Рішення № 3948541, 09.12.2008, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-2270/2008 року

 З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2008 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Литвинової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2008 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. В даному шлюбі, у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 02 серпня 2005 року, між позивачем та відповідачем було розірвано шлюб. Після розірвання шлюбу, дитина залишилася проживати з позивачем за її адресою реєстрації. Починаючи з 2005 року, відповідач не надає у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання їх спільного сина, не дивлячись на те, що як зазначає позивач, йому телефонувала і намагалася врегулювати дане питання мирним шляхом, однак, ні яких дій з боку відповідача так не було і це не дивлячись на те, що законом передбачено обов»язок батьків утримувати дитину з моменту її народження і до досягнення нею віку повноліття. Позивач вказала, що має зазначити, що відповідач не те, що не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, але й не приймає участі у його вихованні та розвитку. На стільки відомо позивачу, відповідач зареєстрований як ІНФОРМАЦІЯ_3 у Лозівській об»єднаній податковій інспекції, однак, вона особисто не має можливості надати його довідку про прибутки, тому буде прохати про це суд у судовому засіданні. Їй також відомо, що інших неповнолітніх дітей у відповідача не має і стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться. Позивач вказала, що вона працює - є ІНФОРМАЦІЯ_3, про що подасть до суду довідку про свій прибуток, так як на даний час, вона звернулася до Лозівської ОДПІ про її видачу, але строк її видачу складає близько 20 календарних днів. Не дивлячись на те, що позивач працює, розмір прибутку який вона отримує, не є достатнім для належного матеріального забезпечення життєдіяльності дитини, так як він займається приватними заняттями з англійської мови та відвідує спортивну секцію з вільної боротьби. Крім того, необхідно купувати для навчання зошити та книги, за якими дитина навчається; дитину треба вдягати, годувати та хоча б раз на рік відправляти на відпочинок, сама вона цього не в змозі зробити, а відповідач ухиляться від виконання своїх батьківських обов»язків по відношенню матеріального утримання до сина. На підставі викладеного, позивач прохає суд стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, однак не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку встановленого законодавством України. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу як за один календарний місць.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та прохала позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з»явися, тоді як про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомив і заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Однак, у попередньому судовому засіданні, відповідач позов позивача визнав, в підтвердження чого подав свій письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ОСОБА_3 - це їх спільний син з позивачем, який на даний час, знаходиться на повному утриманні позивача, оскільки він з ними не проживає так, вони з позивачем, перебувають у розірваному шлюбі. Крім того, відповідач зазначив, що матеріальної допомоги на утримання дитини, він позивачу не надає, тоді як знає про свій обов»язок батька утримувати дитину з моменту її народження і до досягнення дитиною віку повноліття. Відповідач вказав, що він є ІНФОРМАЦІЯ_3, на обліку за станом здоров»я у лікарів не перебуває, на утриманні в нього ні яких осіб не має, стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться і пільгами з держави він ні якими не користується.

Виходячи з викладеного, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із ксерокопії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.№10), судом встановлено, що дійсно між сторонами, 02 серпня 2005 року розірвано шлюб.

Із ксерокопії свідоцтва про народження на ОСОБА_3 (а.с.НОМЕР_1), вбачається, що він народився саме ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі «Батько» даного свідоцтва вказано - ОСОБА_2, тобто відповідач по справі, а в графі «Мати» зазначено ОСОБА_1, позивач по справі.

 Згідно довідки КП «Дирекція єдиного замовника» (а.с.№8), вбачається, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1, і з нею зареєстрований син - ОСОБА_3 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом з»ясовувалося матеріальне положення сторін по справі, в результаті чого було встановлено, що відповідно довідки про доходи з Лозівської ОДПІ (а.с.№14), ОСОБА_1, зареєстрована як ІНФОРМАЦІЯ_3 і її прибуток за третій квартал 2008 року склав 960 гривень.

Судом з»ясовано, що відповідач є ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований в Лозівській ОДПІ. Судом було встановлено, що відповідач на обліку за станом здров»я не перебуває. Крім того, стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться.

Як вже вище зазначалося, відповідач визнав позов у повному обсязі, вказав, що він знає про свій обов»язок про утримання дитини з моменту її народження і до досягнення нею повноліття однак, на даний час, матеріальну допомогу на утримання дитини позивачу не надає.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобов»язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов»язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: « Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов»язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов»язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що «Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що «Сім»я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов»язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.» Згідно статті №12 цього закону вказано, що « Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, однак розміру отримуваної нею прибутку, не є достатньо для забезпечення життєдіяльності дитини, створення для неї всіх необхідним умов для розвитку та виховання. Суд враховує, що відповідач визнав позов позивача, працює, має задовільний стан здров»я; та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн.50 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого в Лозівській об»єднаній податковій інспекції Харківської області - як ІНФОРМАЦІЯ_3 - аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3а ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 13 листопада 2008 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 (сім) гривень 50 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд