Ухвала суду № 39508112, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/63391/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Кочана В.М.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (далі - Управління) про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Управління допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 4957 грн за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.

Позов обґрунтовувала тим, що відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» вона, як мати малолітньої дитини, має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте відповідачем така допомога виплачувалась їй в значно меншому розмірі.

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 має малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та перебуває на обліку в Управлінні.

Листом Управління від 3 жовтня 2012 року №03-09/13413 позивача було повідомлено, що розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною з 1 серпня 2012 року становить 130 грн.

До 1 січня 2008 року правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-XII (далі - Закон №2811-XII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ (далі - Закон №2240-ІІІ), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону №2811-XII було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, тоді як згідно зі статтею 43 Закону №2240-ІІІ вказана допомога надавалася застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 7 і 14 статті 71, абзацом третім частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно, зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону №2240-ІІІ і частини першої статті 15 Закону №2811-XII та передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону №2811-XII та Закону №2240-ІІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії частини першої статті 15 Закону №2811-XII і статті 43 Закону №2240-ІІІ на 2007 рік, передбачене пунктами 7 і 14 статті 71, та положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо нового розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Підпунктами 5, 7 пункту 23, підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону №2811-XII та Закону №2240-ІІІ. Так, змінами до статті 13 Закону №2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, частину першу статті 15 цього Закону викладено в новій редакції, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, а із Закону №2240-ІІІ виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо виключення статей 40-44 Закону №2240-ІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 відновили свою дію статті 40-44 Закону №2240-ІІІ.

Виходячи з цього, у період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону №2811-XII, а з моменту визнання неконституційними положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - також статтею 43 Закону №2240-ІІІ.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останніми в часі за 2008 рік є зміни до статей 13 і 15 Закону №2811-XII, то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 №835-VI та статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року №2154-VI (далі - Закон №2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону №2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався. Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 45 Закону №2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір виник стосовно надання допомоги у жовтні 2012 року - березні 2013 року особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому надання допомоги вказаній особі у зазначений період повинно здійснюватись на підставі Закону №2240-III, а позивач просить суд стягнути з відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 15 Закону №2811-XII, положення якої не поширюються на осіб застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказаний висновок судів щодо підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає неправильним.

Із прохальної частини адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 4957 грн за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.

Зміст адміністративного позову свідчить про те, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилалася на статтю 15 Закону №2811-XII.

Разом з тим, аналізуючи положення статей 8, 11, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що підставою позову є фактичні обставини які наведені у позовній заяві, а зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішення спору.

Таким чином, за правилами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.М. Кочан

І.В. Штульман