Ухвала суду № 39484042, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/450/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0004212200 від 20 серпня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агропартнер» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Світ Олії» за період липень 2010 року, грудень 2011 року та лютий-квітень 2012 року, операцій з зерновими культурами, які звільнені від оподаткування за квітень 2012 року, жовтень-грудень 2012 року, квітень 2013 року, операцій з придбання та подальшого експорту в періодах вересень-листопад 2012 року та лютий-травень 2013 року олії, жирів, насіння льону та проса, за результатами якої складено акт № 288/22/31818929 від 19 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року в розмірі 1 497 178, 00 грн.; п. 199.1, п. 199.4 ст. 199 ПК України, в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ по декларації за лютий 2013 року в розмірі 1 208, 00 грн. та по декларації за березень 2013 року в розмірі 1 109, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення № 0004212200 від 20 серпня 2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 497 178, 00 грн. за основним платежем та 748 589, 00 грн. за штрафними санкціями .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропартнер» у 2010-2013 роках мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Світ Олії» (код ЄДРПОУ-34429449) з приводу придбання олії соняшникової.

Так, між ТОВ «Агропартнер» та ТОВ «Світ Олії» укладено договір № СРД032 від 06 лютого 2012 року, доповнення до нього № 1 від 20 лютого 2012 року та специфікації.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Світ Олії» зобов'язується поставляти в обумовлені договором строки олію соняшникову рафіновану, а ТОВ «Агропартнер» зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Кількість товару, який поставляється за даним договором, визначається згідно специфікацій № 1 від 20 лютого 2012 року, № 2 від 05 березня 2012 року, № 3 від 20 березня 2012 року та № 4 від 26 березня 2012 року.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за лютий-квітень 2012 року.

Крім того, між ТОВ «Агропартнер» та ТОВ «Олія-транс» укладено договір транспортного перевезення № 15/02 від 15 лютого 2012 року.

Відповідно до умов вказаного договору перевізник - ТОВ «Олія-транс» зобов'язується надати замовнику - ТОВ «Агропартнер» послуги з перевезення вантажу на території України та за її межами згідно із заявкою на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані перевізником послуги з перевезення.

Так, олія соняшникова завантажувалась на транспортні засоби ТОВ «Агропартнер» на складах ТОВ «Світ Олії», адреси яких, відповідно до специфікацій № 1 - 4 до договору № СРД 032 від 06 лютого 2012 року - м. Нововолинськ Волинської області та м. Чугуєв Харківської області.

Після завантаження на складах ТОВ «Світ Олії» та проходження митного контролю на Харківській та Ягодинській митницях, транспортні засоби здійснювали перевезення олії соняшникової, згідно укладених ТОВ «Агропартнер» експортних договорів:

- до республіки Білорусь для індивідуального підприємця ОСОБА_3 (договір №/118-PR від 23 лютого 2012 року) та для СП «КАМАКО ПЛЮС» ООО (договір № SRD/119-PR від 23 лютого 2012 року);

- до Словаччини для «Random» (контракт № 43/02 від 03 лютого 2012 року);

- до Польщі для ТОВ «Віст» (контракт № 27/01/12 від 24 січня 2012 року).

Слід зазначити, що соняшникова олія зі складів ТОВ «Світ Олії» перевозилась шляхом залучення таких перевізників:

- до республіки Білорусь та Словаччини - ТОВ «Олія Транс» за рахунок ТОВ «Агропартнер» (базис поставки, згідно Інкотермс 2010 - СРТ, DAP);

- до Польщі-Trimex Solution, MV Stellar, P.E. «SEYLLA & Co» та іншими транспортними організаціями, зазначеними в міжнародних товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи, за рахунок ТОВ «Віст» (базис поставки, згідно Інкотермс 2010 - FCA).

Реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром платіжних документів, системними переліками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Приймання товару на складах ТОВ «Світ Олії» та підписання відповідних товаросупровідних документів, а також подальше оформлення митної документації на товар здійснювалось працівниками ТОВ «Агропартнер» - начальником відділу зовнішньоекономічної діяльності Грушуном С.В. та спеціалістом відділу зовнішньоекономічної діяльності Ахремчик Н.В. Відповідні повноваження зазначених працівників підтверджуються їх посадовими інструкціями, наказами № 3-П від 20 січня 2012 року, № 6-П від 06 лютого 2012 року та поясненням по справі Грушуна С.В. від 26 лютого 2014 року.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин ТОВ «Агропартнер» з ТОВ «Світ Олії» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Крім того, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Світ Олії» були чинні. Крім того, ТОВ «Світ Олії» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Світ Олії», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з ТОВ «Світ Олії».

Як на підставу нікчемності вищезазначених правочинів укладених позивачем відповідач посилається на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 243/26-56-22-03-09/34429449 від 03 липня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Світ Олії» та акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 170/22-409/34429449 від 25 червня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Світ Олії», якими встановлено відсутність за місцезнаходженням контрагентів ТОВ «Світ Олії» - ПП «Укрхімкомплект», ПІІ «Інтер Союз», ПП «Вікойл» по ланцюгу постачання, постачальники другого ланцюга: ПП «Євротерм-Харків», ФОП ОСОБА_6

Між тим, у вказаних актах не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, господарські операції ПП «Вікойл» з ПП «Євротерм-Харків» та ФОП ОСОБА_6 з приводу поставки олії соняшникової протягом 2012 року були предметом судового дослідження та їх реальність була підтверджена постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року, яка набрала законної сили.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 27 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.