Постанова № 39487500, 05.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 травня 2014 року Справа № 2а-6665/12/1470

м.Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Зіньковського О.А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Веселинівський завод СЗМ",

до

Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ,

про

скасування податкового повідомлення - рішення,

Публічним акціонерним товариством "Веселинівський завод Сухого знежиреного молока" (позивач) пред’явлено позов до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Вознесенської об'єднаної ДПІ Миколаївської області ДПС (а.с.144) – далі відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.12р. №0000262301 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 384708,00грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1грн. (а.с.4-9).

Відповідач, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.48-50).

Представник позивача також надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 16.11.2012р. по 22.11.2012р. відповідачем проведена невиїзна позапланова перевірка ПАТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» (далі за текстом - ПАТ «Веселинівський завод СЗМ», позивач) з питань правомірності здійснених взаєморозрахунків з ТОВ "БКК "ІНТЕРМАРР" за грудень 2010р.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.12р. за №2870/22/00446546 (а.с.10-34) та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262301 від 17.12.12р., на суму 384708грн. - податку на прибуток та 1грн. штрафних санкцій (а.с.35).

В акті перевірки відповідачем було визначено, що укладені угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду між позивачем та ТОВ "БКК "Інтермарр" не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому в силу ч.І ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними (а.с.29).

При цьому в акті перевірки міститься також посилання на матеріали досудового слідства щодо посадових осіб ТОВ "БКК "Інтермарр" (протокол допиту свідка тощо) (а.с.17) та на аналіз правовідносин ТОВ "БКК "Інтермарр" із іншими юридичними особами у ланцюгу постачання (а.с.10-11).

В той же час позивачем в своєму позові зазначено, що позивач, виступаючи замовником робіт за укладеними угодами, отримав від ТОВ "БКК "Інтермарр", згідно актів прийому-передачі, належним чином виконані роботи та в свою чергу перерахував на користь ТОВ "БКК "Інтермарр" належні грошові суми в якості оплати за виконані роботи. Ці обставини підтверджені документами, що перевірялись податковим органом та відображені в акті перевірки і доводять факт отримання та подальше використання робіт у господарській діяльності позивача.

Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення №0000262301 від 17.12.12р. прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням податковим органом своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Дослідив матеріали справи, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої (фактичної) господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень щодо фактичної діяльності позивача та його контрагентів.

Так, судом встановлено, що матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки. Судом було досліджено наступні докази надані позивачем:

- договір доручення №01/12-2010 П від 01.12.10р. укладений між позивачем та ТОВ "СКК "Інтермарр" про надання консультаційних, інформаційних, маркетингових та посередницьких послуг (а.с.82-84);

- банківські витяги щодо взаєморозрахунків сторін (а.с.85); акт приймання – передачі виконаних послуг від 31.12.10р. (а.с.86); податкова накладна (а.с.87);

- договір постачання масла вершкового №8/12/1 від 08.12.2010р. укладений між ТОВ "СіБ" та позивачем, банківські розрахункові документи, товарні накладні на масло вершкове, податкові накладні (а.с.88-120).

На підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента були реальними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності (постачання масла вершкового).

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередній контрагент, який виписав податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів (у ланцюгах) безпосереднього партнера позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Безпідставним також є посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем та його контрагентами норм цивільного та господарського законодавства з огляду на врегулювання спірних правовідносин саме нормами податкового законодавства.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (фіктивними, недійсними, нереальними тощо) господарські угоди між двома суб’єктами господарювання з огляду на норми Закону “Про державну податкову службу” та ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано суду будь – яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на матеріали досудового слідства по кримінальній справі у зв'язку із тим, що позивачем надано суду копію Постанови старшого слідчого СУФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області про закриття кримінального провадження від 28.03.2014р. (а.с.175-176).

Так у вказаній Постанові зазначено, що в ході досудового слідства було допитано ревізорів, працівників ПАТ "Веселинівський завод СЗМ", причетних до виробничого процесу, та контрагентів вказаного підприємства (ТОВ "БКК "Інтерермарр", ПП "Лідер-Промпостач". Указаними підприємствами надано документи по взаємовідносинам з контрагентами – постачальниками в повному обсязі (а.с.176).

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013160000000007 від 04.01.13р., було закрито у зв’язку з відсутністю в діях службових осіб ПАТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (а.с.176).

Таким чином суд дійшов висновку, що висновки Акту перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ (п.198.6 ст.198 ПКУ).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Крім того, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7.

Відповідач в акті перевірки не встановив і не довів будь-яких обмежень, передбачених п.5.3-5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на відсутності факту подальшого використання отриманих позивачем послуг у своїй господарській діяльності.

В той же час позивачем було надано суду відповідні докази постачання своїм контрагентам виробленої продукції (масла вершкового) (а.с.88-120) й тому позивач цілком правомірно включив до складу своїх валових витрат суми, перераховані на користь ТОВ "БКК "Інтермарр" в якості оплати за придбані від нього послуги.

Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в п.71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення. У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача – такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС №0000262301 від 17.12.2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ПАТ "Веселинівський завод СЗМ" (код 00446546) сплачений судовий збір в розмірі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський