Постанова № 39492515, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 820/13994/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 820/13994/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінпауер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2013 року №0000022203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 341372,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 85343,0 грн. (форма "Р");

податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2013 року №0000122203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 34601,0 грн., штрафні санкції - 8650,25 грн. (форма "Р").

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.14р. задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпауер».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подано апеляційну скаргу. Заявник просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, а саме: достовірність факту отримання позивачем товару від ТОВ «Фірма Радіус Інвест» не підтвердилась під час проведеної перевірки підприємства позивача та під час судового розгляду справи, з наданих первинних документів не можливо встановити рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме: не надано товарно-транспортних накладних. Заявник заперечує проти реального характеру взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фірма Радіус Інвест» щодо отримання товару на підставі укладеного договору купівлі-продажу з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, які не дають змоги встановити перевезення товару саме на адресу ТОВ «Грінпауер».

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер" щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентом ТОВ «Фірма Радіус Інвест» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт перевірки №3360/221/35073156 від 02.07.2013р.

У висновках акту перевірки відображені порушення п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 341372,0 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012р. в сумі 230382,0 грн., за 2 квартал 2012р. в сумі 110454,0 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 268,0 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 268,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту та з урахуванням рішень, прийнятих в ході адміністративного оскарження (від 11.10.13 за № 2561/10/20-40-10-04-17), відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2013 року №0000022203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 341372,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 85343,0 грн. (форма "Р") та податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2013 року №0000122203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 34601,0 грн., штрафні санкції - 8650,25 грн. (форма "Р").

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, є належним чином обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з викладеного вище, витрати за отримання товару включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Тобто, у позивача виникає право на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму понесених витрат у процесі здійснення реальної підприємницької діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що в перевіряємий період ТОВ «Грінпауер» мало господарські відносини з ТОВ «Фірма Радіус Інвест» в рамках договору купівлі-продажу №0102-3 від 01.12.2011 р., згідно якого ТОВ «Фірма Радіус Інвест» зобов'язується передати у власність ТОВ «Грінпауер» товар по накладним у відповідності до замовлень ТОВ «Грінпауер», а ТОВ «Грінпауер» зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

В підтвердження здійснених господарських операцій в рамках зазначеного вище договору позивачем надано до суду видаткові накладні (т.1, а.с.105-121), податкові накладні (т.1, а.с.124-140), рахунки-фактури (т.1, а.с.188-193), платіжні доручення (т.1, а.с.88-104).

Також, надходження товару та сплата за нього підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за лютий місяць 2012р. (т.1, а.с.122), актом звірки (т.1, а.с.123) та наданими до суду банківськими виписками (т.1, а.с.196-206).

В даному випадку під час перевірки перевіряючими було встановлено, що відповідно до умов вищевказаного договору передбачено транспортування придбаних товарів від постачальника до покупця. (т.1, а.с. 83).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме: не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт відвантаження придбаних товарно-матеріальних цінностей, про що перевіряючими зроблено запис на сторінці 12 акту перевірки, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Зважаючи на відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне отримання товару, висновки відповідача про безпідставність віднесення коштів є правомірними.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Всупереч п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України позивачем не було надано до контролюючого органу всіх необхідних документів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем товару від ТОВ «Фірма Радіус Інвест»: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та його зберігання, подальший рух придбаного товару, колегія суддів приходить до висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, відсутність первинних документів спростовують доводи представника позивача про фактичне здійснення господарської операції, та має наслідком неправомірне заниження податку на прибуток сум взаємовідносин з ТОВ «Фірма Радіус Інвест».

Доводи представника позивача про наявність податкових накладних, які є достатньою підставою для формування податкового кредиту, не можуть бути визнані достатніми доказами правомірності заявлених позовних вимог, з огляду на вищевикладені суперечливі обставини фіксації господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ "Грінпауер".

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 820/13994/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 16.06.2014 р.