Рішення № 39495557, 17.06.2014, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3507/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2014 року м.Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді: Гриценко І.Г.

при секретарі: Манюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (яка діє як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11), ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53. ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", треті особи без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі недійсними, вчинення дій щодо скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400073 від 03.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди договорів оренди землі, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_1, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6167 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774509 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6167 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774509 від 26.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000321 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_2, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,4761 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775313 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_2, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,4761 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775313 від 25.11.2008 року.

Між ним та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між ним та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400200 від 13.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_3, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6207 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775477 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_3, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6207 га, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом і державного акту серії ЯЖ №775477 від 12.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000540 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди договору оренди землі, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_4, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775341 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_4, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775341 від 26.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000535 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_5, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1200 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774263 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_5, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1200 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774263 від 26.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000566 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_6, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3239 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774332 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_6, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3239 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774332 від 25.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру за №041003400059 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_7, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775113 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_7, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775113 від 25.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_8, яка діє як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між нею, як опікуном ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих в управлінні Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі підписаних між нею, як законним представником (опікуном) ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки, розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площами 0,3298 га, 0,2960 га, що належать ОСОБА_9, 0,2981 га, що належить ОСОБА_10, 0,3312 га, 0,3059 га, що належать ОСОБА_11, та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» судових витрат, посилаючись на те, що ОСОБА_9 є власником земельних ділянок, що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,3298 га та площею 0,2960 га, згідно державних актів відповідно серії ЯЖ №774457 від 24.11.2008 року, серії ЯЖ №774461 від 24.11.2008 року. ОСОБА_10 є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,2981 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774460 від 24.11.2008 року. ОСОБА_11 є власником земельних ділянок, що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,3312 га та площею 0,3059 га, згідно державних актів відповідно серії ЯЖ №774455 від 24.11.2008 року, серії ЯЖ №774459 від 24.11.2008 року.

Між нею, як законним представником (опікуном) ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач, як законний представник (опікун) ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 неодноразово в усній формі зверталася на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення земельних ділянок, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договори оренди землі підписані між позивачем, як законним представником (опікуном) ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та відповідачем, що зареєстровані в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначених договорів оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договори мають бути визнані недійсними.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договорів оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ скасування реєстрації права оренди (договорів оренди земельних ділянок) підписаних між позивачем, як законним представником (опікуном) ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_12 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Управлінні Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області за №052060004000273 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_8, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3248 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775303 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_8, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3248 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775303 від 26.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_13 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400049 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_9, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,4703 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775319 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_9, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,4703 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775319 від 12.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_14 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400084 від 06.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_10, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1534 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774787 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_10, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1534 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774787 від 24.11.2008 року.

Між ним та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_15 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400193 від 13.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_11, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775276 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_11, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775276 від 12.11.2008 року.

Між ним та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_16 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400061 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_12, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2143 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775165 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_12, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2143 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775165 від 25.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_17 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400161 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_13, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775103 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_13, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775103 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_18 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400137 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_14, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6168 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774579 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_14, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6168 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774579 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_19 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400102 від 06.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_15, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2778 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775323 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_15, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2778 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775323 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_20 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000550 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_16, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775079 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_16, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775079 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_21 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000293 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_17, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1211 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774412 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_17, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1211 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774412 від 26.11.2008 року.

Між ним та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_22 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000325 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_18, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,3248 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774458 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_18, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,3248 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774458 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_23 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400122 від 07.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_19, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3236 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774314 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_19, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3236 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774314 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_24 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000318 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_20, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,4283 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774318 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_20, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,4283 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774318 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_25 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400175 від 10.12.2010 року та за №041003400174 від 10.12.2010 року недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договорів оренди земельних ділянок, підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки НОМЕР_21 і НОМЕР_22, розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3249 га і 1,3249 га, що належать їй згідно державних актів серії ЯЖ №774434 від 24.11.2008 року, серії ЯЖ №774435 від 24.11.2008 року, та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок НОМЕР_21, НОМЕР_22, що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3249 га кожна, згідно державних актів серії ЯЖ №774434 від 24.11.2008 року, серії ЯЖ №774435 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельних ділянок, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договори оренди землі підписані між позивачем та відповідачем, що зареєстровані в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначених договорів оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договори мають бути визнані недійсними.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_26 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000282 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_23, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,0008 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774619 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки НОМЕР_23, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,0008 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774619 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_27 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400080 від 06.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_24, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2865 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774706 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_24, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2865 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774706 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_28 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000463 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_25, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3228 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774587 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_25, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3228 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774587 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_29 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000447 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_26, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2169 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774463 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_12, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2169 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774463 від 26.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_30 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400034 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку НОМЕР_27, розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6207 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774938 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки НОМЕР_27, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6207 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774938 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_31 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих у встановлених законом порядку за №052060004000332 від 21.03.2011 року та за №041003400111 від 07.12.2010 року недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договорів оренди земельних ділянок, підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га і 1,6957 га, що належать їй згідно державних актів серії ЯЖ №775294 від 26.11.2008 року, серії ЯЖ №775475 від 26.11.2008 року, та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га і 1,6957 га, згідно державних актів серії ЯЖ №775294 від 26.11.2008 року, серії ЯЖ №775475 від 26.11.2008 року .

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельних ділянок, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договори оренди землі підписані між позивачем та відповідачем, що зареєстровані в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначених договорів оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договори мають бути визнані недійсними.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_32 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400176 від 10.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3252 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774436 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3252 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774436 від 24.11.2008 року.

Між ним та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_33 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400160 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6187 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775096 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6187 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775096 від 26.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_34 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000420 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9715 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774649 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9715 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774649 від 19.11.2008 року.

Між нею та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між нею та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_35 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400139 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9788 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774668 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9788 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774668 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_36 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000530 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1210 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774848 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1210 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774848 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_37 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000498 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774806 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774806 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_38 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041003400177 від 10.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3228 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774465 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3228 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774465 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_39 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000541 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6209 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775434 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6209 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775434 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_40 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000536 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3238 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774350 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3238 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774350 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_41 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих у встановлених законом порядку за №041003400320 від 28.12.2010 року та за №041003400319 від 28.12.2010 року недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельних ділянок за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2215 га і 1,2143 га, що належать їй згідно державних актів серії ЯЖ №393286 від 27.07.2009 року, серії ЯЖ №774767 від 19.11.2008 року, та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2144 га і 1,2143 га, згідно державних актів серії ЯЖ №774766 від 19.11.2008 року та серії ЯЖ №774767 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельних ділянок, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договори оренди землі підписані між позивачем та відповідачем, що зареєстровані в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначених договорів оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договори мають бути визнані недійсними.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_42 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400145 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1211 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774845 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1211 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774845 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_43 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400204 від 14.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1629 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774311 від 16.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1629 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774311 від 16.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_44 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000331 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6208 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775467 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6208 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775467 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_45 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400052 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775370 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775370 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_46 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000317 від 21.03.2011 року недійсним; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,8237 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775418 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,8237 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775418 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_47 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000537 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6208 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775484 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6208 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775484 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_48 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400154 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6853 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775428 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6853 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775428 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_49 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між її матір'ю та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі за №052060004000294 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між її матір'ю та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом і державного акту серії ЯЖ №775085 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом і державного акту серії ЯЖ №775085 від 12.11.2008 року.

Між матір'ю позивача та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між матір'ю позивача та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між матір'ю позивача та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_50 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000269 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6208 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775436 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6208 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775436 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_51 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000496 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775132 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775132 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_52 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400112 від 07.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775059 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775059 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_53 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000564 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3429 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774756 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3429 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774756 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_54 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000466 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1210 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774394 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,1210 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774394 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_55 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400241 від 27.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3230 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774546 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3230 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774546 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_56 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000689 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 2,3117 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774430 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 2,3117 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774430 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_57 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між її матір'ю ОСОБА_86 та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у встановленому законом порядку за №041003400098 від 06.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між її матір'ю та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, що належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом і державного акту серії ЯЖ №775265 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом і державного акту серії ЯЖ №775265 від 24.11.2008 року.

Між матір'ю позивача та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між матір'ю позивача та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між матір'ю позивача та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_58 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000329 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775026 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775026 від 26.11.2008р.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_59 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400182 від 10.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3228 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774565 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3228 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774565 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_60 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400155 від 08.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6209 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775433 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6209 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775433 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_61 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між його матір'ю ОСОБА_87 та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований у встановленому законом порядку за №041003400066 від 03.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між його матір'ю та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3238 га, що належить йому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом і державного акту серії ЯЖ №774381 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3238 га, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом і державного акту серії ЯЖ №774381 від 26.11.2008 року.

Між матір'ю позивача та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між матір'ю позивача та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між матір'ю позивача та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_62 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000393 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775279 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775279 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_63 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих в установленому законом порядку за №041003400314 від 28.12.2010 року та за №041003400315 від 28.12.2010 року недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельних ділянок за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2143 га, площею 1,2143 га, що належать їй згідно державних актів серії ЯЖ №774710 від 19.11.2008 року та серії ЯЖ №774718 від 19.11.2008 року; стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок, що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2143 га та площею 1,2143 га, згідно державних актів серії ЯЖ №774710 від 19.11.2008 року та серії ЯЖ №774718 від 19.11.2008 рокую.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між позивачем та відповідачем не містять такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельних ділянок, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_64 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000452 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №774812 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774812 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_65 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400173 від 10.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3845 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774433 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3845 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774433 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_66 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400044 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775263 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6190 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775263 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_67 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000308 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,5004 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775314 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,5004 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775314 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_68 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000553 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775024 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775024 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_69 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000504 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775023 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6191 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775023 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_70 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000513 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775389 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775389 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_71 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000429 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3535 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775329 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3535 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775329 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_72 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000557 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9715 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774617 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9715 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774617 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_73 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000533 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775374 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775374 від 24.11.2008р.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_74 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000419 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3588 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774325 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,3588 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774325 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_75 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400100 від 06.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, що належить йому згідно державного акту серії ЯЖ №775283 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775283 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельної ділянки, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_76 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих у встановлених законом порядку за №041003400091 від 06.12.2010 року недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договорів оренди земельних ділянок, підписаних між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6209 га і 1,6209 га, що належать їй згідно державних актів серії ЯЖ №774909 від 24.11.2008 року, серії ЯЛ №653433 від 12.05.2010 року, та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6209 га і 1,6209 га, згідно державних актів серії ЯЖ №774909 від 24.11.2008 року та серії ЯЛ №653433 від 12.05.2010 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельних ділянок, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договори оренди землі підписані між позивачем та відповідачем, що зареєстровані в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначених договорів оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договори мають бути визнані недійсними.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_77 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400233 від 16.12.2010 року недійсним; витребувати у ТОВ «Правнича компанія «Справа» земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6185 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775064 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6185 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775064 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_78 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», що зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400249 від 27.12.2010 року недійсним; витребувати у ТОВ «Правнича компанія «Справа» земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775343 від 26.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775343 від 26.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_79 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000703 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,5935 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775298 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,5935 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775298 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_80 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000287 від 21.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2774 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774313 від 12.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2774 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774313 від 12.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_81 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400060 від 30.11.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №775127 від 25.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6186 га, згідно державного акту серії ЯЖ №775127 від 25.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_82 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі підписаних між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрованих у встановлених законом порядку за №041003400096 від 06.12.2010 року та за №041003400097 від 06.12.2010 року недійсними; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договорів оренди земельних ділянок, підписаних між ним та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельні ділянки розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га і 1,6191 га, що належать йому згідно державних актів серії ЯЖ №775261 від 24.11.2008 року, серії ЯЖ №775262 від 24.11.2008 року, та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на його користь судових витрат, посилаючись на те, що він є власником земельних ділянок що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6193 га і 1,6191 га, згідно державних актів серії ЯЖ №775261 від 24.11.2008 року та серії ЯЖ №775262 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в органі державної реєстрації.

Договори оренди підписані між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення йому земельних ділянок, на що отримував відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договори оренди землі підписані між позивачем та відповідачем, що зареєстровані в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначених договорів оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договори мають бути визнані недійсними.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_83 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000489 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2185 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774925 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,2185 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774925 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_84 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №041003400192 від 13.12.2010 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди землі та договору оренди земельної ділянки, підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774818 від 24.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 1,6192 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774818 від 24.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_85 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа», зареєстрований в установленому законом порядку за №052060004000483 від 29.03.2011 року недійсним; вчинення дій щодо внесення відомостей державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційній службі Вінницького РУЮ вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між нею та ТОВ «Правнича компанія «Справа»; зобов'язання ТОВ «Правнича компанія «Справа» звільнити земельну ділянку розташовану на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9714 га, що належить їй згідно державного акту серії ЯЖ №774646 від 19.11.2008 року та стягнення з ТОВ «Правнича компанія «Справа» на її користь судових витрат, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, площею 0,9714 га, згідно державного акту серії ЯЖ №774646 від 19.11.2008 року.

Між позивачем та відповідачем ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації.

Договір оренди підписаний між позивачем та відповідачем не містить такої істотної умови, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, позивач неодноразово в усній формі звертався на протязі 2012-2013 р.р. до відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» з приводу повернення їй земельної ділянки, на що отримувала відповідь, що тільки по закінченню терміну дії договору оренди, що спонукало звернутися до суду.

ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі підписаний між позивачем та відповідачем, що зареєстрований в органі державної реєстрації суперечить положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Зміст зазначеного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства, в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Орган державної реєстрації в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов повинен був відмовити у проведенні реєстрації договору оренди.

Державним кадастровим реєстраторам управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області слід вчинити дії щодо внесення в базу даних ДЗК відомостей про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, а реєстраційній службі Вінницького РУЮ, скасування реєстрації права оренди (договору оренди земельної ділянки) підписаного між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Ухвалами Вінницького районного суду усі вищевказані позови позивачів об'єднані в одну справу за НОМЕР_20/3507/13-ц.

Ухвалами суду від 16.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_40 ОСОБА_44 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 17.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_41, ОСОБА_45 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 18.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_35, ОСОБА_39, ОСОБА_43 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 19.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_18, ОСОБА_38, ОСОБА_42, ОСОБА_47 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 26.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_84 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 27.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 31.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5; ОСОБА_8, яка діє як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; ОСОБА_16; ОСОБА_69 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 18.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_51, ОСОБА_61, ОСОБА_62 ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_70, ОСОБА_75, ОСОБА_76 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 19.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_63, ОСОБА_66, ОСОБА_68, ОСОБА_72, ОСОБА_74, ОСОБА_73 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалами суду від 20.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_67, ОСОБА_71 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

Ухвалою суду від 27.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83 до ТОВ «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, в частині скасування реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Правнича компанія «Справа» та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі підписаного між позивачами та ТОВ «Правнича компанія «Справа» залишені без розгляду.

В судове засідання представник позивачів ОСОБА_91 не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просить провести судове засідання по даній справі без його участі та без участі позивачів. Також представником позивачів в обгрунтування позовних вимог попередньо було надано суду в письмовому вигляді додаткові пояснення за позовною заявою (Т.20 а.с.10-11),

Представник відповідача ТОВ «Правнича компанія «Справа» - Данильченко В.В. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просить розглянути справу у його відсутності, також попередньо надавав суду письмові заперечення та доповнення до заперечень, згідно яких просить в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених в запереченні.

Представник третьої особи Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області - Маламура Ю.С. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої просить розглянути справу у її відсутності, щодо розгляду справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції в судове засідання не з'явилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши заяви учасників процесу, вивчивши матеріали справи, письмові пояснення представника позивачів, письмові заперечення проти позову представника відповідача, суд прийшов до наступних висновків

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини по позовних вимогах кожного позивача.

ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6167 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,4761 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її матері ОСОБА_94 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6207 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_94 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6191 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1200 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_6 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3239 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_7 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_8, яка діє як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які являються власниками земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 0,3298 га, 0,2960 га, 0,2981 га, 0,3312 га, 0,3059 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між нею, як законним представником ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаних договорах оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_12 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3248 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_12 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_13 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,4703 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_13 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_14 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1534 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_14 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_15 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6190 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_15 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_16 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2143 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_16 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_17 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_17 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_18 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6168 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_18 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_19 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2778 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_19 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_20 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_20 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_21 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1211 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_21 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_22 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 0,3248 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_22 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_23 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3236 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_23 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_24 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,4283 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_24 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_25 являється власником земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3249 га та 1,3249 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_25 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаних договорах оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_26 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,0008 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_26 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_27 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2865 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_27 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_28 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3228 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_28 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_29 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2169 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_29 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_30 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6207 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_30 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_31 являється власником земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6193 га та 1,6957 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_31 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_32 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3252 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_32 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_33 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6187 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_33 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_34 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 0,9715 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_34 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_35 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 0,9788 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_35 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_36 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1210 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_36 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_37 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6193 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_37 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_38 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3228 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_38 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_39 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6209 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_39 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_40 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3238 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_40 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_41 являється власником земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2144 га та 1,2143 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_41 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_42 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1211 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_42 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_43 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1629 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_43 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_44 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6208 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_44 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_45 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6190 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_45 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_46 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,8237 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_46 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_47 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6208 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_47 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_48 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6853 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_48 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_49, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_96 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_96 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_50 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6208 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_50 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_51 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_51 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_52 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_52 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_53 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3429 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_53 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_54 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,1210 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_54 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_55 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3230 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_55 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_56 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 2,3117 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_56 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_57, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_86 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6190 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_86 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_58 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6191 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_58 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_59 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3228 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_59 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_60 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6209 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_60 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_61 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3238 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_61 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_62 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6192 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_62 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_63 являється власником земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2143 га та 1,2143 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_63 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_64 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6191 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_64 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_65 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3845 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_65 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_66 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6190 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_66 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_67 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,5004 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_67 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_68 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6192 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_68 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_69 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6191 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_69 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_70 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6193 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_70 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_71 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3535 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_71 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_72 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 0,9715 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_72 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_73 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6193 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_73 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_74 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,3588 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_74 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_75 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6192 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_75 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_76 являється власником земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6209 га та 1,6209 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_76 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаних договорах оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_77 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6185 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_77 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_78 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6192 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_78 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_79 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,5935 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_79 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_80 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2774 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_80 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_81 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6186 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_81 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_82 являється власником земельних ділянок в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6193 га та 1,6191 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_82 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» були підписані договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_83 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,2185 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_83 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_84 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 1,6192 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_84 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_85 являється власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутори Вінницького району, площею 0,9714 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.12.2008 року між ОСОБА_85 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» був підписаний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Позивач вважає підставою обґрунтування позовних вимог відсутність у вищевказаному договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Тобто зазначеною нормою закону врегульовано випадок, про який вказує позивач, як на підставу обґрунтування позову, що виключає можливість порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду належними доказами порушення в дійсності права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди землі зазначеної умови (визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини), її істотність а також в чому саме полягає порушення законних прав позивача, тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.15, 638 ЦК України, ст.ст.11, 15 Закону України «Про оренду землі», Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.12.2013 року, ст.ст.3,10,11,15,60,88,197,209,212,214,215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_8, яка діє як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_14 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_15 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_16 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_17 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_18 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_19 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_20 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_21 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_23 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_24 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_25 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_26 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_27 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_28 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_29 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_30 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_31 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_32 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_33 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_34 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_35 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_36 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_37 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_38 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_39 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_40 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_41 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_42 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_43 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_44 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_45 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_46 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_47 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_48 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_49 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_50 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_51 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_52 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_53 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_54 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_55 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_56 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_57 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_58 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_59 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_60 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_61 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_62 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_63 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_64 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_65 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_66 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_67 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_68 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_69 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_70 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_71 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_72 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_73 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_74 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_75 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_76 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_77 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_78 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_79 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_80 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_81 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_82 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_83 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_84 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_85 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "Справа", за участю третіх осіб без самостійних вимог Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: