Ухвала суду № 39484990, 18.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/1249/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4276/2014

Головуючий в 1 інстанції Костюков Д.Г.

Доповідач - Ткачук С.С.

категорія 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Алексєєва А.В., Ткачук С.С.,

при секретарі Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 березня 2014 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором доручення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Полімакс-Донбас» (далі підприємство) звернулось з позовом про стягнення заборгованості за договором доручення з ОСОБА_1 5000 грн.., мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено договір доручення, відповідно до якого відповідач отримав у підприємства грошові кошти у сумі 5000 грн. на виконання умов цього договору, а саме здійснення дій, направлених на встановлення, підтримку і розвиток ділових контактів з реальними потенційними споживачами продукції та інших дій, передбачених договором. Через невиконання умов договору відповідачу направлено письмове повідомлення про розірвання договору з проханням надати звіт про виконання доручення та документів про витрачання грошової суми отриманої в рахунок виконання умов договору в термін 7 днів з моменту отримання повідомлення. Відповідачка добровільно отримані грошові кошти не повертає.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 березня 2014 року у задоволені позовних вимог ТОВ «Полімакс-Донбас» відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд прийшов до висновку що до спірних правовідносин повинно застосовувати норми трудового законодавства, бо аналіз правової природи укладеного сторонами договору вбачається, що він не відповідає ознакам договору дорученого згідно ст.1000 ЦК України, оскільки фактично до обов'язків відповідача входило не вчинення юридичних дій, а виконання обов'язків по розповсюдженню товару підприємства. У судовому засіданні не доведено факту передачі відповідачу грошових коштів належним доказом, а саме, документом бухгалтерського обліку, тому відсутні підстави для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «Полімакс-Донбас», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач не є робітником підприємства позивача, а тому посилання на недоведеність отримання грошових коштів через відсутність касового ордеру є помилковим. Крім того, суд не дав належної оцінки договору доручення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник підприємства доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечила по скарзі і просила рішення залишити без змін.

Апеляційний суд визнає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Судом визнано встановленим, що сторонами 11.10.2013р. укладено договір №236, за яким ОСОБА_1 зобов'язана від імені підприємства під керівництвом менеджера здійснювати дії з приводу по укладення договорів купівлі-продажу товару та прийняття замовлень від клієнтів на поставку товару, отримання від клієнтів грошової виручки.

Пунктом 4.1.1. зазначеного договору вбачається, що підприємство зобов'язано видати всю необхідну документацію та грошові кошти в розмірі 5000 грн. Фактом передання та отримання повіреним грошових коштів, вказаних у договорі є обоюдне підписання даного договору.

Суд першої інстанції правильно визнав про недоведеність підприємством факту передачі відповідачу грошових коштів в сумі 5000грн. належними доказами, бо підпунктом 3.5 статті 3 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі Положення), затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Враховуючи положення ст.ст.57-59 ЦПК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, бо приведеним нормативно-правовим актом, визначений порядок видачі готівки фізичним особам, а підписання відповідачем договору із посилення у тексті договору на ті обставини, що фактом передання та отримання повіреним грошових коштів вказаних у договорі є обоюдне підписання даного договору, є припущення позивача, яке відповідно до ст. 60 ч.4 ЦПК України не може бути покладено у основу доказування.

Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно з приписами частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. За змістом наведеної норми ЦК України повірений за договором доручення, діючи за рахунок довірителя відповідно, вчиняють операції з майном, що є відповідно власністю комітента або довірителя.

Із змісту укладеного сторонами договору вбачається, що відповідач була зобов'язана вчиняти не тільки юридичні дії як повірений, який представляє підприємство при укладені договорів купівлі-продажу продукції підприємства, а і забезпечувати належне виконання укладених договорів: виконання у повному обсязі та своєчасно надходження грошових коштів від клієнтів до каси довірителя; займатися питаннями кон'юнктури ринка товарів, їх рекламацією, тощо, т.т виконувати обов'язки, які притаманні для трудових відносин.

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги про те що застереження у договорі щодо факту отримання грошей у зв'язку із підписанням сторонами договору та помилковість висновків суду про виникнення між сторонами трудових відносин необґрунтованими.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити без змін рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: