Постанова № 39483799, 26.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа№ 910/22400/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Сіднєнко О.Л. - дов. №513 від 20.12.2013

від відповідача: Гончаров А.М. - дов. №20 від 20.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.01.2014 (суддя Мандриченко О.В.)

у справі №910/22400/13

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області

до Приватного акціонерного товариства „Датагруп"

про стягнення 71202,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Регіонального управління Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства „Датагруп" (надалі - відповідач) про стягнення 71202,04 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №910/22400/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №910/22400/13 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 71202,04 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 785 якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.04.2010 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 у справі №31/215-09 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавцем, та Приватним акціонерним товариством „Датагруп", як орендарем, було укладено договір від №12/02-3995-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: вбудоване приміщення, розміщене на п'ятому поверсі п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 44,3 кв.м. та частину даху, загальною площею 72,0, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мукачівська,190-Д, та перебуває на балансі Дніпропетровського міського управління ГУ МНС України в Дніпропетровській області (балансоутримувач).

На виконання умов вказаного договору за актом приймання-передачі від 20.04.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне нерухома майно, визначене цим договором.

За змістом положень п. 3.1 та п. 3.6 договору оренди, орендна плата за користування майно становить 6711,05 грн. та перераховується орендарем наступним чином: 50% до державного бюджету у розмірі 3355,53 грн., 50% балансоутримувачу у розмірі 3355,52 грн.

Пунктом 10.1 договору оренди №12/02-3995-ОД, визначено, що цей договір діє з 20.04.2010 до 19.03.2013 включно.

Разом з тим, відповідно до 10.9 договору №12/02-3995-ОД чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 по справі №31/215-09, на підставі якої укладено цей договір.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Вищого господарського Суду України від 08.09.2010 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 у справі №31/215-09 скасовано. Рішення від 27.10.2009 господарського суду Дніпропетровської області у справі №31/215-09 залишено в силі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до п. 10.9. договору та постанови Вищого господарського суду України від 08.09.2010, договір оренди нерухомого майна №12/02-3995-ОД від 20.04.2010 припинив свою дію з 08.09.2010 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що листом від 16.12.2010 року № 18-03-08942 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №12/02-3995-ОД від 20.04.2010 з 08.09.2010 року.

Відповідач листом №97 від 12.01.2011 надіслав відповідь позивачу про наполягання на виконанні умов договору та незгодою з рішенням позивача про припинення договору з 08.09.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем орендоване державне майно було повернуто балансоутримувачу по акту приймання-передачі 01.11.2011 року.

У зв'язку з викладеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у період з 09.09.2010 року по 31.10.2011 року було нараховано неустойку у розмірі 98618,62 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України, тобто виходячи із частини суми орендної плати, яка за умовами договору підлягає оплаті саме в дохід Державного бюджету України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахована ним неустойка була частково сплачена відповідачем на суму 27416,58 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача по сплаті неустойки, що підлягає зарахуванню до державного бюджету за твердженням позивача складає 71202,04 грн.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки суд першої інстанції вказував на те, що відповідно до п. 7.3. договору, орендодавець зобов'язався письмово повідомити орендаря, не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору, а тому позивач був зобов'язаний у строк до 08.08.2010 року повідомити відповідача про намір щодо припинення договору оренди з 08.09.2010 року, однак цього не зробив, направивши таке повідомлення тільки 16.12.2010 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір припинив свою дію на підставі п.10.9 договору, а саме у зв'язку із скасуванням постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 у справі №31/215-09, а не у зв'язку із наміром позивача достроково припинити або розірвати вказаний договір. За таких обставин, орендодавець не мав можливості попередити орендаря про припинення дії договору за 30 днів до такого припинення, оскільки в даному випадку припинення дії договору залежало виключно від рішення Вищого господарського суду України щодо перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 у справі №31/215-09, результат якого позивач достовірно спрогнозувати не міг.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача брав участь у розгляді Вищим господарським судом України справи №31/215-09 за касаційною скаргою Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, а отже був повідомлений про результати розгляду вказаної касаційної скарги та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 у справі №31/215-09 року.

Відповідно до п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Враховуючи те, що відповідачем здійснювалися орендні платежі до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом приймання-передачі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 71202, 04 грн. є необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів із вказаним висновком місцевого господарського суду не погоджується.

Так, правові наслідки припинення договору оренди також встановлені ст.27 спеціального Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 10.11 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Згідно із частиною другою статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, у зв'язку із припиненням договору у відповідача виник обов'язок повернути балансоутримувачу протягом трьох робочих днів майно з оренди.

Наслідком порушення виконання обов'язку щодо повернення майна є застосування до відповідача самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення. Тобто в основі неустойки, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, лежить саме розмір плати за користування річчю, яка повинна сплачуватись у подвійному розмірі за увесь час прострочення зобов'язання з повернення орендованого майна.

З огляду на те, що укладений між сторонами договір припинив свою дію з 08.09.2010, а положеннями підпункту пункту 10.11 договору встановлено, що орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення протягом трьох робочих днів, колегія суддів вважає, що право на нарахування неустойки за час прострочення виникло у позивача з 12.09.2010, а відтак розмір неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування майном за період з 12.09.2010 по 31.10.2013 становить 97930,30 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач після закінчення строку дії договору продовжував сплачувати орендні платежі, що не заперечується сторонами, та підтверджується розрахунком позивача. Так, відповідачем за період з 09.09.2010 по 31.10.2011 було сплачено орендну плату у розмірі 49309,31 грн., а також 27416,58 грн., які були зараховані позивачем, як оплата неустойки.

Враховуючи той факт, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, за своєю суттю є подвійним розміром плати за користування річчю за час прострочення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, на суму орендної плати за період з 12.09.2010 по 31.10.2013 грн. у розмір 48965,15 грн., яка була оплачена ним саме за користування річчю, та на суму 27416,58 грн., що зарахована позивачем, як оплата неустойки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21548,57 грн. неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, яка не була оплачена орендарем.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Регіонального управління Фонду державного майна України по Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №910/22400/13 має бути скасоване в частинні відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 21548,57 неустойки, із прийняттям у цій частині рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №910/22400/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 21548,57 неустойки.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Датагруп" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) в дохід Державного бюджету України 21548 (двадцять одну тисячу п'ятсот сорок вісім) грн. 57 коп. неустойки.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Датагруп" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) на користь Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 6 код 13467337) 520 (п'ятсот двадцять) грн. 62 коп. відшкодування вартості судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Датагруп" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) на користь Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 6 код 13467337) 276 (двісті сімдесят шість) грн. 43 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/22400/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк