Ухвала суду № 39501347, 19.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц/ 3811 / 14 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №630 / 1131 /13-ц Головуючий 1 інстанції Малихін О.О.

Категорія: звборона виїзду за кордон

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за поданням начальника Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області Іськів Я.В., заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України

по апеляційній скарзі ОСОБА_5

на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року начальник ВДВС Люботинського МУЮ Харківської області Іськів Я.В. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України. В обґрунтування вказував, що на виконанні у ВДВС Любитинського МУЮ Харківської області знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-16897/10, виданого 09 червня 2011 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 537208 грн. 66 коп. , та виконавчий лист № 2-7197/11, виданий 08 листопада 2012 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 50950 грн. 43 коп. Боржник рішення суду не виконує, причини державному виконавцю не повідомляє. Вказує, що єдиним можливим засобом примусового виконання рішення є тимчасове обмеження боржника виїзду за межі України.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року в задоволенні подання начальника Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області Іськів Я.В., заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення подання начальника Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області Іськів Я.В. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що під час розгляду судом першої інстанції справи не були враховані всі докази та обставини справи, що свідчать про вжиття всіх необхідних заходів з боку органів державної виконавчої служби. Зазначає, що боржник ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, але при цьому не виконує судові рішення, зухвало відноситься до свого обов'язку про виконання рішення про повернення боргу.

Начальник Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області Іськів Я.В. подала письмові пояснення, апеляційну скаргу стягувача підтримала, зазначаючи , що в лютому 2013 року призначено оцінку вартості арештованої земельної ділянки боржника, стягувачем проведена оплата послуг оцінювача , з метою забезпечення виконання судового рішення є всі підстави для прийняття рішення про обмеження боржника ОСОБА_4 у виїзді за межі України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення стягувача , обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні державної виконавчої служби перебувають виконавчі листи від 09 червня 2011 року та від 08 листопада 2012 року, видані Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 537208 грн. 66 коп. та 50950 грн. 43 коп. У межах виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт 9 лютого 2012 року на належне боржнику майно - 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та 13 квітня 2012 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2. Державним виконавцем дій по оцінці вартості арештованого майна боржника та його реалізації тривалий час не вчинялося.

Відповідно до ст.11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відмовляючи у задоволенні подання начальника відділу про тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України, суд першої інстанції виходив із недоведеності вчинення боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, або вчинення боржником дій, спрямованих на приховування майна або доходів, на які може бути звернуто стягнення на виконання рішення.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Твердження стягувача про те, що боржник здійснює підприємницьку діяльність, має доходи, які не спрямовує на виконання рішення про стягнення з нього боргу в сумі 588159,09 грн.., ґрунтуються на припущеннях і на висновки суду першої інстанції не впливають.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що ухвала судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону , що відповідно до ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги .

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 312 ч.1 п.1, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 25 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді