Рішення № 39494705, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/6943/14 23.06.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Реал Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт"простягнення 38 176 548,70 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мартян О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 23.06.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "РЕАЛ БАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт" про стягнення 38 176 548,70 грн. заборгованості на підставі Договору про надання кредитної лінії №508/09-2-08 від 02.04.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2014 порушено провадження у справі №910/6943/14, розгляд справи призначений на 21.05.2014.

Ухвалою від 21.05.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 23.06.2014.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Наледне повідомлення про дату та час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.06.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 між позивачем (банк за договором) та відповідачем (позичальник за договором) укладений договір №508/09-2-08 про надання кредитної лінії (далі -Договір), за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, що складають невід»ємну частину договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 37 062 000,00 грн., з терміном остаточного повернення кредиту - 01.04.2014, фіксованою процентною ставкою за користування кредитом - 18 % річних.

Умовами Договору передбачено, що надання кредиту здійснюється на підставі письмової заявки позичальника про свій намір отримати чергову часткову кредиту, яка надається не пізніше ніж за 1 банківський день до бажаної дати отримання кредиту. Кредит надається після укладення додаткової угоди відповідно до п. 2.1 до Договору (п. 1.6).

Згідно п. 1.7 Договору, кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення оборотних коштів.

При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", згідно п. 2.4 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору, нараховані проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем нарахування процентів.

У випадку дострокового припинення договору, позичальник зобов'язаний в день такого дострокового припинення сплатити банку проценти нараховані за період фактичного користування кредиту в місяці, в якому припиняється дія цього Договору.

В подальшому 02.04.2013 сторонами укладена додаткова угода №509/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії, відповідно до якої, банк надає позичальнику кошти у розмірі 37 062 000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок №2600530133312 на поповнення обігових коштів, строком з 02.04.2013 до 01.04.2014, зі сплатою 18 % річних.

В матеріалах справи наявні банківські виписки на підтвердження надання банком відповідачу кредиту за Договором, у розмірі 37 062 000,00 грн.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 6.6 Договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплатити у повному обсязі заборгованість за кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим Договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть вплинути на стан кредитної заборгованості, а саме: позичальник прострочив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць (відповідно до умов договору); позичальник не виконав вимоги п. 4.14 договору, тощо.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що прострочення за Договором відповідача перед позивачем складає більше ніж один календарний місяць, а тому позивач, керуючись п. 6.6 Договору, правомірно звернувся з вимогами про погашення заборгованості за Договором.

Розміри прострочених відповідачем платежів, дати їх фактичної сплати та кількість днів прострочення зазначені в розрахунку заборгованості (доданий до позову). Даний розрахунок відповідачем не спростований, та, натомість, перевірений судом і визнаний обґрунтованим та арифметично правильними.

Судом встановлено, з урахування доданих банківських виписок, що станом на 11.04.2014 сума заборгованості за Кредитним договором склала: 37 062 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 988 588,62 грн. - простроченої заборгованості за процентами, та є непогашеною відповідачем на даний час. Відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.5 Договору, позичальник зобов'язаний, за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені станом на 11.04.2014 (доданий до позову), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору, а відтак, позовні вимоги про стягнення 7 158,60 грн. пені за суму процентів та 118 801,48 грн. - пені на суму несплаченого кредиту, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, код 34656607) на користь Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (61072, Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, 60, код 14360721) заборгованість за кредитом - 37 062 000,00 грн. (тридцять сім мільйонів шістдесят дві тисячі гривень 00 коп.), заборгованість за процентами - 988 588,62 грн. (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 62 коп.), пеню за прострочення строків оплати кредиту та процентів - 125 960,08 грн. (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 08 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, код 34656607) в дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.06.2014.

Суддя М.Є. Літвінова