Ухвала суду № 39508111, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/30440/11

№ К/9991/30440/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2010

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011

у справі № 2а-1397/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2010, залишеною без змін ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2010, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003082301/0 від 25.12.2009 в частині визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 125192,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56746,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003092301/0 від 25.12.2009 в частині визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3540,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1770,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.12.2009 № 8080/23-1/32008278/0110, про порушення товариством норм підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 ст.5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст.11, пункту 16.3 ст.16 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2008 рік (1-й квартал, півріччя, 9 місяців, рік) на загальну суму 226056,00 грн. Та завищено відємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2009 року на 70287,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1, пункту 4.9 ст. 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень - грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, червень 2009 року на загальну суму 9689,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0003082301/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 343923,00 грн. (у т.ч. 226056,00 грн. - основний платіж, 117867,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0003092301/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14775,00 грн. (у т.ч. 9689,00 грн. - основний платіж, 5086,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції)

Щодо заниження підприємством валового доходу в сумі 5949,00 грн. за рахунок неправильного відображення у Додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток залишків товарно-матеріальних цінностей по рахунку 209, що, за висновком податкового органу, є порушенням пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильно висновку, що позивач діяв відповідно до податкового роз'яснення, наданого в листі ДПА України від 02.03.2006 р. №1197(Х)15-0314), згідно з яким вартість матеріальних цінностей, отриманих у результаті ліквідації основних та невиробничих фондів, до складу валових витрат не відноситься та відповідно не бере участі у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 цієї статті).

Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В судовому процесі встановлено, що за договором купівлі-продажу від 14.05.2009 ПП «Комплектавтород» продав позивачу дорожні знаки з одночасною їх доставкою.

Відповідно до договору про надання послуг від 09.09.2008, укладеного між позивачем та СПД ОСОБА_2, остання надала позивачу транспортні послуги з перевезення матеріалів (відсіву асфальтового) за маршрутом село Давидівка - село Тарасівка.

На підстав оцінки доказів, приєднаних до справи (акти виконаних робіт №15 від.25.09.08, №151 від 15.05.09 на суми 18537,00 грн. та 1160,00 грн. відповідно, платіжне доручення № 491 від 2.10.2008 на суму 18536,70 грн.) суди попередніх інстанцій встановили факт придбання позивачем зазначених послуг, який податковим органом під час судового засідання не заперечувався, та зробили правильний висновок про правомірне збільшення позивачем у податковому обліку з податку на прибуток валових витрат на 19697,00 грн. та податкового кредиту на 3939,40 грн., сплачених як ПДВ в ціні цих послуг.

Обґрунтованими є і висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат, задекларованих у рядку 04.3 декларації «Витрати на оплату праці», в сумі 370848,00 грн., в тому числі: по ДП «Житомирський облавтодор» - 267956,00 грн., по філії «Ємільчинський райавтодор» - 36617,00 грн., по філії «Мостова експлуатаційна дільниця» - 66275,00 грн. - та відповідно суми нарахувань до фондів державного загальнообов'язкового страхування, відображених у рядку 04.4 декларації в сумі 134987,00 грн., в тому числі: по ДП «Житомирський облавтодор» - 102960,00 грн., по філії «Ємільчинський райавтодор» - 6565,00 грн., по філією «Мостова експлуатаційна дільниця» - 25462,00 грн.

Цей висновок відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що з урахуванням пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату № 5 від 13.01.2004 р., інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать: винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема: винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду; премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші; премії за виконання важливих та особливо важливих завдань; одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі); грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків; вартість безкоштовно наданих працівникам акцій; кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства). Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у пункті 3.31).

Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників у розмірах, передбачених нормативно-правовими актами або визначена у колективному договорі підприємства, що надається працівникам як за умови подання заяви, так і без, неї входить до складу фонду оплати праці та є об'єктом для нарахування страхових внесків.

Встановивши, що сума 370848,00 грн. складається з одноразових виплат до ювілеїв працівників, премій з нагоди державних свят, матеріальної допомоги на оздоровлення, харчування та інших виплат, які виплачувались працівникам підприємства відповідно до умов Колективного договору, підписаного на ДП «Житомиролавтодор», і що ця сума включена до фонду оплати праці, суд зробив правильний висновок, що ця сума правомірно віднесена позивачем до суми валових витрат, так само як і нарахована на неї сума внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування.

Колегія суддів погоджується із правильним висновком суду щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту в розмірі 3539,75 грн.

Судом встановлено, що податковий кредит в цій сумі був сформований по факту отримання позивачем в особі філії «Новоград-Волинський ДЕД» податкових накладних.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, згідно вказаного Закону, наявність податкової накладної для визначення податкового кредиту є обов'язковою. Саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

В судовому процесі не встановлено факту подвійного формування позивачем податкового кредиту в сумах 1920,00 грн. та 1027,00 грн. за податковими накладними ТОВ «Граніт» та ТОВ «Агро-Союз».

Доводи касаційної скарги правильність викладених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош