Постанова № 39494507, 19.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року № 813/1916/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача Гузової А.А., представника відповідача Скрипник С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Економбуд ЛВ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Економбуд ЛВ» (далі - ТзОВ «Економбуд ЛВ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.02.2014 року № 0000412201/2559 на суму 76 169 грн. (основний платіж - 60 935 грн. та штрафні санкції 15 234 грн.) державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що результати діяльності позивача з ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі» ТзОВ «Діаманлізингкорпорейшн включені до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях. Зокрема, позивачем зазначено, що висновки органу державної податкової служби викладені в акті перевірки від 14.02.2014 року №230/22-10/37205736 щодо встановлення заниження податку на додану вартість на загальну суму 60 935 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 773 грн., за листопад 2012 року на суму 10313 грн., за грудень 2012 року в сумі 10998 грн., за квітень 2013 року 24577 грн., за травень 2013 року в сумі 2790 грн., за липень 2013 року в сумі 2333 грн., вересень 2013 року в сумі 9151 грн. щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу слугують акти перевірки контрагентів позивача, а саме: Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТПК Груп» з питань податкового та іншого законодавства з 02.04.2012 року по 28.02.2013 року перевірки складений головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Печерському районі міста Києва Корчук С.В.; Акт від 03.04.2013 року №1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року складений головним державним податковим ревізором-інспектором Марченком О.М., Акт від 04.04.2013 року №1264/22.3/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Адена» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року складений головним державним податковим ревізором-інспектором Аврамишин Р.В.; Акт від 31.01.2014 року №135/22-04/38141919 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Укрміксі» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, ТзОВ «ТПК Груп» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року. На переконання позивача, податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з вищезазначеним підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками їхньої господарської діяльності і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про неправомірність включення сум податку на додану вартість отриманих від проведеної господарської діяльності позивача з контрагентами до податкового кредиту у зв'язку із чим, контролюючим органом встановлено заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності здійснених господарських операцій представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданнях суду щодо позовних вимог заперечив. У матеріалах справи наявні письмові заперечення подані представником відповідача через канцелярію суду 31.03.2014 року вх.№ 11588 в яких зазначено, що позивачем на письмову вимогу податкового органу від 04.02.2014 року не надано податкових нгакладних щодо проведення господарських операцій ТзОВ «Економбуд ЛВ» з контрагентами в термін встановлений податковим органом, що стало підставою для проведення перевірки 14.02.2014 року №230/22-10/37205736 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ «Економбуд ЛВ», ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн», вказавши, що податковий орган під час проведення перевірки діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав відсутності реального настання правових наслідків у взаємовідносинах позивача з контрагентами. Отже, в порушення вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТзОВ «Економбуд ЛВ» завищило податковий кредит на загальну суму 60 935 грн., сформований на підставі податкових накладних від ТзОВ «Економбуд ЛВ», ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн». Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Економбуд ЛВ» зареєстровано 29.07.2010 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 37205736. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200049214 позивач взятий на облік платника податків державною податковою інспекцією у Залізничному районі міста Львова 30.05.2012 року.

Основними видами діяльності позивача, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №560854 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

19 грудня 2013 року за вх. №19/12/1 позивачем надано відповідь контролюючому органу на вимогу від 11.12.2013 року №9050/10/22-1 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських відносин ТзОВ «Економбуд ЛВ» з платниками податків ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн» з долученням копій документів перелічених у супровідному листі. Вказана відповідь отримана особою ОСОБА_7 20.12.2013 року, про що свідчить розписка про отримання на вказаній відповіді. Однак, зазначені документи податковим органом не були взяті до уваги.

На підставі направлення від 03.02.2014 року №123 виданого ДПІ у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області головним державним ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області Височанською Г.Р. згідно з вимогами п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 10.10.2013 року №323 14.02.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Економбуд ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн». Копія наказу ДПІ у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.02.2014 року №132 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Економбуд ЛВ» вручено 03.02.2014 року під розписку головному бухгалтеру ТзОВ «Економбуд ЛВ» Шандрук Н.М.

На підставі проведеної перевірки податковим органом складенено акт від 14.02.2014 року №230/22-10/37205736, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 60 935 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 773 грн., за листопад 2012 року на суму 10313 грн., за грудень 2012 року в сумі 10998 грн., за квітень 2013 року 24577 грн., за травень 2013 року в сумі 2790 грн., за липень 2013 року в сумі 2333 грн., вересень 2013 року в сумі 9151 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків

На підтвердження дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ «ТПК Груп» позивачем надано копії первинних документів:

- Договір купівлі-продажу №03/09 від 03.09.2012 року укладеного між ТзОВ «ТПК Груп» (продавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (покупець);

- Видаткові накладні №3/09-39 від 03.09.2012 року на суму 15 672,68 грн., №4/09-27 від 04.09.2012 року на суму 12 442,88 грн., №12/09-14 від 12.09.2012 року на суму 40 206,86 грн., №3/10-12 від 03.10.2012 року на суму 4 639,18 грн.;

- Податкові накладні №244 від 12.09.2012 року на суму 40 206,86 грн., №67 від 03.09.2012 року на суму 13 060,57 грн., №225 від 04.09.2012 року на суму 12 442,88 грн., №75 від 03.10.2012 року на суму 4 639,18 грн.;

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТзОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 773 грн., за листопад 2012 року в сумі 11387 грн.

Як зазначено в акті перевірки розрахунки між контрагентами проведено повністю.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ « БК Адена» позивачем до матеріалів справи долучено:

- Договір підряду №03/12-01 від 03.12.2012 року укладеного між ТзОВ «БК Адена»(підрядник) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (замовник) предметом договору є реконструкція (заміна вікон) у СЗШ №53 на просп. В.Чорновола, 6 у м. Львові;

- Договір підряду №03/12-02 від 03.12.2012 року укладеного між ТзОВ «БК Адена»(підрядник) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (замовник) предметом договору є капітальний ремонт санвузлів Львівської лінгвістичної гімназії на вул. Дзиндри, 7 у м. Львові;

- Договір підряду №03/12-03 від 03.12.2012 року укладеного між ТзОВ «БК Адена»(підрядник) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (замовник) предметом договору є капітальний ремонт по заміні вікон та дверей ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 в м. Чоп;

- Податкові накладні №414 від 28.12.2012 року на суму 46 700 грн., №415 від 28.12.2012 року на суму 45 000 грн., №416 від 28.12.2012 року на суму 32 110,80 грн.

- Довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року №1 на суму 46 700 грн., за грудень 2012 року №1 на суму 45 000 грн., за грудень 2012 року на суму 32 110,80 грн.;

- Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року;

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТзОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 773 грн., за лютий 2013 року в сумі 20635 грн. Розрахунки по зазначених документах проведено повністю

По взаємовідносинах з ТзОВ «Укрміксі» суду надано наступні документи:

- Договір про надання юридичних послуг №ю/238 від 15.02.2013 року укладеного між ТзОВ «Укрміксі» (виконавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (замовник);

- Договір про надання комп'ютерних послуг №КП-501 від 16.01.2013 року укладеного між ТзОВ «Укрміксі» (виконавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (замовник);

- Договір про надання компютерних послуг № КП-442 від 05.12.2012 року укладеного між ТзОВ «Укрміксі» (виконавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (замовник);

- Акти виконаних робіт №30/04-04 від 30.03.2013 року, №29/03-13 від 29.03.2013 року, №1 від 31.12.2012 року;

- Податкові накладні №714 від 30.03.2013 року на суму 14 000 грн., №713 від 29.03.2013 року на суму 16 740 грн., №739 від 31.12.2012 року на суму 12 690 грн.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТзОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2013 року в сумі 2115 грн., за травень 2013 року 2790 грн., за липень 2013 року в сумі 2333 грн. Заборгованість між контрагентами по розрахунках за виконання послуг відсутня.

На підтвердження здійснення реальності господарських взаєморозрахунків позивача з ТзОв «Діамантлізингкорпорейшн» в матеріалах справи наявні наступні документи:

- Договір купівлі-продажу №1/11-01 від 01.11.2012 року укладеного між ТЗОВ «Діамантлізингкорпорейшн»(продавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (покупець);

- Договір купівлі-продажу №1/02-01 від 01.02.2013 року укладеного між ТЗОВ «Діамантлізингкорпорейшн»(продавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (покупець);

- Податкові накладні №7 від 21.12.2012 року на суму 25 140,17 грн., №2 від 05.11.2012 року на суму 17 046,93 грн., №4 від 08.11.2012 року на суму 14 910,66 грн., №6 від 19.11.2012 року на суму 10 000 грн.;

- Видаткові накладні №21/11-01 від 21.11.2012 року на суму 25 140,17 грн., №5/11-01 від 05.11.2012 року на суму 20 456,32 грн., №8/11-01 від08.11.2012 року на суму 14 910,66 грн., №19/11-01 від 19.11.2012 року на суму 10 000 грн., №17/06-01 від 17.06.2013 року на суму 54 906,44 грн.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТзОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2013 року в сумі 9151 грн.

В підтвердження доцільності укладення між ТзОВ «Економбуд ЛВ» та його контрагентами вищезазначених договорів на виконня робіт та надання послуг до матеріалів справи через канцелярію суду клопотанням від 16.06.2014 року за вх..№20993 долучено ряд документів, які носять доказову базу здійснення господарських операцій між субєктами господарювання, а саме: копії довіреностей на отримання позивачем від його контрагентів матеріальних цінностей, копії дефектних актів, копія договірної ціни на капітальний ремонт, копія пояснювальної записки на ремонтно-будівельні роботи.

Також, до матеріалів справи долучено витяги, згідно яких прослідковується рух коштів по рахунках між «Економбуд ЛВ» та ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТК Адена».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те, що взаємовідносини позивача та його контрагентів не спричинили реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З пояснень інспектора-ревізора в судовому засіданні 28.05.2014 року при проведенні перевірки ТзОВ «Економбуд ЛВ» 14.02.2014 року вибірково обирались податкові накладні, які стали підставою для встановлення заниження податку на додану вартість позивачем, оскільки основою для даного висновку слугували акти по зустрічних звірках по контрагентах ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Адена», ТзОВ «Укрміксі», зазначений факт на думку суду для податкового органу є недопустимим.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

ТзОВ «Економбуд ЛВ» на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договори, податкові накладні, платіжні документи, акти про надання послуг тощо, які складені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань.

Суд наголошує, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Дана позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 року № К/9991/49378/12.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Зокрема, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин позивача з ТзОВ «Економбуд ЛВ», ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів про надання послуг. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах позивача з контрагентами відповідач не надав і не назвав.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд, заслухавши свідчення надані інспектором-ревізором в судовому засіданні 28 травня 2014 року, оцінивши зібрані докази, зазначає, що висновки акту перевірки від 14.02.2014 року, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, звітним документам позивача, є необґрунтованими та непідтвердженими.

Зважаючи на викладене вище податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління у Львівській області від 20.02.2014 року № 0000412201/2559 на загальну суму 76 169грн. не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000412201/2559.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Економбуд ЛВ» (79022, м. Львів, вул. Бакинська, 11/1А; ідентифікаційний код 37205736) 174,37 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 червня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.