Постанова № 39488848, 17.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2014 року 13:29 № 826/7892/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення від 03.03.2014

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Комунальне підприємство «Житлосервіс «Куренівка» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 березня 2014 року № 0001831502 та № 0001841502.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано до Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» штрафні санкції, оскільки останнім дотримано строки сплати авансового внеску податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17 червня 2014 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях співпадають з висновками акту перевірки від 25 лютого 2014 року № 77/26-54/15-02-08.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка», за результатом якої складено акт перевірки від 25 лютого 2014 року № 77/26-54/15-02-08.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України, що виразилось у несвоєчасній сплаті авансових внесків з податку на прибуток за січень - квітень 2013 року.

Податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 березня 2014 року № 0001831502 та № 0001841502 позивача зобов'язано сплатити штрафи у розмірі 24069,20 грн. (20 %) та 4353,70 грн. (10%) відповідно.

За результатом адміністративного оскарження скарги Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення від 03 березня 2014 року № 0001831502 та № 0001841502 - без змін (копії рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 квітня 2014 року № 3887/10/26-15-10-07-15 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 20 травня 2014 року № 8910/6/99-99-10-01-02-15 про результати розгляду скарг містяться в матеріалах справи).

На думку позивача такий висновок акту перевірки спростовується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1 статті 57 розділу II та пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи із системного аналізу норм чинного Податкового кодексу України, обов'язок та відповідальність за своєчасну сплату податкових платежів покладено виключно на платника податків. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Отже, термін сплати авансового внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення місяця, що дозволяє сплачувати авансовий внесок до 20 числа, кожного місяця, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень, які свідчать про своєчасність сплати позивачем авансових внесків з податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року, зокрема, платіжним дорученням від 18 лютого 2013 року № 280 сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2013 року; платіжним дорученням від 19 березня 2013 року № 444 - за березень 2013 року; платіжними дорученнями від 19 квітня 2013 року № 631, від 23 квітня 2013 року № 659, від 25 квітня 2013 року № 686, від 26 квітня 2013 року № 696, від 26 квітня 2013 року № 695, від 23 травня 2013 року № 848, від 22 травня 2013 року № 818, від 21 травня 2013 року - за квітень 2013 року.

Відтак, з наведеного вбачається, що позивач сплатив авансовий внесок у строки, встановлені податковим законодавством.

При цьому, як встановлено під час проведення перевірки та у судовому засіданні не спростовано представниками сторін, позивачем сплачено авансовий внесок за лютий - квітень 2013 року до Державного Бюджету України на неналежний рахунок бюджету, а саме замість "коду 11023200 "Авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності" сплачено на код 11020202.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 17 січня 2013 року № 19 "Про затвердження Змін до бюджетної класифікації" та наказу Державної казначейської служби України від 22 січня 2013 року № 14 "Про затвердження змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету", Державною казначейською службою України 01 січня 2013 року відкрито нові рахунки для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.

Інформація про зміну рахунків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток офіційно оприлюднена на веб-порталі у вигляді узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 21 грудня 2012 року № 1171, також вказано реквізити нових бюджетних рахунків.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 17 січня 2013 року № 19 "Про затвердження Змін до бюджетної класифікації" код 11023200 "Авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності".

Судом враховано, що платіж було проведено позивачем з визначенням реквізиту призначення платежу " Авансові внески з податку на прибуток", який було введено в дію згідно наказу Міністерства фінансів України від 17 січня 2013 року № 19 щодо змін до Класифікації доходів бюджету.

Даний Наказ є нормативно-правовим актом, проте він не містить реквізитів рахунків для сплати таких авансових внесків, тому позивачем була використана інформація про зміну кодів класифікації, наведена у засобах масової інформації, та використана ним при здійсненні платежу. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач належним чином не повідомив позивача про відповідну інформацію про зміну рахунків для сплати.

Відповідно до пункту 2.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Доказів розміщення інформації про нові рахунки на дошці податкових оголошень, згідно вищезазначеного Наказу суду не надано.

Відповідно до розділу 1 "Загальні положення" наказу Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 "Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок" єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Аналіз наведених вище статей свідчить, що зарахування та акумулювання податку на прибуток здійснюється на єдиному казначейському рахунку державного бюджету.

Наведені вище нормативні акти не встановлюють обов'язку платника податків здійснювати платежі на окремий рахунок.

Згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

В даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток до державного бюджету було здійснено у встановлені строки. Визначення у платіжному дорученні невірного номера рахунку, замість номера для сплати Авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

При цьому, слід зазначити, що згідно актів звірки від 02 серпня 2013 року № 3797-20 та № 3799-20 будь-яка заборгованість у позивача відсутня.

Суд звертає увагу, що податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України. Оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року до державного бюджет, на думку суду, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки норми законодавства в сфері оподаткування не передбачають застосування штрафу в разі сплати податку з помилкою у рахунках.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Харківського апеляційного адміністративного суду № 19/375, Одеського апеляційного господарського суду у справі № 13/112-06-3637А та Вищого адміністративного суду України № 24401/06, ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 826/15973/13-а, від 17 грудня 2013 року у справі № 826/16124/13-а.

Враховуючи, що позивачем сплачений авансовий внесок з податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року та зарахований на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, висновки акту про порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України на думку суду є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 березня 2014 року № 0001831502 та № 0001841502.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник