Постанова № 39492516, 04.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 р. Справа № 534/131/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.04.2014р. по справі № 534/131/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду України в м. Комсомольську Полтавської області

про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Комсомольську Полтавської області , в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.04.2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст. 6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції частково правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 18.03.14 року із вимогами щодо захисту його порушених прав з 18.09.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей деяких Законів України, зокрема ст. статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача щодо призначення позивачу підвищення до пенсії, в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" у 2013 році.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 за період з 18.09.2013 року по 31.12.2013 року.

Стосовно позовних вимог за період 2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачено обмежень щодо застосування ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому позовні вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2014 року є обгрунтованими.

При цьому, положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 року підлягали застосуванню у бюджетний період 2011-2013 бюджетних років.

Також, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через часткове порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2014 року по 18.03.2014 року підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 197 п. 4 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.04.2014р. - задовольнити частково.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.04.2014р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2014 року по 18.03.2014 року.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 01.01.2014 року по 18.03.2014 року з урахуванням фактично виплачених сум за відповідний період.

В іншій частині постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.04.2014 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.