Рішення № 39494702, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8497/14 23.06.14Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" про стягнення 93 600,00 грн., за участю представників позивача - Іващенка Б.Б., довіреність № 2024 від 20.11.2009 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення компенсації матеріальних втрат у розмірі 93 600,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.06.2014 року.

У судовому засіданні 23.06.2014 року представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 червня 2011 року на підставі рішення тридцять другої сесії п'ятого скликання Вишгородської міської ради від 09 березня 2010 року №32/17 «Про затвердження комунальному підприємству «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» технічної документації із землеустрою щодо оформлення договору оренди земельної ділянки», рішення 5 сесії 6 скликання Вишгородської міської ради від 09 березня 2010 року №5/8 «Про внесення змін до рішення Вишгородської міської ради від 09 березня 2010 року №32/17», між Вишгородською міською радою Київської області (орендодавець) та Комунальним підприємством "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену даним договором (п.1.1. договору).

Пункт 2.1. вищевказаного договору визначає об'єкт оренди, а саме, земельну ділянку за наступними характеристиками:

- місце розташування: вул. Кургузова, 1-а в м. Вишгороді Київської області;

- площа: 68 785 (шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) кв.м.;

- цільове призначення: для завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва та житлового будівництва.

- кадастровий номер: 32 218 101 00 01 167 0151.

Зазначений договір був посвідчений 14 червня 2011 року ОСОБА_2, приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області за №1570 та зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі Київської області за №322180004000122 від 07 жовтня 2011 року. Акт прийому-передачі земельної ділянки був підписаний між сторонами 14 червня 2011 року.

07 жовтня 2011 року між Комунальним підприємством "Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендар передає, а суборендар приймає в користування (суборенду) земельну ділянку, визначену даним договором (п. 1.2. договору).

Пункт 1.2. договору суборенди вказує, що відповідач використовує земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2011 року, укладеного між Вишгородською міською радою Київської області та позивачем.

Відповідно до п.п.4, п.2.1. договору суборенди встановлено, що цільове призначення даної земельної ділянки - для завершення будівництва об'єкту незавершеного будівництва та житлового будівництва.

Пунктом 8.4. договору суборенди (частинами 1,2) визначені наступні зобов'язання відповідача:

- добудувати інфекційний корпус;

- у разі, якщо буде встановлено, що неможливо добудувати інфекційний корпус, суборендар (тобто відповідач) зобов'язується передати у власність територіальної громади Вишгородської міської ради 2 000 кв.м. житла.

Зазначений договір був зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі Київської області за №322180004000123 від 07 жовтня 2011 року. Акт прийому-передачі земельної ділянки був підписаний між сторонами 07 жовтня 2011 року.

Вищезазначена земельна ділянка належить Вишгородській міській раді Київської області на праві комунальної власності, згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року по справі № 2-о- 53/12 та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 січня 2013 року, серія СЕК №103631.

31 жовтня 2013 року листом № 183/2 позивач звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про стан незавершеної будівлі.

На даний запит листом № 468/1 від 15 листопада 2013 року відповідач повідомив, що 03 листопада 2011 року Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» на замовлення відповідача був виданий документ «Обстеження конструкцій незавершеної будівлі за адресою: м. Вишгород, Київської області, вул. Кургузова, 1-а», згідно якого встановлено, що технічний стан незавершеної будівлі є аварійним (IV категорія); стан конструкцій будівлі не дозволяє їх використовувати у подальшому, залишки будівлі рекомендується демонтувати для запобігання їх раптовому обваленню.

Зазначений висновок ДП «ДНДІБК», як стверджує відповідач, неодноразово надсилався позивачу, чим попереджав останнього про можливість раптового обвалення незавершеної будівлі. Також даним листом повідомлялось, що у травні 2013 року стався раптовий обвал конструкції. ТОВ «ДБК-Партнер» було змушене залучити працівників до розбору залишків конструкції, будівельні матеріали, що залишилися після обвалу будівлі інфекційного корпусу, знаходяться на території будівельного майданчику за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 1-а. В зв'язку з цим, було запропоновано позивачу створити комісію, обстежити об'єкт, зафіксувати стан обвалу будівлі та прийняти собі на баланс будівельні матеріали, що залишилися після обвалу.

На підставі листа за № 468/1 від 15.11.2013 року, наказом директора КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» за № 24 від 20 грудня 2013 року була створена Комісія з залученням представників позивача та відповідача - для обстеження об'єкту незавершеного будівництва (інфекційного корпусу) за адресою: м. Вишгород Київської області, вул. Кургузова, 1 -а.

За результатами роботи зазначеної комісії, був складений акт обстеження конструкцій та будівель від 26 грудня 2013 р. Згідно висновків комісії, незавершена будівля інфекційного корпусу за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 1 -а - відсутня, на зазначеній земельній ділянці знаходяться складовані залишки будівельних матеріалів та залізобетонних конструкцій.

Позивач та власник будівлі переконані, що до даної ситуації (руйнування конструкцій незавершеної будівлі) призвели дії відповідача - ТОВ «ДБК- Партнер», оскільки руйнування об'єкту незавершеного будівництва відбулося при проведенні ним земляних та будівельно-монтажних робіт.

Листом № 6 від 17 січня 2014 року позивач повідомив відповідача про те, що позивач та власник будівлі вважають, що руйнування інфекційного корпусу сталося з вини відповідача, а тому останній повинен компенсувати позивачу - понесені збитки в розмірі 93 600,00 грн. (дев'яносто три тисячі шістсот грн. 00 коп.), з ПДВ, згідно висновку звіту про оцінку майна, розробленому ТОВ «АЙ ДІ ГРУП» станом на 02 червня 2012 року.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача вартість небудованого інфекційного корупусу в розмірі 93 600,00 грн.

Представник відповідача проти позову не заперечував.

Відповідно до ст. 22 ЦКУ

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ):

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч.І ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1, 6 статті 226 Господарського кодексу України, передбачено, що:

учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі;

у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що:

підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, окрім іншого, відносить вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, а також і інші додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, перелік яких не є вичерпним;

при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоровя тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обовязкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).

в) Причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний звязок між ними та наявність вини заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

З врахуванням наведеної правової норми та приймаючи до уваги п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Розмір завданої шкоди у розмірі 93 600,00 грн. підтверджується висновком від 02 червня 2012 року звіту про оцінку майна, розробленому суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «АИ ДІ ГРУП».

За таких обставин, суд вважає, що саме через проведення земляних та будівельно-монтажних робіт відповідачем на земельній ділянці за адресою: м. Вишгород Київської області, вул. Кургузова, 1-а, ТОВ «ДБК-Партнер» було порушено цілісність недобудованого інфекційного корпусу, який належав на праві власності позивачу, і тому позовні вимоги щодо компенсування понесених орендодавцем збитків в розмірі 93 600,00 грн., є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а саме у розмірі 93 600,00 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-ПАРТНЕР" (02081, м. Київ, вулиця Олени Пчілки, 2, код 37856980) на користь Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, площа Тараса Шевченка, 1; код 20589236) суму відшкодування збитків у розмірі 93 600 (дев'яносто три тисячі шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві ) грн. 00 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.06.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна