Ухвала суду № 39508299, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Київ К/9991/20459/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2а-6443/11/2070

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 доНововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській областіпровизнання податкових повідомлень-рішень недійснимиВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, Нововодолазька МДПІ в Харківській області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.01.2011 №0003281702 та №0003271702, від 05.04.2011 №0007611702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Нововодолазька МДПІ в Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами перевірки був складений акт від 17.01.2011 №14/17-010/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.01.2011: №0003281702, яким позивачу донараховано до сплати 232877,00 грн. податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції у розмірі 63829,25 грн. та №0003271702, яким донараховано до сплати 117351,76 грн. податку з доходів фізичних осіб; та від 05.04.2011 №0007611702, яким донараховано до сплати 6441,18 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області, за результатом розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшли до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяги поставки товарів (робіт, послуг) у IV кварталі 2007 року та у 2008 році ФОП ОСОБА_2 складають відповідно 583631,40 грн. та 978407,13 грн., тобто допущено перевищення (300000,00 грн.) граничного обсягу, передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість» для цілей реєстрації платником ПДВ.

З 01.01.2008 ФОП ОСОБА_2 було переведено на загальну систему оподаткування.

З 01.01.2008 ФОП ОСОБА_2 заяву про реєстрацію до податкової інспекції не надала, платником податку на додану вартість не зареєструвалась, податкові зобов'язання з 01.01.2008 по 30.09.2010 не декларувала.

Також матеріалами справи підтверджено, що обсяг оподатковуваних операцій з січня 2008 року по вересень 2010 року складає 1164383,95 грн.

При проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 допущено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 232876,79 грн.

Перевіркою донараховано ФОП ОСОБА_2 з січня 2008 року по вересень 2010 року ПДВ у загальній сумі 232876,79 грн. (з них: за січень - грудень 2008 року - 195681,41 грн., за січень - грудень 2009 року - 11077,01 грн., за січень - вересень 2010 року - 26118,37 грн.).

Також, перевіркою встановлено, що податкові декларації з ПДВ з січня 2007 року по вересень 2010 року до Нововодолазької МДПІ в Харківській області надані не були, чим порушено пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 9.3 та пп. 9.4 ст. 9 вказаного Закону особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням( місцем проживання).

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду (п. 9.4).

Пунктом 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового) місяця.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що база оподаткування операції із поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею - цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України визначено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про правомірне донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції та винесення податкового повідомлення-рішення.

Також матеріалами справи встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) позивача за 4 квартал 2007 року, за 2008 рік та 2009 рік, за 1-3 квартали 2010 року згідно з наданою звітністю складає відповідно 316038,00 грн., 270655,00 грн. та 44285,00 грн., 130591,87 грн., за даними перевірки за вказані періоди складає 583631,40 грн., 978407,13 грн. та 55385,08 грн., 137592,77 грн., тобто є більшим, ніж 500000,00 грн. (перевищення досягнуто у IV кварталі 2007 року та у 2008 році).

Перевіркою було переведено позивача на загальну систему оподаткування з 01.01.2008 та з 01.01.2009 та визначено суму оподатковуваного доходу за 2008 та 2009 роки, за І - III квартали 2010 року у розмірі відповідно 733805,35 грн. та 41538,81 грн., 15204,62 грн. (з урахуванням витрат у сумі відповідно 244601,78 грн. та 13846,27 грн., 122388,15 грн.).

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку в звітності суб'єктів малого підприємництва», передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Статтею 4 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Відповідно до ст. 5 Указу у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, зокрема, при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), шляхом подання до податкового органу за місцем проживання декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснення оподатковуваних операцій з обсягом, що перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 Закону, то ця особа зобов'язана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду. Особа, котра не надсилає таку заяву у визначених випадках і строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Водночас підставою для перереєстрації платника єдиного податку платником податків є також обсяг його виручки від реалізації продукції (виконання робіт, послуг).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 1 Указу №727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок.

Указом №727/97 запроваджено обмеження щодо форми розрахунку, який має здійснюватися виключно грошовими коштами, готівкою чи безготівково. До такого висновку суд дійшов, виходячи з визначення терміну «виручка», під якою вбачають суму, а отже іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.

Водночас Указ №727/98 не визначає використання платником єдиного податку у своїй діяльності бартерного розрахунку, а перелік встановлених у ньому форм розрахунку є вичерпним. Тому, розраховуючись у інший, аніж це встановлено зазначеним Указом спосіб, позивач мав подати заяву про свою реєстрацію платником податків.

Пунктом 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Згідно з пп. 9.12.1 і пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України №889 -IV, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (пп. 9.12.1). Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 13 розділу ІV «Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів» Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Абзацем 3 п. 13 розділу IV «Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльності» Інструкції передбачено, що якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N6 до цієї Інструкції (а саме: 25 відсотків до суми валового доходу).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає вимоги позивача неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова