Ухвала суду № 39492379, 19.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 876/3120/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Масич І.В., відповідача Приходько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у адміністративній справі №803/221/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2013 року №0010452201 та № 0010442201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12.12.2013 року №0010452201 та № 0010442201. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на порушення судом ст.ст. 138, 139, 185, 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України та зазначає, що контрагент позивача ТзОв «Каліон» не здійснює виготовлення цукру, а щодо ТзОВ «Волиньторг» встановлено відсутність можливості здійснення господарської діяльності. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у скарзі, просив постанову суду скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає , що реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Луцькою ОДПІ в період з 30.10.2013 року по 19.11.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з ТзОВ «Каліон» та з ТзОВ «Волиньторгпром» за період 2010-2013 роки, про що складено акт від 26.11.2013 року № 1527/22.1/00372658, яким встановлено порушення позивачем вимог: пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 152,00 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на 18 361,00 грн., за листопад 2011 року на 8 662,00 грн., за жовтень 2012 року на 6 273,00 грн. та за листопад 2012 року на 8 856,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 18 314, 00 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на 2 573,00 грн., за жовтень 2011 року на 4 802,00 грн., за листопад 2011 року на 1 940,00 грн., за грудень 2011 року на 4 150,00 грн., за листопад 2012 року на 4 849,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 766 906,00 грн., в тому числі: за березень 2013 року на 693 000,00 грн., за квітень 2013 року 2 574 000,00 грн., за червень 2013 року на 99 000,00 грн., за липень 2013 року на 330 000,00 грн., за серпень 2013 року 33 000,00 грн., за жовтень 2011 року на 15 966,00 грн., за листопад 2011 року на 7 532,00 грн., за жовтень 2012 року на 5 974,00 грн., за листопад 2011 року на 8 434,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки від 26.11.2013 року № 1527/22.1/00372658, подав письмові заперечення, однак листом Луцької ОДПІ від 10.12.2013 року № 7579/10/22-1 оскаржуваний акт перевірки визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та аргументи, викладені в запереченні, відхилені в ході його розгляду.

На підставі акту перевірки, 12.12.2013 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0010442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 49717,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 42152,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7565,00 грн. та № 0010452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5650359,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 3766 906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1883453,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та контрагентами, тому оскаржені податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 12.12.2013 року №0010452201 та № 0010442201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновок податкового органу про завищення товариством валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання цукру у ТзОВ «Каліон» та послуг з автоперевезення цукрових буряків у ТОВ «Волиньторгпром» базується на матеріалах перевірок зазначених контрагентів позивача, в ході яких встановлено нереальність здійснення ними господарських операцій з придбання та реалізації товарів. Таким чином, Луцька ОДПІ зазначає про безтоварність операцій позивача із вищевказаними постачальниками.

Cудом встановлено, що між позивачем як покупцем та ТзОВ «Каліон» як постачальником укладено договір поставки від 16.01.2013 року № 16/13, предметом якого є поставка цукру білого в мішках. За умовами постачання поставку товару здійснює постачальник власним транспортом та за власний рахунок. Додатковою угодою до даного договору визначено, що поставка товару може здійснюватись як власним транспортом, так і за допомогою сторонніх організацій, визначених покупцем. Вартість одиниці товару узгоджується та зазначається сторонами у специфікаціях.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором позивачем надано суду виписані ТзОВ «Каліон» податкові, видаткові накладні на поставку цукру, акти прийому-передачі товару.

Оплата за придбаний цукор проведена товариством частково на суму 2 688 912,00 грн. у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.04.2013 року №351, від 08.04.2013 року №2773, №385, від 09.04.2013 року №386 та №2789, також позивачем в рахунок погашення заборгованості були виписані та передані ТзОВ «Каліон» векселі з зазначенням строку погашення, про що свідчать акти приймання-передачі векселів.

Транспортування товару на склад позивача здійснювалось підприємцем ОСОБА_4, визначеною позивачем, та за його рахунок, про що свідчать товарно - транспортні, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» як замовником та ТзОВ «Волиньторгпром» як перевізником було укладено договори на перевезення від 12.09.2011 року № 292, від 13.10.2012 року № 561 та від 09.09.2013 року № 538, предметом яких є надання замовнику автомобілів для перевезень цукрових буряків, а також послуг по перевезенню цукрових буряків. Вартість послуг по перевезенню, що надаються перевізником встановлена сторонами у додаткових угодах.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами виписано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти по автоперевезенню, реєстри, накладні на прийомку цукрових буряків.

Оплата за надані послуги проведена товариством у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім цього, ПАТ «Гнідавський цукровий завод» реалізовувало дизельне пальне та цукор білий ТзОВ «Волиньторгпром», що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару представником покупця, реєстрами використання палива.

Розрахунок за товар (дизельне паливо) здійснений шляхом укладання протоколів про зарахування однорідних вимог.

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача та включено суми податкового кредиту до декларацій відповідних звітних періодів.

Також придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у своїй виробничій діяльності.

Таким чином, наявні в матеріалах первинні документи, свідчать про те, що вказані документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На підставі документів, складених контрагентами ПАТ «Гнідавський цукровий завод» позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ТМЦ та послуг у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно. При цьому ПАТ «Гнідавський цукровий завод» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки від 26.11.2013 року №1527/22.1/00372658 ПАТ «Гнідавський цукровий завод» в період з 01.01.2010 року по 01.09.2013 року завищено валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 189 530,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 3 729 000,00 грн.

Підставою для викладення висновків в акті перевірки стали відомості, отримані Луцькою ОДПІ від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача - ТзОВ «Каліон» та ТзОВ «Волиньторгпром».

Так, актом перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 23.10.2013 року №607/26-54-22-06-38323098 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Каліон» за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року» встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ТзОВ «Каліон» за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року щодо придбання товарів у контрагентів-постачальників та продажу товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_5 - засновника ТзОВ «Каліон», останній повідомив, що відношення до реєстрації даного підприємства не має, ніякої господарської діяльності не здійснював та доручень від свого імені з метою реєстрації або перереєстрації підприємства не видавав, документів фінансово-господарської діяльності не підписував та ніколи не бачив.

Також, актом перевірки Луцької ОДПІ від 13.08.2013 року № 435/22.1/25090275 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Волиньторгпром» з питань достовірності показників задекларованих у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року» встановлено, що товариством не було надано для перевірки документів, які підтверджують фінансово-господарські операції, тому господарські операції з контрагентами ТзОВ «Волиньторгпром» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, тощо.

Проте з такі доводи апелянта, суперечать нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає що угоди, здійснені позивачем, є нікчемними правочинами, чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок, тому податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ПАТ «Гнідавський цукровий завод» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ та надання послуг, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цих операцій ПАТ «Гнідавський цукровий завод» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Придбаний товар в подальшому був позивачем реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Каліон», то такий акт перевірки контрагента позивача не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних акті перевірки контрагента позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що у ТзОВ «Волиньторгпром» відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів, а висновки Луцької ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки Луцької ОДПІ від 13.08.2013 року № 435/22.1/25090275 без фактичного з'ясування контролюючим органом реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувалась реальність виконання даних угод, укладених між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та контрагентами, а висновки зроблені на підставі актів перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача. Також під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги наявні первинні документи у позивача, які свідчать про реальне виконання угод та фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарської операції та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що в ході судового розгляду справи не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому оскаржені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується посилань апелянта на досудове розслідування у кримінальній справі щодо позивача, то на момент розгляду даної справи судом, відсутній обвинувальний вирок, який би набрав законної сили щодо посадових осіб позивача за вчинення злочину передбаченого ст. 212 КК України та в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що позивачем не є добросовісним платником податків.

Приймаючи рішення у даній справі, суд брав до уваги висновки Європейського Суду щодо справедливого судового рішення, постановлення якого є передумовою дотримання права особи на справедливий суд, гарантованого кожному статтею 6 Конвенції. Ці вимоги цілком суголосні положенням ч. 1 ст. 159 КАС України, відповідно до якого судове рішення має бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у адміністративній справі №803/221/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 24.06.2014 р.