Постанова № 39490983, 10.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року № 826/6052/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.;

судді Амельохіна В.В.,

судді Каракашьяна С.К.,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом приватного акціонерного товариства «Українська фінансова група» до Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсною та скасування податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсною та скасування податкової консультації, мотивуючи позовні вимоги тим, що надана податковим органом податкова консультація суперечить нормам чинного законодавства України та змісту податку на доходи фізичних осіб, а відтак підлягає визнанню її недійсною та скасуванню.

У позовній заяві позивач просить суд визнати недійсною податкову консультацію відповідача від 04.04.2014 року №6034/6/99-99-17-03-03-15, скасувати податкову консультацію відповідача від 04.04.2014 року №6034/6/99-99-17-03-03-15, зобов’язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, судові витрати зі сплати позивачем судового збору покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 12.03.2014 року звернувся до відповідача із запитом №519-08 щодо надання податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства при виконанні рішень загальних зборів акціонерів про зменшення статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій та виплату акціонерам – фізичним особам різниці між старою та новою номінальною вартістю акцій.

Предметом даного запиту були наступні питання:

1. За яким кодом ознаки доходу потрібно відображати зазначену виплату в формі №1 ДФ?

2. Чи потрібно акціонерному товариству утримувати податок на доходи фізичних осіб із зазначенням виплати?.

Податкова консультація на запит позивача була надана податковим органом 04.04.2014 року за №6034/6/99-99-17-03-03-15.

Як вбачається з податкової консультації, Міністерство доходів і зборів України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, в межах компетенції розглянуло лист ПАТ «Українська фінансова група» від 12.03.2014 № 519-08 щодо оподаткування доходу, отриманого внаслідок зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, та повідомляє, що лист не містить достатньої інформації для надання більш детальної відповіді по суті.

Відповідачем зазначено, що щодо питань, порушених у зверненні, неможливо надати конкретну відповідь по суті, оскільки кожний випадок, який виник у платника податку, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються окремої справи. Крім того, лист не містить інформації щодо обставин та в який спосіб платник податку отримав дохід від товариства.

Щодо відображення доходів, отриманих платником у вигляді додаткового блага, зазначаємо, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49 затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Згідно з додатком до зазначеного Порядку сума коштів, отриманих платником податку як додаткове благо відповідно п.п. 164.2.17 п. 1 ст. 164 ПК України, відображається у ф. №1ДФ з ознакою доходів «126».

Позивач, вважає, що податкова консультація суперечить нормам чинного законодавства України та змісту податку на доходи фізичних осіб, що є підставою для звернення його до суду з даним адміністративним позовом.

Як передбачено у пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК, податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно із ст. 52 ПК, податкові консультації з питань практичного застосува ння окремих норм податкового законодавства надаються безоплатно контролюючими органами за зверненням платників податків (п. 52.1), вони мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2).

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК визначено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Дана норма визначає статус податкової консультації органу державної податкової служби – правовий акт індивідуальної дії; вказує на можливі підстави її оскарження – невідповідність, на думку платника податків, нормам або змісту відповідного податку (збору).

Водночас, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 р. N 781/11/13-10, визначено, що другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

В той же час, згідно п. 53.1 ст.53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Нормами ст.53 Податкового кодексу України визначено права позивача щодо можливості діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто встановлено право щодо застосування отриманої консультації, зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.

Натомість, вищезазначеними нормами не встановлено обов’язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації. Таким чином, податкова консультація не породжує обов’язків позивача щодо певного застосування норм чинного законодавства.

Отже, надана позивачеві податкова консультація не визначає обов’язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації.

Відповідно до приписів п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Зазначеною нормою визначено право платника податку на оскарження, проте, не передбачено судового розгляду податкових консультацій без врахування наявності чи відсутності порушеного такою консультацією права платника податку.

До того ж, з аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.

Окрім того, необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Така ознака характерна для узагальнюючих податкових роз'яснень, які надають ДПА України та затверджуються її наказом (п. 1.8 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 року № 176).

Оспорювана податкова консультація, яка надана податковим органом, не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту такого, відповідно до положень ст. 105 КАС України, є юридична значущість для особи рішення суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи від такого рішення.

В даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів.

Таким чином, суд вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Українська фінансова група» - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Є.В. Аблов

Суддя В.В.Амельохін

Суддя С.К.Каракашьян