Постанова № 39490866, 13.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа № 804/16931/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представника позивача - Мельникова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому району м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому району м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0008632203 від 20.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому району м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрспецсервіс» з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, за наслідками якої складено акт перевірки № 2464/04-63-22-03/19088807 від 06.12.2013 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке позивач вважає протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки воно було прийняте всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. Надіслав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 10.07.1992 року як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому району м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що у період з 04.12.2013 року по 06.12.2013 року, посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укрспецсервіс» з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Акорд - Груп» за жовтень 2012 року, ТОВ «Ніка - світ» за жовтень 2012 року, ПП «ТД «Талан - торг» за жовтень 2012 року, липень 2012 року, квітень 2012 року, березень 2012 року, лютий 2012 року, січень 2012 року, фірма «Біт» за жовтень 2012 року, липень 2012 року, квітень 2012 року, березень 2012 року, лютий 2012 року, січень 2012 року, ТОВ «Саванна груп» за липень 2012 року, ТОВ «Альмагест Юг» за червень 2012 року, ТОВ «Дніпрокомпросордеталь» за квітень 2012 року, ПП «Автославія» за квітень 2012 року, ПП «ВКФ «Експостач» за лютий 2012 року, січень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2464/04-63-22-03/19088807 від 06.12.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 292272 грн. 58 коп., у тому числі за січень 2012 року на 2007 грн. 51 коп., за лютий 2012 року на 2918 грн. 03 коп., за березень 2012 року на 1164 грн. 90 коп., за квітень 2012 року на 3336 грн. 88 коп., за червень 2012 року на 25368 грн. 14 коп., за липень 2012 року на 22291 грн. 35 коп., за жовтень 2012 року на 235185 грн. 77 коп.

20.12.2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0008632203, яким донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 438409 грн., з яких: за основним платежем - 292273 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 146136 грн.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Укрспецсервіс» мало взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Акорд - груп», а саме, між позивачем та ТОВ «Акорд - груп» було укладено договір постачання № 93 від 03.09.2012 року. На виконання зазначеного договору та рахунків № РН - 0000161 від 22.10.2012 року, № РН - 0000213 від 30.10.2012 року, № РН - 0000214 від 31.10.2012 року ТОВ «Укрспецсервіс» отримало матеріали від ТОВ «Акорд - груп» та отримано податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту жовтня 2012 року на суму 61305 грн. 88 коп., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року.

- ТОВ «Ніка - Світ», а саме, між позивачем та ТОВ «Ніка - Світ» було укладено договір підряду № 117 від 18.09.2012 року, на виконання якого отримано ремонтні роботи від ТОВ «Ніка - Світ» та виписано податкова накладна Суми податку на додану вартість включено до податкового жовтня 2012 року на суму 171924 грн. 14 коп., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, І відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

- ТОВ «ТД «Талан - Торг», а саме, між позивачем та ТОВ «ТД «Талан -Торг» укладено договір постачання № 2001 від 03.01.2012 року, на виконання якого рахунків - фактур № ТТ - 0021886 від 23.10.2012 року на загальну суму 3214 грн. 52 коп., № ТТ - 0021663 від 25.07.2012 року на загальну суму 72 грн., № ТТ - 0021221 від 08.02.2012 року на загальну суму 1280 грн., № ТТ - 0021203 від 0І.02.2012 року на загальну суму 4798 грн. 20 коп., № ТТ - 0021640 від 10.07.2012 року на загальну суму 4291 грн. 98 коп., № ТТ - 0021641 від 10.07.2012 року на загальну суму 1420 грн. 22 коп., ТТ - 0021409 від 17.04.2012 року на загальну суму 5051 грн. 28 коп., № ТТ - 0021308 від 15.03.2012 року на загальну суму 4083 грн. 88 коп., № ТТ - 0021260 від 22.02.2012 року на загальну суму 141 грн., № ТТ - 0021188 від 27.01.2012 року на загальну суму 1474 грн. 20 коп., № ТТ - 0021150 від 18.01.2012 року на загальну суму 3999 грн. 05 коп. Отримано товар від ТОВ «ТД «Талан - Торг» та отримано податкові накладні. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту січня 2012 року на суму 912 грн. 21 коп., лютого 2012 року на суму 1036 грн. 53 коп., березня 2012 року на суму 680 грн. 65 коп., квітня 2012 року на суму 841 грн. 88 коп., липня 2012 року на 964 грн. 03 коп., жовтня 2012 року на 535 грн. 75 коп., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

- з ТОВ «Біт», а саме, між позивачем та ТОВ «Біт» укладено договір купівлі - продажу товарів № 04/1 від 05.01.2012 року, на виконанню умов якого та рахунків - фактур № БТ - 0000013 від 11.01.2012 року на загальну суму 1471 грн. 80 коп., № БТ-0000121 від 15.02.2012 року на загальну суму 1275 грн., № БТ - 0000127 від 15.02.2012 року на загальну суму 300 грн., № БТ - 0000120 від 15.02.2012 року на загальну суму 1674 грн., № БТ - 0000096 від 08.02.2012 року на загальну суму 396 грн., № БТ - 0000127 від 20.02.2012 року на загальну суму 144 грн., № БТ - 0000151 від 02.03.2012 року на загальну суму 1401 грн., № БТ - 0000164 від 06.03.2012 року на загальну суму 694 грн. 50 коп., № БТ - 0000257 від 09.04.2012 року на загальну суму 3360 грн., № БТ - 0000523 від 19.07.2012 року на загальну суму 1682 грн. 16 коп., № БТ - 0000493 від 09.07.2012 року на загальну суму 720 грн., № БТ - 0000529 від 24.07.2012 року на загальну суму 720 грн., № СФ - 0000693 від 23.10.2012 року на загальну суму 4920 грн., № СФ - 0000684 від 19.10.2012 року на загальну суму 600 грн., № СФ - 0000713 від 30.10.2012 року загальну суму 3000 грн. Отримано товар від ТОВ «Біт» та отримано податкові накладні. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту січня 2012 року на суму 245 грн. 30 коп., лютого 2012 року на суму 631 грн. 05 коп., березня 2012 року на суму 484 грн. 25 коп., квітня 2012 року на суму 560 грн., липня 2012 року на суму 520 грн. 36 коп., жовтня 2012 року на 1420 грн., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкових декларації з ПДВ за відповідні періоди.

- з ТОВ «Дніпрокомпресордеталь». Позивачу надано рахунок - фактура № ДК 0000098 від 13.04.2012 року на загальну суму 2010 грн. та виписано податкова накладна. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2012 року на суму 335 грн., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій по податку на додану вартість за відповідний період.

- з ТОВ «Саванна груп», а саме, позивачу надано рахунок - фактура № СФ -72460 від 24.07.2012 року на суму 124841 грн. 76 коп. та виписана податкова накладна. Сума податку на додану вартість по податковій накладній включено до податкового кредиту липня 2012 року на суму 20806 грн. 96 коп., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій по податку на додану вартість за відповідний період.

- з ТОВ «Альмагест Юг», а саме, між позивачем та ТОВ «Альмагест Юг» укладено договір постачання № 618 від 18.06.2012 року, на виконання умов якого та рахунку № СФ - 061860 від 18.06.2012 року позивачем отримано матеріали від ТОВ «Альмагест - Юг». Постачальником виписано податкова накладна. Сума по податковій накладній включено до податкового кредиту червня 2012 року на суму 25368 грн. 14 коп., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

- з ТОВ «Автославія», а саме між позивачем та ТОВ «Автославія» укладено договір транспортного експедування № 728 від 18.08.2011 року про надання транспортно-експедіційних послуг. На виконання умов договору та рахунків № 1233 від 25.04.2012 року, № 1234 від 24.04.2012 року, № 1235 від 25.04.20 12 року,позивачем отримано експедиційно-транспортні послуги від ТОВ «Автославія» суму 9600 грн. та отримано податкові накладні Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2012 року на суму 1600 грн., у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

- з ПП «ВКФ «Експостач», а саме, між позивачем та ПП «ВКФ «Експостач» укладено договір № 10911 від 01.09.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання умов якого та рахунків-фактур № ИМ - 58 від 26.01.2012 року, №ИМ - 65 від 30.01.2012 року, №ИМ - 106 від 13.02.2012 року, ИМ - 147 від 28.02.2012 року ТОВ «Укрспецсервіс» отримано експедиційно - транспортні послуги від ПП «ВКФ «Експостач» на загальну суму 12600 грн. та отримано податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту січня 2012 року на суму 850 грн., лютого 2012 року на суму 1250 грн., відображені у реєстрі податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, лютий 2012 року.

При проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» враховано висновки, викладені у актах перевірок:

- ДПІ у Печерському районі м. Києва № 657/26-55-22-08/38104857 від 01.08.2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Акорд - груп»;

-ДПІ у Печерському районі м. Києва № 831/26-55-22-01/38104862 від 19.08.2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Ніка - світ»;

- ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 302/223/38114598 від 31.10.2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового» валютного та іншого законодавства ТОВ «Саванна груп»;

- Лівобережної МДПІ №58/22/32058250 від 08.01.2013 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «ТД «Талан - торг»;

- ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 263/226/23933964 від 25.02.2013 року про результати перевірки фірми «Біт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства;

- ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №234/226/34657024 від 24.01.2013 року про результати перевірки ТОВ «Дніпрокомпресордеталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства;

- ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя № 605/22-207/37998404 від 23.08.2012 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Альмагест Юг»;

- Лівобережної МДПІ № 814/223/33339171 від 13.12.2012 року про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Автославія».

Згідно вищевказаних актів перевірок не підтверджено та відкориговано податкові зобов'язання по покупцю ТОВ «Укрспецсервіс». Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірок підприємств контрагентів, які жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання відповідача на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно змісту листа ВАСУ від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагента.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених .

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 458 грн. 81 коп.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 458 грн. 81 коп.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0008632203 від 20.12.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому району м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судові витрати в розмірі 458 грн. 81 коп. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 18.03.2014 року.

Суддя М.В. Дєєв