Ухвала суду № 39494403, 17.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/711/14 Головуючий 1-ї інстанції: Винниченко П.П.

Справа № 623/549/14-к

Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Струка І.Ф.

суддів Крамаренко Г.П., Шевченка Ю.П.

при секретарі Юр'євій А.І.

з участю прокурора Кочетова В.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220140001225 за апеляційною скаргою заступника Ізюмського міжрайонного прокурора на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком :

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізюм, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,

засуджено за ч. 1 ст. 313 КК України на два роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких встановлених обставин.

Так, на початку 2013 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, з побутових предметів та придбаних в аптеці скляних колб і полімерних флаконів незаконно виготовив ємкості, які будучи зібраними в комплексі з побутовим посудом, є обладнанням, призначеним для виготовлення психотропних речовин, яке зберігав та використовував для вказаних цілей.

На початку грудня 2013 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання з ефедриновмісних пігулок і хімічних реактивів з використанням кустарно виготовленого обладнання, незаконно виготовив порошкоподібну речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину - метамфетамін та незаконно зберігав його з метою збуту.

12 грудня 2013 року близько 17:30 год. ОСОБА_1, знаходячись на перехресті вул. Соборної та площі Радянської в м. Ізюмі, під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_2 за 1200 грн. полімерний пакунок з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 2145 містить психотропну речовину -метамфетамін масою 0,0754 грама.

16 січня 2014 року близько 14 години ОСОБА_1, знаходячись на перехресті вул. Соборної та вул. Радянської в м. Ізюмі, під час проведення вказаної негласної слідчої дії повторно незаконно збув ОСОБА_2 за 600 грн. два полімерних пакунка з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 86 містить психотропну речовину - метамфетамін масою 0,0262 грама.

16 січня 2014 року у період часу з 14:20 до 15:50 год. у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено: 1) полімерний пакунок з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 138 містить психотропну речовину - метамфетамін масою 0,6833 грама, яку він незаконно виготовив та зберігав з метою збуту, 2) полімерну трубку, дві скляні колби, полімерний флакон, резинова пробка з вставленою скляною піпеткою, металевий тримач (кустарно виготовлений з мідної проволоки), верхня частина від полімерної пляшки з кришкою та вставленим паперовим фільтром, які згідно висновку судової експертизи можуть бути використані для виготовлення психотропної речовини - метамфетаміну.

В апеляційній скарзі прокурор Ізюмської міжрайонної прокуратури вважає вирок незаконним в частині призначеного обвинуваченому покарання в зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції вимог ст. 69 КК України за наявності лише одної пом'якшуючої обставини та необґрунтованого його звільнення від відбування покарання з випробовуванням згідно ст. 75 КК України. Тому просить судове рішення скасувати, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна, що є власністю засудженого, за ч. 1 ст. 313 КК України - два роки обмеження волі і на підставі ст. 70 КК України остаточно визначити шість років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить відбувати реально.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу щодо скасування рішення районного суду та ухвалення нового вироку, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив вирок залишити без змін як законний та обґрунтований, перевіривши матеріали кримінального і судового провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскільки в суді першої інстанції судовий розгляд кримінального провадження проводився відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України та визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин злочину, які ніким не оспорюються, вирок в частині фактичних обставин та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильності постановленого рішення про застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так й іншими особами.

Виходячи із положень ст, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.

Як убачається з матеріалів провадження, районний суд при призначенні покарання ОСОБА_1 згідно положень ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем проживання, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, наявність матері - інваліда 2 групи, яка знаходиться на утриманні обвинуваченого, та призначив покарання, зокрема за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї норми закону.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Доводи прокурора щодо відсутності кількох пом'якшуючих обставин не заслуговує на увагу, оскільки районний суд відповідно до ст. 66 КК України правильно встановив такі пом'якшуючи обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також наявність матері-інваліда похилого віку на утриманні ОСОБА_1

Разом з тим, судом встановлено відсутність обставин, які б обтяжували покарання, а тому застосування ст. 69 КК України з урахуванням декількох пом'якшуючих обставин і особи винуватого є цілком законним та вмотивованим.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим застосування районним судом положень ст. 75 КК України до обвинуваченого, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких (ч. 1 ст. 313 КК України) є злочином невеликої тяжкості, особу винуватого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в даний час він створив сім'ю, подав заяву про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3, яка знаходиться в стані вагітності, - ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають законні підстави погодитись з можливістю перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

При цьому суд поклав на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України, недотримання яких в умовах здійснення контролю за його поведінкою, тягнуть за собою певні негативні наслідки, а тому звільнення від відбування покарання з максимальним іспитовим строком відповідає його меті, а саме виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів обвинуваченим згідно ст. 50 КК України.

Крім того, стаття 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про практику рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що при розгляді справ суди України повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З огляду на викладене, зокрема і на те, що у справі суд не встановив обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів дійшла висновку, що немає підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання м'яким, а звільнення від його відбування з випробування - неправильним.

Тому не можна визнати переконливими і достатньо обґрунтованими доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, про скасування вироку суду першої інстанції на зазначених у ній підставах.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

__ ___ __ __

Струк І.Ф. Крамаренко Г.П. Шевченко Ю.П.