Ухвала суду № 39497029, 24.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/13088/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г. Ю.Номер провадження 11-кп/788/217/14 Суддя-доповідач - Демченко М. О. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Забари І. К., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Тимошенко Є.І.

секретаря судового засідання - Спориш М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6

представника потерпілих - ОСОБА_7,

представника страхової компанії

«Оранта» - ОСОБА_8

захисника - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження № 12013200040000136 відносно ОСОБА_3 за апеляційними скаргами прокурора Тимошенка Євгенія Івановича та потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року, за яким

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

обвинувачується за ст. 286 ч.3 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги прокурора Тимошенка Євгенія Івановича і потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року відносно ОСОБА_3.

За судовим рішенням ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.3 КК України і призначено основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п'яти років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_13 у розмірі 5000 грн, ОСОБА_14 у розмірі 8000 грн, ОСОБА_4 у розмірі 5000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 40000 грн., ОСОБА_10 у розмірі 84588 грн, ОСОБА_12 у розмірі 74588 грн., ОСОБА_11 у розмірі 69588 грн., ОСОБА_15 у розмірі 66682 грн., ОСОБА_16 у розмірі 71882 грн., ОСОБА_6 у розмірі 30000 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь обласного бюджету Сумської області 25114 грн. 28 коп. за лікування потерпілих, і на користь фінансового управління міської ради в розмірі 7623 грн. за лікування потерпілих у КУ «СМКЛ№1».

Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 за проведення судових експертиз у розмірі 5637,08 грн.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 не згодні з вироком суду, вважають, що призначене покарання ОСОБА_3 є занадто м'яким, та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину, наслідкам, які настали та суспільній небезпеці вчиненого.

Також зазначають, що судом невірно було застосовано положення ст. 69 КК України, адже є лише тільки одна пом'якшуюча обставина, а саме каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Не згодні із розміром присудженої моральної шкоди, яка не відповідає тим стражданням, які вони перенесли. Просять скасувати вирок Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року, і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 286 ч.3 КК України і призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_10 476000 грн., ОСОБА_12 476000 грн., ОСОБА_11 521000 грн.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор прокуратури Сумської області Тимошенко Є.І. вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з допущеним судом неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Просить вирок Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року скасувати через м'якість, ухвалити новий, за яким визнати ОСОБА_3 винним за ст. 286 ч.3 КК України і призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 3 роки.

У поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 що не згоден з рішення суду, в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди. Так як, під час ДТП він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості і його життю загрожувала небезпека пов'язана зі смертю, це все завдало йому емоційних переживань та фізичних страждань. Також цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а тому відповідно до страхового полісу саме страхова компанія має нести відповідальність за шкоду заподіяну третім особам діями ОСОБА_3 Просить змінити вирок в частині цивільного позову в бік збільшення моральної шкоди до юридично обґрунтованої. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 88000 грн. Стягнути з ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_9 надійшло заперечення на апеляційні скарги прокурора Тимошенка Євгенія Івановича та потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_5 вважає, що вирок Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, а апеляційні скарги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» надійшло заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4, вважає, що вирок є законним обгрунтованим та вмотивованим, а апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає посилаючись на те що страхова компанія по справі в якості відповідача не притягувалась, а потерпілим ОСОБА_4 не було надано підтверджуючих документів які б стверджували розмір понесених ним матеріальних збитків.

Інші учасники кримінального провадження, законність і обґрунтованість вироку суду не оскаржували.

За рішенням Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року ОСОБА_3 визнаний винним за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 06 год. 30 хв. керуючи власним автомобілем «Geely FE-2», державний номер НОМЕР_1, на проїзджій частині вул. Чорновола у м. Суми та рухаючись в напрямку перехрестя з вул. Іллінська, знехтував безпекою дорожнього руху, не надав дорогу автомобілю «Рута 25 СПГ», державний номер НОМЕР_2, який рухався по проїзній частині вул. Іллінська в напрямку автовокзалу, в результаті чого відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху України. В наслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажири автомобіля «Рута 25 СПГ» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 отримали тілесні ушкодження від яких померли на місці події, а потерпілим ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_25,ОСОБА_14, заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_3 суд першої інстанції кваліфікував за ст. 286 ч.3 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, особою яка керує транспортним засобом, і це є в прямому причинному зв'язку з виниклою дорожньо - транспортною пригодою і наступившими наслідками у виді загибелі кількох осіб.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Тимошенко Є.І., представника потерпілих адвоката ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали апеляційні скарги, представника страхової компанії «Оранта» ОСОБА_8, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи викладені в апеляційних скаргах колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора Тимошенка Євгенія Івановича та потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_4 не підлягають до задоволення, за таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і у поданих апеляційних скаргах під сумнів не ставляться.

Доводи апеляційних скарг прокурора Тимошенка Євгенія Івановича і потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, що призначене покарання судом ОСОБА_3 є занадто м'яким, та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину, наслідкам, які настали та суспільній небезпеці вчиненого є безпідставними і спростовуються доводами викладеними в ухваленому судом вироку у даному кримінальному провадженні.

Санкцією ч.3 ст. 286 КК України за вчинення кримінального правопорушення, винним у якому визнаний ОСОБА_3, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд, призначаючи ОСОБА_3

покарання, прийшов до висновку про доцільність призначення йому основного покарання на підставі ч.1 ст. 69 КК України і перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст. 286 КК України за цей злочин у виді обмеження волі, в умовах більш сприятливих для подальшого відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих.

Визнаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд на виконання вимог ст. 65 КК України урахував обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, урахував дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до відповідальності, вчинив злочин, який є необережним, за місцем мешкання та останнім місцем роботи характеризується виключно позитивно, його вік та його ставлення до вчиненого, має батьків інвалідів 2 і 3 групи похилого віку, які потребують піклування та сестру інваліда 2 групи, яка проживає в іншій державі.

Крім того суд звернув увагу на технічний стан автомобіля в якому перевозились потерпілі як пасажири маршрутного таксі.

Доводи потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 у апеляційній сказі, що судом невірно було застосовано положення ст. 69 КК України, адже є лише тільки одна пом'якшуюча обставина, а саме каяття та активне сприяння розкриттю злочину спростовується, адже судом з додержанням принципу законності та на виконання вимог ст.66 КК України взято до уваги те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував матеріальні збитки, та було частково погашено завдану злочином моральну шкоду, що є обставинами, що пом'якшують покарання.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.66 КПК України, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, є обставиною, яка пом'якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Тому суд першої інстанції, призначаючи покарання більш м'яке ніж передбачене законом врахував всі обставини справи і призначив справедливе покарання, з урахуванням вищезазначених пом'якшуючих обставин суд умотивовано призначив ОСОБА_3 основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п'ти років обмеження волі.

Також, вироком суду ОСОБА_3 цілком правомірно згідно ч.3 ст. 286 КК України призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу і мотиви апеляційної скарги прокурора, щодо неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, оскільки суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 призначив законне і справедливе покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Що стосується правильності вирішення заявлених по даній справі цивільних позовів, то колегія суддів, обговоривши вказане питання приходить до таких висновків.

Стосовно посилань потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що суд не в повному обсязі стягнув з обвинуваченого ОСОБА_3 завдану їм моральну шкоду, і її розмір є занадто зниженим то вони є необґрунтованими, оскільки, суд вирішуючи їхні цивільні позови про відшкодування на їх користь заподіяної моральної шкоди, дотримався вимог цивільного законодавства України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обґрунтовано дійшов до висновку про стягнення саме такого розміру моральної шкоди, яка підтверджувалась наданими до суду доказами.

Так, відповідно до п.4 ст. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньої-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Тому, суд застосовуючи засади справедливості, розумності, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого та його намагання виплатити і іншим потерпілим, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 - доньки загиблої, 74 588 грн., на користь ОСОБА_10 - матері загиблої, 84 588 грн., на користь ОСОБА_11, як чоловіку загиблої та потерпілому від ДТП особисто стягнути загальної сумою 69 588 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди, які належать стягнути на користь потерпілих.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4 про зміну вироку в частині цивільного позову в бік збільшення моральної шкоди та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 88000 грн., і з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн. то вони задоволенню не підлягають. тому що страхова компанія не притягувалась по справі в якості цивільного відповідача, обвинувачений добровільно відшкодував йому частину матеріальних збитків і судом на його користь проведено стягнення визначеної у вироку суми за спричинення моральної шкоди.

Обвинуваченим добровільно на користь ОСОБА_4 була частково відшкодована моральна шкода у розмірі 7 000 грн. Відповідно вимог ст. 23,1187 ЦК України як розумності, справедливості та врахування матеріального стану винної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого у розмірі 5 000 грн. за вироком суду

Заявлена вимога від ОСОБА_4 до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» щодо сплати моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 26-1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Страхова компанія, відповідно до ст. 34 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розпочинає розслідування по факту ДТП лише за наявності повідомлення про ДТП від страхувальника та потерпілого. Однак обвинувачений ОСОБА_3, до НАСК «Оранта» не звертався, повідомлення про ДТП та всі необхідні документи не надав, чим порушив вимоги ст. 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньої-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу , причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньої-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Обвинувачений не звертався до ВАТ НАСК «Оранта» з повідомлення відповідного зразка, сам потерпілий звернувся більш ніж через місяць після пригоди. Відповідно до п.4 ст. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньої-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди що і мало місце під час розгляду даного кримінального провадження і при прийняттю по ньому рішення.

За вищезазначених обставин вбачається, що суд першої інстанції, врахувавши невелику суму моральної шкоди, яку повинен був сплатити страховик при наявності відповідних документів та виплатою завдавачем шкоди на користь ОСОБА_4 моральних збитків дійшов правильного висновку, щодо суми сплати обвинуваченим моральної шкоди.

Незважаючи на те що обвинувачений ОСОБА_3 з апеляційною скаргою не звертався відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів наділена правом для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

Вироком Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року було задоволено цивільний позов про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6

Відповідно до ч. 2 ст. 1668 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Потерпіла ОСОБА_6 є сестрою загиблої ОСОБА_19, які не проживали однією сім'єю, тому на думку колегії суддів, за таких обставин, вирок місцевого суду не можна визнати законним і обґрунтованим у частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 у розмірі 30000 грн., підлягає скасуванню в частині цього цивільного позов а сам вирок відповідно до ст. 408 КПК України - підлягає зміні.

За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду:

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Тимошенка Євгенія Івановича, потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишити - без задоволення.

Вирок Ковпаківського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року відносно ОСОБА_3 - змінити в частині вирішення цивільного позову відносно ОСОБА_6, в іншій частині залишити без зміни.

В порядку ст. 404 ч.2 КПК України вирок в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 30 000 грн. за спричинення моральної шкоди скасувати, тим самим відмовивши їй в задоволенні позовних вимог.

Запобіжний захід обвинуваченому залишити попередній тримання під вартою.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Демченко М. О. Забара І. К. Моїсеєнко Т. М.