Ухвала суду № 39499269, 27.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 257/10287/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2911/2014

Головуючий в 1 інстанції: Шликов С.П.

Категорія 57 Доповідач Хейло Я.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Лоленко А.В.

суддів: Хейло Я.В., Корчистої О.І

при секретарі: Попченко В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічного акціонерного товаривства «Родовід Банк» , Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції в м. Донецьку неправомірними,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ПАТ «Родовід Банк», ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання дії ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними. Просила суд поновити строк позовної давності, визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 14.05.2009 року, ВМЕ № 224497, таким, що не підлягає виконанню; визнати неправомірними дії ВДВС та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оцінку квартири та прилюдні торги.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість судового рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зазначає, що судом в порушення вимог ст.10 ЦПК України, не досліджено наданих доказів, не витребувано документального підтвердження неналежного виконання боржником основного зобов'язання, письмової вимоги про усунення порушення, надісланої ОСОБА_2 з доказами щодо вручення такої вимоги та не перевірено відповідність дій нотаріуса щодо видачі виконавчого напису вимогам закону.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухав доповідача, представника відповідача, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі " № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При розгляді справи судом встановлено, що 22 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір Д002/1Ж.050.08.1, відповідно до умов якого останньому було надано кредит на купівлю квартири на суму 140 000 доларів США строком до 22 лютого 2023 року включно.

Згідно до пункту 5.1 кредитного договору передбачено право банку у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 7-8).

У відповідності до п. 1.1 договору іпотеки № Д002/1Ж.050.08.1 від 22.02.2008 року укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, останній передав в іпотеку ВАТ «Родовід Банк» належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував та станом на 14.05.2009 року виникла заборгованість у загальній сумі 217825,33 доларів США та 83226,71 грн.

Як вбачається зі змісту виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 14.05.2009 року, нотаріусом було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири АДРЕСА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було запропоновано задовольнити вимоги банку у розмірі: кредит в сумі, еквівалентний 138444 доларам США; відсотки в сумі, еквівалентній 14453,46 доларам США; пеня в сумі, еквівалентній 64927,87 доларам США; плата за проведення розрахунків, в т.ч. прострочена в сумі 24641,37 доларам США, що загалом становить суму, еквівалентну 217825,33 доларам США та 83226,71 гривень (а.с. 15).

При цьому, з наданої суду копії заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки від 06.03.2009 року, направленої ВАТ «Родовід банк» на адресу нотаріуса з доданими до неї документами, вбачається, що з метою реалізації свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, банком на адресу ОСОБА_2 було направлене повідомлення про дострокове повернення кредиту № 10.04-11-б/3577 від 13.01.2009 року, яке останній отримав 26 січня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28-35).

3 липня 2009 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Антошиною Г.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серія ВП № 13556021 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 з метою задоволення вимог ВАТ «Родовід Банк» у сумі 1 745 888,42 гривень, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_4 (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд виходив з того, що порушень вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису від 14.05.2009 року про звернення стягнення на належну ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості перед ВАТ «Родовід Банк» нотаріусом допущено не було, підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню судом не встановлено. Вчинений нотаріусом виконавчий напис відповідав вимогам діючого законодавства України та був прийнятий ВДВС Київського РУЮ м. Донецька до примусового виконання, будь-яких порушень з приводу оформлення виконавчого напису встановлено не було. Представником позивача не доведено обґрунтованості позовних вимог в частині визнання дій державного виконавця ВДВС Київського РУЮ м. Донецька неправомірними щодо оцінки квартири АДРЕСА_1 та проведення торгів з реалізації вказаної квартири, а також не доведено, якими саме діями або бездіяльністю державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку були порушені права та законні інтереси ОСОБА_2

Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»,нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»,у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України № 25/05 від 03.03.2004 року, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень; виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України № 25/05 від 03.03.2004 року, виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса повністю відповідає наведеним вимогам законодавства та правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Доводи апеляційної скарги представника позивача в тієї частині, що на час видачі виконавчого напису заборгованість за кредитом була погашена не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання у скарзі на ті обставини, що позивач не мав можливості погашати кредит у зв'язку з ліквідацією філії банку та закриттям рахунків не підтверджуються належними доказами.

Інші доводи, викладені в скарзі також не спростовують правильності висновків, зроблених судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішенні судом першої інстанції вимоги ст.213 ЦПК України не порушені. В рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачем апеляційному суду не надано.

Рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: