Постанова № 39492953, 26.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2014 р. Справа № 802/2090/14-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач не сплатив в повному обсязі суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 4176 гривень 02 копійки.

Оскільки заборгованість в добровільному порядку не погашена, управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулося до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин невручення поштової кореспонденції - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши адміністративну справу, з'ясувавши всі фактичні обставини, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають між Пенсійним фондом України та платниками єдиного внеску, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як видно із матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Внаслідок несплати єдиного внеску відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці в розмірі 4167 гривень 02 копійки, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці вих. №1294 від 28 травня 2014 року (а.с.4) та карткою особового рахунку платника (а.с.6).

Частиною 4 статті 25 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідачу надсилалася вимога № Ф-3159 від 15 квітня 2013 року про сплату боргу по єдиному внеску на загальну суму 8582 гривні 42 копійки. Однак, у встановлений законом строк вся сума єдиного внеску, визначена у вимогах, відповідачем не сплачена.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості або оскарження вимог про сплату боргу чи їх скасування у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до частини 4 статті 94 КАС України компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, р/р 37197104000238 ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 37979905) заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 4176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) гривень 02 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович