Ухвала суду № 39508107, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/30964/12

№ К/9991/30964/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові )

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012

у справі № 2а-13823/11/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Львові від 16.11.2011 № 0000920801/22711; від 28.11.2011 № 0000960801/23626.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Львові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 08.11.2011 № 1313/08-01/31804036 та від 14.11.2011 № 1408/08-01/31804036, про порушення позивачем норм підпунктів 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.2. 198.3 та 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України): завищено податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2011 року у сумах 302709,82 грн., 793284,69 грн., 530735,19 грн., 1129579,02 грн., 37313,96 грн. відповідно за нікчемним правочином з ТОВ «Алтваінвест», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у податковому обліку за квітень, травень, липень, року у загальній сумі 302709,82 грн. та за серпень, вересень 2011 року у сумі 1166892,98 грн.

За результатами перевірки СДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 № 0000920801/22711 про збільшення позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 1626729,70 грн. за основним платежем та 132685,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); та від 28.11.2011 № 0000960801/23626 про збільшення позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 151388,53 грн. за основним платежем та 75694,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач (покупець) уклав договори купівлі-продажу з ТОВ «Алтваінвест» (продавець), зокрема №27-08/10 від 27.08.2010 та № 20-05/11 від 20.05.2011, предметом яких є придбання позивачем напівфабрикату шкіри Вет-Блу ВРХ та напівфабрикату шкіри Краст. З посиланням на виконання вказаних договорів продавець виписав позивачу видаткові та податкові накладні, сторони підписали акти прийому-передачі товару, позивач сплатив його вартість, а суми ПДВ у ціні товару відніс до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

За визначенням пункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості поставлених товарів (послуг), на включення до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Задовольняючи позовні вимоги та роблячи висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Алтваінвест», суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність поставок позивачу шкур підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі, а також доказами подальшої реалізації позивачем цих шкур за експортними контрактами, які укладені ТОВ «Західресурс» як комісіонером за договором комісії від 20.05.2011 № 007/2010 з позивачем, а саме: акти приймання-передачі товару, ВМД, рахунок, пакувальний лист, паспорт-сертифікат, сертифікати якості, міжнародна товарно-транспортна накладна.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Алтваінвест» шкур не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позовної заяви та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку сум податкового кредиту, сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Алтваінвест», податковий орган, крім доводів про відсутність доказів транспортування товару (товарно-транспортних накладних), його зберігання та оприбуткування, відсутність у ТОВ «Алтваінвест» необхідних основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, звертав увагу суду також на те, що постачальниками ТОВ «Алтваінвест», який є посередником, по ланцюгу поставки є ТОВ «Промресурс-ІФ», ТОВ «Укрстандартінвест», які знаходяться за однією адресою з ТОВ «Алтваінвест»: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 4, засновниками, керівниками та головним бухгалтером є одні і ті ж особи: ТОВ «Алтваінвест» ( засновники ОСОБА_2, ОСОБА_3, керівник - ОСОБА_4, головний бухгалтер: ОСОБА_5), ТОВ «Промресурс-ІФ» ( засновник ОСОБА_3, керівник - ОСОБА_5,., головний бухгалтер: ОСОБА_4) , ТОВ «Укрстандартінвест» ( засновник та керівник ОСОБА_4, , головний бухгалтер ОСОБА_6).

Вказані доводи податкового органу суди попередніх інстанцій не перевірили та не дали оцінки.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Обставини знаходження постачальників позивача у першому та другому ланцюзі поставки за однією адресою, реєстрація цих контрагентів на одних і тих же осіб, відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для виконання поставки товару у таких обсягах, відсутність доказів транспортування товару, знаходження товару в одному місці (склад ПАТ «Світанок) при послідовному перепродажу його по ланцюгу між посередниками до позивача, ставлять під сумнів наявність у позивача розумних економічних або інших причин (цілей ділового характеру) при укладенні вказаних договорів та свідчать у випадку їх підтвердження про відсутність зв'язку витрат по таких операціях із господарською діяльністю. Поставка між ТОВ «Алтваінвест» та позивачем є частиною серії однорідних поставок, які мають формальний характер, у зв'язку з чим оцінка наслідків цієї поставки в цілях оподаткування не може здійснюватись без оцінки всіх поставок, їх сутності та цілі, в ланцюгу поставок.

Визнання законом за суб'єктом підприємницької діяльності права на вибір виду діяльності, контрагента та свободи укладення господарського договору не означає, що фінансово-господарські результати будь-якого договору можуть бути підставою для податкового обліку. Якщо сторони договору мали на меті отримання тільки підстави для відтворення певних показників в податковому обліку і досягнення у такий спосіб найбільш сприятливого для себе режиму оподаткування, фінансово-господарські результати такого договору не можуть враховуватись в податковому обліку.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, однак, це до уваги не взяли, формально послались на надані позивачем документи бухгалтерського і податкового обліку, не встановивши дійсних обставин справи.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо реального характеру поставок та вирішити спір відповідно до встановлених у справі обставин та норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош