Постанова № 39491025, 25.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2014 року письмове провадження № 826/2958/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними ППРТовариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» (далі - ТОВ «Росичі», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000602204 від 17.10.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.03.2014 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання, 10.06.2014, не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

У зв'язку клопотанням позивача та неявкою відповідача у справі в судове засідання 10.06.2014, суд відповідно до ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ «Росичі» зареєстроване в Дніпровській районній у м.Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.10.2005, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 1067120000000607.

На підставі направлення на перевірку віл 17.09.13 № 1579, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 13.09.13 № 585, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (код за ЄДРПОУ 21649265) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Тру Кам» (код за ЄДРПОУ 38320081).

При проведенні перевірки перевіряючим використано наступні документи (завірені копії) :

- Договір від 19.03.20113 № 19;

- Акти приймання виконаних робіт;

- Податкові накладні за березень 2013 року;

- Банківські виписки;

- Довідки про вартість виконаних робіт;

- Акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва № 1800/2220/38320081 від 06.06.2013 про неможливість проведення зустрічної зірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081) по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 15.08.2012 по 30.01.2013.

Результати перевірки оформлені актом № 833/26-53-22-04-21 від 30.09.2013.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 401 729 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 107 541 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі 107 541 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (07.10.2013) заперечення, розглянувши які податковий орган акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки залишив без змін, а заперечення без задоволення.

В подальшому, за наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000602204 від 17.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 107 541 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 53 771 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 7465/10/26-15-10-04 від 12.12.2013 податкове повідомлення рішення відповідача № 0000602204 від 17.10.2013 залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 3346/6/99-99-10-01-15 від 20.02.2014 податкове повідомлення рішення відповідача № 0000602204 від 17.10.2013 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Незгода з вказаним рішенням обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081) в періоді, що перевірявся.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Тру Кам» ґрунтувалися на договорі № 19 від 19.03.2013 про надання послуг, згідно якого позивач як замовник доручає, а ТОВ «Тру Кам» як виконавець бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки, виконати реконструкцію приміщень ресторану за адресою : вул. Дніпровська набережна, буд. № 7, м. Київ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані ним роботи, в порядку та на умовах цього договору.

П.2.1 даного договору визначено, що договірна ціна на виконання комплексу робіт по даному договору визначена сторонами у додатку № 1 (договірна ціна), що є невід'ємною частиною договору, і орієнтовно складає разом з ПДВ - 3 055 620 грн. 00 коп.

П.2.2 договору фактична вартість робіт по об'єкту за звітний період визначається сторонами за актами приймання виконаних будівельних робіт по ф. КБ-2в і ф. КБ-3 з урахуванням ринкових цін на ресурси на день виконання робіт, що зазначені в актах. Вартість матеріально-технічних ресурсів визначається згідно їх фактичних нормативних витрат та цін на них у відповідності до наданих виконавцем копій рахунків-фактур, дорожніх листів, актів-приймання передачі та накладних.

Як зазначалося вище, податковим органом при проведенні перевірки було використано, зокрема, договір від 19.03.20113 № 19; акти приймання виконаних робіт; податкові накладні за березень 2013 року; банківські виписки; довідки про вартість виконаних робіт;

В підтвердження права на формування податкового кредиту позивачем надано суду: договір № 19 від 19.03.2013, податкові накладні № 16 від 20.03.2013 № 17 від 21.03.2013, № 34 від 26.03.2013, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року № 1, акт приймання виконаних робіт за травень 2013 року № 2, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року № 3, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року № 4, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень, червень 2013 року .

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що 22.11.2013 в приміщеннях ТОВ «Росичі», за адресою : м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. № 7, було проведено обшук та виїмку документів. Обшук та виїмка проводилась на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2013. Як зазначає представник позивача, відповідно до протоколу обшуку від 22.11.2013 працівниками правоохоронних органів вилучено у ТОВ «Росичі» оригінали первинних документів, договорів, що пов'язані із здійсненням Товариством фінансово-господарської діяльності, а також електронні носії, на якій зберігалась інформація, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Тру Кам». Таким чином, у позивача відсутня частина документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Тру Кам».

Судом 29.05.2014 скеровано судовий запит слідчому управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України щодо підтвердження того чи вилучались оригінали первинних документів у ТОВ «Росичі» по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081).

23.03.2014 на адресу суду надійшов лист за підписом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління в м.Києві В.В. Заворітнього, в якому повідомлено, що під час проведення обшуку у ТОВ «Росичі» не вилучалися оригінали первинних документів по їх взаємовідносинах із ТОВ «Тру Кам», та відповідно у кримінальному провадженні № 12013110000000314 вказаним документам процесуальний статус не визначався.

Окрім цього, з вироку Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України. Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими особами зареєстрував ТОВ «Тру Кам» на ім'я ОСОБА_2 без мети здійснення підприємницької діяльності.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Окрім цього, з акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081) по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 15.08.2012 по 30.04.2013, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Тру Кам» по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 15.08.2012 по 30.04.2013, в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1ст.187, п.198.6ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України. Згідно баз АІС «Податковий блок» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності : 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Тру Кам» анульоване 26.03.2013.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача частково документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти здачі-прийняття робіт) видані вказаним вище контрагентом позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 № 21-421а11.

В силу частини першої не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини у разі якщо вони встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі.

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вище зазначене, судовим рішенням у кримінальній справі встановлено здійснення фіктивного підприємництва ТОВ «Тру Кам», яке було спрямовано на формування податкової вигоди контрагентам-покупцям, тому в даному випадку господарські операції ТОВ «Росичі» з вказаним суб'єктом господарювання не носили реальний характер.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суб'єкт господарювання повинен здійснювати діяльність з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Намір одержати доход виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про вірність висновків податкового органу про те, що позивачем здійснювались операції, без мети реального настання правових наслідків, між ТОВ «Росичі» та контрагентом ТОВ «Тру Кам» та правомірність винесення податкового повідомлення-рішення.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх рішень виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000602204 від 17.10.2013, суд дійшов висновку, що воно прийняте відповідачем з урахуванням вимог Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 статті 2 статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкове повідомлення-рішення № 0000602204 від 17.10.2013 винесено правомірно, тому позов є безпідставним.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позов не вирішено на його користь.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій