Ухвала суду № 39503131, 23.04.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-888/14 Головуючий у 1 інстанції: Волошин В.О.

Доповідач: Нежура В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Нежури В.А.

суддів: Соколової В.В., Усика Г.І.

при секретарі: Гулієві Ф.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Компанії "Dailenko Trading Limited", треті особи: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; Житлово-будівельний кооператив "Восток", Прокуратура Шевченківського району м. Києва про визнання дій незаконними; зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє Прокуратура Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права державної власності та усунення перешкод в його реалізації; виселення, за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції в м. Києві, треті особи: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Житлово-будівельний кооператив "Восток" про визнання недійсним свідоцтво на право на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И Л А

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року позови ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Компанії "Dailenko Trading Limited", треті особи: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; Житлово-будівельний кооператив "Восток", Прокуратура Шевченківського району м. Києва про визнання дій незаконними; зобов'язання вчинити дії; ОСОБА_2 до Головного управління юстиції в м. Києві, треті особи: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Житлово-будівельний кооператив "Восток" про визнання недійсним свідоцтво на право на спадщину за законом залишено без задоволення.

Зустрічний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє Прокуратура Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права державної власності та усунення перешкод в його реалізації; виселення задоволено частково.

Усунено перешкоди Державній податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у реалізації права державної власності на квартиру АДРЕСА_2, шляхом виселення з вказаної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє Прокуратура Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та вирішено питання щодо судових витрат.

В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, відповідно до вимог заявлених в апеляційних скаргах, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянти вказують на те, що суд не звернув уваги не укладений

ОСОБА_2 із ЖБК "Восток" договору найму щодо користування спірною квартирою, на квартоббліку вони перебувають із 1995 року, а не 2001 року, як зазначено у рішенні, іншому претенденту на спірну квартиру Шевченківська РДА у м. Києві повідомила, що квартира є кооперативною, і тому всі питання слід вирішувати із ЖБК "Восток", дійсним власником спірної квартири є компанія "Dailenko Trading Limited", не були надані докази правонаступництва ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, починаючи з 2012 року а також повноваження її представників у судовому процесі, крім того не підтверджене право власності ДПІ на час розгляду справи на спірну квартиру.

В судому засіданні 21.01.2014 р. апелянти і їх представник підтримали подані скарги, із викладених в них підставах, прокурор частково підтримав подані скарги, представники ДПІ заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. У зв*язку із неявкою апелянтів в судові засідання, внаслідок чого розгляд справа тричі переносився, колегія суддів вирішила закінчити розгляд справи у відсутності апелянтів.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно з даними КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (а.с. 170- 172 т.2), первинна реєстрація права власності на спірну квартиру була проведена за ОСОБА_6 на підставі довідки ЖБК "Восток" № 36 від 28.04.1992 р. та було видане реєстраційне посвідчення від 24.07.1992 р.

Після смерті ОСОБА_6 право власності на вказану квартиру по 1\2 частині перейшло до ОСОБА_7 і ОСОБА_8, на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих Третьою Київською державною нотаріальною конторою 02.10.1993 р.

В подальшому право власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.1994 р. перейшло від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до Компанії "Dailenko Trading Limited".

На підставі договору міни від 17.08.1994 р. між Компанією "Dailenko Trading Limited" і ОСОБА_9, останній набув право власності на спірну квартиру.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2001 р., яке набрало законної сили, була задоволена заява ДПІ Шевченківського району м. Києва про оголошення громадянина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав за адресою: АДРЕСА_2, померлим. Днем смерті ОСОБА_9 слід вважати - ІНФОРМАЦІЯ_2.

03.12.2002 р. було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_9 (а.с. а.с. 41, т. 2, 101 т. 5).

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу, яка передбачає, що днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.

Згідно з п. 2) ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_9, власник квартири АДРЕСА_2, не мав спадкоємців ні за законом ні за заповітом.

Положеннями п. 12 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу", в редакції, яка діяла на 2001 рік передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують таку функцію: проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України за № 1340 від 25.08.1998 р. "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", в редакції, яка діяла на 2001 рік, кошти, одержані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, та іншого майна, що переходить у власність держави, крім зазначених у пункті 3 цієї постанови, зараховуються до державного бюджету з вирахуванням сум комісійної винагороди, що надається підприємству, установі, організації, якій доручається розпоряджатися майном згідно з укладеною угодою.

В грудні 2001 року в межах шестимісячного строку після відкриття спадщини, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 29 т. 3) звернулося до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у вигляді квартири АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_9

22.05.2003 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримало свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 31 т. 3) на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9

Таким чином, держава Україна в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва набула право власності в установленому Законом порядку на спірну квартиру, при цьому законодавством чітко визначений спосіб розпорядження спадковим майно, яке перейшло у власність держави - реалізація цього майна і зарахування отриманих грошових коштів до державного бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЖК України, п. 27 Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186, в редакції, яка діяла станом на лютий - березень 2001 року, особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, по рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордером, що видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради. Відмова у видачі ордеру може бути оскаржена у судовому порядку.

ОСОБА_2 та члени її сім'ї, - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 зареєстровані в двокімнатній квартирі АДРЕСА_3, власниками вказаної квартири з 1993 року є ОСОБА_11. і ОСОБА_12 (а.с. 286 т.4).

ОСОБА_2 . разом з членами своєї сім'ї перебуває на квартирному обліку осіб на загальній черзі з 25.01.2001 р. в Шевченківський районній у м. Києві державній адміністрації (а.с. 150, 287 т.4).

19.02.2001 р. загальними зборами ЖБК "Восток" було прийнято рішення № 40 про прийняття ОСОБА_2 в члени ЖБК "Восток".

06.03.2001 р. голова правління ЖБК "Восток" звернувся до голови Шевченківської районної державної адміністрації у м. Києві з листом про затвердження вказаного рішення ЖБК "Восток" про прийняття ОСОБА_2 у члени кооперативу та надання їй вільне житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 8-10, 26, 27 т. 6).

Листом від 05.03. 2001 р. Шевченківська районна державна адміністрація у м. Києві повідомила ОСОБА_2, що її звернення про затвердження рішення загальних зборів ЖБК "Восток" № 40 від 19.02.2001 р. розглянуто в районній державній адміністрації. Для підготовки питання на розгляд житлової комісії, просили надати додаткову інформацію: статут ЖБК "Восток"; список членів ЖБК "Восток", які потребують поліпшення житлових умов; всю інформацію по квартирі АДРЕСА_2: хто проживав в цій квартирі, чи приватизована, чи сплачена ссуда, відсутність спадкоємців тощо (а.с. 34 т. 6).

Листом від 20.03.2001 р. Шевченківська районна державна адміністрація у м. Києві повідомила ОСОБА_2, що квартира АДРЕСА_2, відповідно до положень ст. 555 ЦК УРСР за правом спадкоємства повинна перейти до держави, а тому розпорядження вказаною квартирою повинно здійснюватись ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у встановленому Законом порядку.

Таким чином, рішення загальних зборів ЖБК "Восток" № 40 від 19.02.2001 р. про прийняття ОСОБА_2 до членів ЖБК "Восток" в установленому Законом порядку затверджено не було і не затверджено до цього часу, на підставі чого суд зробив правлений висновок про те, що ОСОБА_2 не є членом ЖБК "Восток" і не набула права проживання (користування) спірною квартирою, не зважаючи на те, що нею було сплачено паєнакопичення (а.с. 28 т. 6.).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 просила визнати відмову Шевченківської районної державної адміністрації у м. Києві від 20.03.2001 р. у затвердженні рішення ЖБК "Восток" від 19.02.2001 р. та у видачі їй ордеру на вселення до спірної незаконною та зобов'язати державну адміністрацію видати їй ордер на зазначену квартиру.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та його виконавчі органи, управляють майном, що є у комунальній власності.

Оскільки спірна квартира є власністю держави, Шевченківська районна державна адміністрація у м. Києві, як виконавчий орган органу місцевого самоврядування не має право розпоряджатися майном, яке не належить до комунальної власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що загальні збори ЖБК "Восток" на своєму засіданні 19.02.2001 р. не мали права розпоряджатися спірною квартирою, а Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація правомірно відмовила у видачі ордеру ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 не в повному обсязі, надала до державної адміністрації документи для затвердження рішення про прийняття її до членів ЖБК "Восток", а тому і у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Компанії "Dailenko Trading Limited", треті особи: ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; ЖБК "Восток", Прокуратура Шевченківського району м. Києва, про визнання дій незаконними; зобов'язання вчинити дії.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління юстиції в м. Києві, треті особи: ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ЖБК "Восток" про визнання недійсним свідоцтво на право на спадщину за законом, суд виходив із того, що заявник посилалася на положення ст. 1301 діючого ЦК України.

Пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спірні правовідносини, регулюються положеннями ЦК УРСР (1963р.), тому свідоцтво про право на спадщину за законом видане у 2003 році не може бути визнано судом недійсним з підстав, передбачених ст. 1301 ЦК України.

При цьому позивачка наголошувала, що вказане свідоцтво видане з порушенням вимог Закону, і порушує її права, як члена кооперативу.

Разом із тим, судом було встановлено, що ОСОБА_2 не є членом ЖБК "Восток".

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18.10.2007 р., у справі за позовом ОСОБА_2 до Третьої Київської державної нотаріальної контори, Київського міського управління юстиції, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, (а.с. 37-39 т.4), встановлено, що ОСОБА_2 не має правовстановлюючих документів на спірну квартиру АДРЕСА_2, а тому не має права на оспорювання свідоцтва про право на спадщину за законом. В ході розгляду даної справи ОСОБА_2 цього не спростувала, як і не надала суду належних і допустимих доказів в обґрунтування вимог про незаконність видачі оспорюваного нею свідоцтва.

Задовольняючи частково зустрічний позов ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, суд виходив із того право власності держави на спірну квартиру в особі ДПІ було зареєстровано у встановленому законом порядку, з дотриманням положень ст. 555 ЦК УРСР, а тому відсутні підстави для повторного визнання права власності держави на спірну квартиру з урахуванням положень ст. 6 ЦК УРСР і ст. 16 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 141 ЖК України, п. 27 Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04. 1985 р. № 186, в редакції, яка діяла станом на 2001 рік, заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

На стадії судових дебатів ОСОБА_2 визнала, що заселення її та членів її сім'ї - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, до спірної квартири відбулося за відсутності ордеру, виданого у встановленому ч. 2 ст. 141 ЖК України порядку, і відповідно права користування жилим приміщенням у спірній квартирі вони не набули.

Слід зауважити, що ніхто із учасників процесу і не наполягав на існуванні ордеру на право вселення ОСОБА_2 та членів її сім*ї до спірної квартири.

За таких обставин суд правильно задовольнив вимоги ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про усунення перешкод у реалізації права державної власності на спірну, шляхом виселення з неї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, які відповідають з*ясованим обставинам у справі, а також нормам матеріального і процесуального права.

Відхиляючи доводи апеляційних скарг колегія суддів зазначає, що апелянти не набули у встановленому законом порядку права користування спірною квартирою, проти чого вони по суті і не заперечували. Договір найму жилого приміщення, укладений ОСОБА_2 із ЖБК "Восток", і на який вона вказує у своїй скарзі не є доказом існування у неї права на спірну квартиру, так як підтвердженням такого права може бути в силу закону лише відповідне рішення загальних зборів кооперативу, затверджене місцевим органом влади , та ордер на вселення до квартири. Укладання зазначений договору найму не є доказом правомірності вселення і проживання наймачів в спірній квартирі.

Щодо необгрунтованості переходу права власності на спірну квартиру до держави, то ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і правильно відхиленні судом.

Представниками ДПІ апеляційному суду наданий оригінал дубліката свідоцтва про право держави на спадщину у вигляді спірної квартири, видане 22.05.2003 р.

Посилання апелянтів на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2006 р. про скасування незаконної державної реєстрації Дублікату договору міни від 17.08.1994 р., на підставі якого оформлене свідоцтво про право на спадщину за державою також є безпідставними, оскільки діюче законодавство на час укладання договору міни і його реєстрації в органах БТІ, не пов*язувало виникнення права власності на нерухоме майно саме з процедурою реєстрації договорів. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, договір міни від 17.08.1994 р., на підставі якого до ОСОБА_9 перейшло право власної на спірну квартиру від компанії "Dailenko Trading Limited" недійсним до цього часу не визнаний.

Інші доводи апеляційних скарг на законність ухваленого рішення не впливають і до уваги колегією суддів не приймаються.

Враховуючи наведене, ухвалене рішення є законним і обгрунтованим і підстав для його скасування або зміні колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: