'я - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Кирилюк