Рішення № 39490532, 17.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13838/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1427/2014

Категорія

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Надра» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28.12.2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в сумі 8100 доларів США зі строком повернення до 25.12.2009 року. Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у звязу з чим станом на 05.06.213 року утворилась заборгованість у розмірі 14 209,6 доларів США.

Оскільки кредитний договір був забезпечений договором поруки, укладеним 28.12.2006 року з ОСОБА_3, позивач просив суд стягнути солідарно вказану заборгованість з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3

ОСОБА_3 в свою чергу подав зустрічний позов до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим. В обґрунтування свої вимог вказав, що строк виконання основного зобов'язання кредитним договором визначено 25.12.2009 року. Відтак, банк мав право пред'явити до нього вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 25.06.2010 року, однак не зробив цього. Тому, на думку ОСОБА_3, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України його зобов'язання за договором поруки є припиненими. Просив суд визнати припиненим вищевказаний договір поруки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Визнано припиненим договір поруки від 28.12.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра».

Не погодившись з таким рішенням ПАТ КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт вказав, що відповідно до п.8.5 кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Тому апелянт вважає помилковим висновок суду щодо пропуску строку позовної давності.

Крім того, 29.12.2006 року між позичальником та банком було укладено договір застави автомобіля марки ВАЗ 21104, який на підставі виконавчого напису нотаріуса від 06.08.2007 року у вересні 2012 року було продано з прилюдних торгів за ціною 25600 грн. Таким чином, починаючи з 2007 року банк вживав заходів щодо повернення простроченої заборгованості та захисту своїх порушених інтересів.

З наведених підстав, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов ПАТ КБ «Надра» та стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 28.12.2006 року в сумі 14 209,6 доларів США.

Представник апелянта ПАТ КБ «Надра» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №812/2006, за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в розмірі 8100 доларів США, зі сплатою 13,49% річних на залишок заборгованості по кредиту, з терміном повернення до 25.12.2009 року, для придбання транспортного засобу марки ВАЗ 21104, 2005 року випуску.

В порядку забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2, 28.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_3 укладено договір поруки №б/н, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 всіх його зобов'язань, що виникають з кредитного договору №812/2006 від 28.12.2006 року.

Судом також встановлено, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, з часу укладення договору не вніс жодної суми на виконання своїх зобов»язань, у зв'язку з чим, станом на 05.06.2013 року допустив заборгованість у розмірі 14 209,6 доларів США, що еквівалентно 113 577,33 грн., з яких 6517,87 доларів США - заборгованість за кредитом, 6288,10 доларів США - заборгованість за процентами та 1403,63 доларів США - заборгованість за порушення строку сплати ануітетного платежу (а.с.6-7), що і стало підставою для звернення кредитодавця до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості в солідарному порядку.

Із зустрічним позовом до суду звернувся і поручитель - ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив загальний трьохрічний строк позовної давності, оскільки умовами кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту визначено 25.12.2009 року, а до суду з позовом банк звернувся лише 30.08.2013 року.

Водночас задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо обґрунтованості такої позовної вимоги, з огляду на те, що кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання, тобто до 25.06.2010 року, а тому на підставі ч.4 ст.559 ЦК України договір поруки слід вважати припиненим.

Колегія суддів частково погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, а саме в частині визнання договору поруки припиненим, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з договору поруки, строк закінчення дії цього договору (в розумінні ст.251 ЦК України) не встановлений. Згідно п.3.4.4 кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту (виконання основного зобов'язання) встановлено до 25.12.2009 року. Однак, впродовж шести місяців з дня настання цієї дати (з 25.12.2009 до 25.06.2010 року) банк-кредитор не пред'явив до поручителя вимоги щодо повернення заборгованості позичальника і лише 30.08.2013 року кредитор звернувся до суду з відповідним позовом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо припинення договору поруки від №б/н від 28.12.2006 року на підставі ч.4 ст.559 ЦК України відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Тому сума заборгованості за кредитним договором №812/2006 від 28.12.2006 року не підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_3

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_2, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Так, відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1,5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006 року між кредитором ВАТ КБ «Надра» та позичальником ОСОБА_2 (в порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №812/2006 від 28.12.2006 року) укладено договір застави транспортного засобу, а саме - автомобіля марки ВАЗ 21104, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.62).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань щодо погашення боргу, 06.08.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на вищевказане заставне майно з метою задоволення вимог стягувача (ВАТ КБ «Надра») за кредитним договором за рахунок коштів, вилучених від реалізації предмета застави (а.с.67).

Згідно протоколу проведення аукціону по реалізації рухомого майна №09-0043/12 від 05.09.2012 року автомобіль марки ВАЗ 21104, 2006 року випуску продано на прилюдних торгах за ціною 25 600 грн. (а.с.66). Як вбачається з розрахунку заборгованості, кошти від реалізації заставного майна в порядку погашення заборгованості ОСОБА_2 поступили на рахунок кредитора 08.11.2012 року (а.с.6-7).

Отже, звернувши стягнення на предмет застави через вчинення виконавчого напису нотаріуса та реалізацію заставного майна, кредитор тим самим використав право вимоги, частково погасивши у такий спосіб заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором.

В той же час, боржником ОСОБА_2 не оспорено ні виконавчий напис нотаріуса, ні договір купівлі-продажу транспортного засобу на прилюдних торгах, що свідчить про визнання боржником свого боргу.

Відповідно до ст.ст. 526, 1049, 1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Відповідач ОСОБА_2 не подав суду жодних доказів щодо виконання ним своїх зобов»язань за кредитним договором, як і не заперечив розрахунок суми заборгованості, представлений позивачем.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 113577 грн., з яких 52097,33 грн. заборгованість по кредиту, 50260,78 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 11219,21 грн. пеня за порушення строку сплати ануітетних платежів.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307,309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 113577 грн., з яких 52097,33 грн. заборгованість по кредиту, 50260,78 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 11219,21 грн. пеня за порушення строку сплати ануітетних платежів та 1135 грн. сплаченого судового збору.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.