Постанова № 39483625, 26.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа№ 911/464/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Гостищєва Н.В. - дов. №35-29-15 від 08.04.2014

від відповідача: Боженко І.Ф. - дов. №68-1 від 20.06.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київріанта"

на рішення господарського суду Київської області

від 03.04.2014 (суддя Лутак Т.В.)

у справі №911/464/14

за позовом Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київріанта"

про стягнення 205 687,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (надалі - позивач, ДП „МА „Бориспіль") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Київріанта" (надалі - відповідач, ТОВ „Київріанта") 205687,26 грн. заборгованості за договором №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002, з яких: 201449,46 грн. основного боргу, 2290,45 грн. 3 % річних та 1947, 35 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.04.2014 у справі №911/464/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.04.2014 у справі №911/464/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що позивач своїми діями щодо виключення території та приміщень, де розташовані орендовані площі по обслуговуванню авіаперевізників міжнародних рейсів з меж території пункту пропуску через державний кордон, порушив умови пункту 7.2. договору оренди, що унеможливило використання орендованого приміщення та внаслідок чого орендар в силу положень ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

16.08.2002 між між ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль", як орендодавцем, та ТОВ „Київріанта", як орендарем, укладено договір №2.6.13-346 оренди нерухомого майна, за умовами пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування площу загальною площею 199 кв.м. в терміналі „Б" Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" як це позначено жовтим кольором у схемі № 1, що додається до договору як додаток № 1, який є його невід'ємною та складовою частиною (надалі - площі). Площі розташовані за адресою: 08307, Україна, місто Бориспіль-7, аеропорт „Бориспіль".

Згідно з п. 1.3 договору площа передається в оренду для здійснення відповідачем побудови в межах площ магазину безмитної торгівлі (надалі - об'єкт) та використання для інших видів діяльності, які передбачені статутом відповідача.

На виконання умов договору №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 позивач передав, а відповідач прийняв у користування приміщення, площею 199 кв.м., розміщене у терміналі „Б" ДМА „Бориспіль", 2 поверх, із призначенням для здійснення відповідачем побудови в межах площ магазину безмитної торгівлі та використання для інших видів діяльності, які передбачені статутом, про що сторони склали акт передачі-приймання приміщення від 30.04.2003, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, яка час від часу може змінюватися. Загальний розмір орендної плати за площу, не враховуючи ПДВ, становить 2487,50 доларів США на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством України. За згодою сторін оплата за цим договором здійснюється у гривнях за курсом, встановленим Національним банком України на останній день місяця, за який сплачується орендна плата (надалі - звітний місяць).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.05.2007 до договору №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 р. сторони домовилися про наступне: починаючи з 01.01.2007 сторони погодились внести зміни в умови договору в частині розрахунку орендної плати. Базовим місяцем розрахунку та першим місяцем оплати за новими ставками визначається січень 2007 року. Орендна плата за договором за січень 2007 року становить 69638,70 грн., без урахування ПДВ, розрахунок додається до угоди і є її невід'ємною частиною (додаток № 1). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100 %, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата здійснюється відповідачем з дати підписання акту прийому-передачі площі.

Додатковою угодою № 3 до договору № 2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 сторони домовились розділ 3 „Орендна плата" доповнити пунктами 3.7, 3.8: „3.7 Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком, який надає орендарю орендодавець"; „3.8 Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100 %, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць".

Додатковою угодою № 4 до договору № 2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 сторони домовились пункт 11.2 викласти в наступній редакції: „11.2 Договір діє до 31.12.2014 р."

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду площі за звітний місяць. Орендар з 10-го числа місяця, що є наступним за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20-го числа місяця, у якому отримано рахунок.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури на сплату орендної плати згідно договору №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002, зокрема, рахунок-фактура №904/912 від 31.07.2013 на суму 161159, 56 грн., рахунок-фактура №904/1008 від 31.08.2013 на суму 161159, 56 грн., рахунок-фактура №904/1083 від 30.09.2013 на суму 161159, 56 грн., а також акти приймання-здачі виконаних послуг, зокрема, акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2013 на суму 161159, 56 грн., акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2013 на суму 161159, 56 грн., акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2013 на суму 161159, 56 грн. Загальна сума за зазначеними рахунками-фактури та актами приймання-здачі виконаних послуг за період з липня 2013 року по вересень 2013 року становить 483478, 68 грн., з яких 30 % разом з ПДВ, які перераховуються позивачу, складає 201449, 46 грн.

Вищезазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг відповідачем, відповідно до п. 3.4 договору, було самостійно отримано в бухгалтерії позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами документів за період з липня 2013 року по вересень 2013 року (включно) та не заперечується відповідачем.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказані акти приймання-здачі виконаних послуг відповідачем підписані не були.

Крім того, відповідач орендної плати за отриманими рахунками-фактури за період з липня 2013 року по вересень 2013 року не сплатив.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було надіслано претензії №35-28/5-84 від 01.10.2013 та №35-28/5-106 від 16.12.2013 з вимогами сплатити існуючу заборгованість за договором №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 року. В підтвердження направлення вказаної кореспонденції позивач надав до суду рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення 08.10.2013 та 20.12.2013 року.

Відповідачем, в свою чергу, було надано відповідь на вищезазначену претензію №35-28/5-106 від 16.12.2013 - лист вих. № 202/14 від 16.01.2014, у якому останній зазначає про те, що вимоги позивача згідно претензії є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору, а права позивача за договором не порушені зі сторони відповідача на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем 11.02.2013 було затверджено план №44-25-1 заходів по забезпеченню переведення міжнародних рейсів авіакомпанії до обслуговування у терміналі „D" протягом сезону „Summer 2013", відповідно до п. 32 якого передбачено виведення з експлуатації зон обслуговування у терміналах „B" та „F" у період: початок - 01.03.2013, завершення - 30.04.2013 року.

06.03.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 02-22-321, яким повідомив, що відповідно до плану переведення міжнародних рейсів авіакомпанії до обслуговування у пасажирському терміналі „D", затвердженого генеральним директором ДП МА „Бориспіль", останній міжнародний рейс з терміналу „В" буде виконуватись 30.03.2013 року.

02.04.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 02-22-454, яким відповідно до п. 7.5 та п. 7.6 договору №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 повідомив про те, що обслуговування регулярних пасажирських міжнародних рейсів у терміналі „Б" протягом наступних трьох місяців буде поступово зменшуватись до повного їх припинення та у зв'язку з зазначеним, позивачем разом із цим листом було передано відповідачу для підписання угоду про припинення договору №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002, яку позивач просив підписати протягом 5-ти днів з дати отримання даного повідомлення (відповідно до п. 5.11 договору) і після підписання один примірник повернути.

Відповідач у відповідь на лист №02-22-454 від 02.04.2013 повідомив позивача листом вих. №68/13 від 09.04.2013 про те, що угода про припинення договору не може бути ним підписана, оскільки позивачем порушено вимоги п. 7.5 договору щодо своєчасного надання повідомлення про припинення обслуговування регулярних пасажирських міжнародних рейсів у терміналі „Б", а також у тексті угоди про припинення договору незаповнені графи із датою надання позивачем відповідачу повідомлення про припинення обслуговування регулярних пасажирських міжнародних рейсів у терміналі „Б" та датою, з якої таке обслуговування припиняється. Крім того, відповідач у даному листі зазначив, що маючи інформацію про припинення обслуговування регулярних пасажирських міжнародних рейсів у терміналі „Б", він зберігає за собою право направити позивачу повідомлення про дострокове припинення дії договору відповідно до вимог п. 6.8 договору, якщо та коли вважатиме за доцільне.

Розглянувши лист відповідача вих. № 68/13 від 09.04.2013, позивач листом № 02-22-667 від 21.05.2013 повідомив відповідача по наступне: припинення виконання всіх міжнародних рейсів авіаційних перевізників з терміналу „В" виконано відповідно до Протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 14.01.2013 року. Таким чином, позивач з незалежних від нього обставин не мав змоги надіслати повідомлення в строк, передбачений п. 7.5 договору. Наказом генерального директора ДП МА „Бориспіль" від 29.03.2013 р. № 01-07-237 „Про межі території пункту пропуску" затверджено нову межу пункту пропуску через Державний кордон України. З 31.03.2013 територія, що орендується відповідачем не вважається стерильною зоною, як це було раніше. Враховуючи викладене, відповідач не має права використовувати орендовані площі як магазин безмитної торгівлі, а тому позивач просив повідомити для яких інших видів діяльності, передбачених статутом, використовується орендована площа, починаючи з 31.03.2013 року. У разі неможливості використовувати в подальшому орендовану площу, позивач пропонував достроково припинити дію договору оренди за взаємною згодою сторін та просив розглянути даний лист і повідомити про прийняте відповідачем рішення протягом двох календарних тижнів, як це передбачено п. 11.3 договору.

Також, у матеріалах справи міститься лист відповідача вих. № 140/13 від 15.07.2013, у якому останній зазначає, що договір оренди є дійсний та чинний і він не має наміру достроково припиняти його дію. Разом з цим, відповідач повідомив позивача про те, що він не здійснюватиме перерахування суми орендної плати за договором, оскільки на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від здійснення орендної плати за весь час, починаючи з 01.04.2013 року.

Положеннями пункту 7.5 договору (в редакції додаткової угоди №2) сторони погодили обов'язок орендодавця повідомити орендаря про припинення обслуговування регулярних пасажирських міжнародних рейсів у терміналі „Б" не пізніше, ніж за три місяці до запланованої дати такого припинення та надіслати орендарю разом з повідомленням підписану орендодавцем угоду про припинення дії договору (погоджена сторонами угода про припинення дії договору є додатком № 1 до додаткової угоди № 2 до договору). Невиконання цієї вимоги тягне для орендодавця відповідальність передбачену законодавством України.

Відповідно до п.5.11 договору (яким договір доповнений додатковою угодою №2) орендар зобов'язується протягом 5 днів з дати отримання від орендодавця повідомлення про припинення обслуговування регулярних пасажирських міжнародних рейсів у терміналі „Б" підписати угоду про припинення дії договору (погоджена сторонами угода про припинення дії договору є додатком № 1 до додаткової угоди № 2 до договору)".

Згідно положень пункту 11.5 договору (в редакції додаткової угоди №2) у випадках, передбачених п.п. 5.11 та 7.6 договору, договір може бути достроково припинений з дати, визначеної в угоді про припинення дії договору, за наявності зазначених у ній обставин в їх сукупності. Погоджені сторонами угоди про припинення дії договору для зазначених цілей є додатками № 1 та № 2 до додаткової угоди № 2 до договору.

Разом з тим, відповідно до п. 11.3 договору внесення змін та доповнень до цього договору або дострокове розірвання цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін.

Таким чином, оскільки відповідач своїм листом №68/13 від 09.04.2013 мотивовано відмовив у підписанні додаткової угоди про розірвання договору, сторони не дійшли згоди щодо дострокового розірвання договору оренди за зверненням позивача від 02.04.2013 року.

В подальшому додатковою угодою №5 до договору №2.6.13-346 оренди нерухомого майна від 16.08.2002 сторони домовились припинити дію договору з дати підписання акту передачі-приймання орендованої площі, а саме з 30.09.2013, та визначили, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

30.09.2013 між сторонами було складено акт передачі-приймання орендованої площі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв орендовану площу. Зазначений акт передачі-приймання орендованої площі підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

За таких обставин укладений між сторонами договір оренди №2.6.13-346 від 16.08.2002 діяв до 30.09.2013 року.

Разом з тим, положеннями ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно 7.2 договору позивач зобов'язався не вчиняти дій, які б перешкоджали відповідачу користуватися об'єктом на умовах цього договору, включаючи забезпечення доступу (тобто безперешкодного використання проходів, ліфтів та інших місць і технічних пристроїв позивача) для підходу та/або під їзду до об'єкту працівникам та відвідувачам відповідача, забезпечення безперебійного обслуговування телефонних ліній та електромереж, тепло та водопостачання, та інших форм комунального обслуговування, необхідного для забезпечення безперервності виробничого процесу відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 29.03.2013 року №01-07-237 позивач встановив межі території пункту пропуску через державний кордон України в ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль", виключивши території та приміщення, де розташовувались орендовані відповідачем площі, з меж території пункту пропуску через державний кордон, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості використовувати вказані площі для здійснення безмитної торгівлі у побудованих ним магазинах безмитної торгівлі.

При цьому, згідно положень пункту 1.3 договору площа передається в оренду саме для здійснення орендарем побудови в межах площ магазину безмитної торгівлі та використання для інших видів діяльності, які передбачені статутом орендаря.

Аналогічне призначення приміщень визначене також у акті прийому-передачі приміщення від 30.04.2003 року.

Статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Таким чином, за умовами договору відповідач мав здійснювати використання орендованих площ саме для побудови в межах цих площ магазину безмитної торгівлі, а також використання їх для інших видів діяльності, які передбачені статутом орендаря.

З наведеного слідує, що використання орендованого майна для здійснення інших видів діяльності за змістом договору можливе лише за умови побудови на орендованих площах магазину безмитної торгівля, тобто використання його за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Як пояснив відповідач, орендовані приміщення використовувалися ним для тих видів діяльності, які безпосередньо пов'язані із функціонуванням магазину безмитної торгівлі, на орендованих площах, а саме для надання супутніх послуг у магазині безмитної торгівлі. Відповідно, якщо починаючи з 31.03.2013 року магазин безмитної торгівлі, розміщений на орендованих площах, не функціонував, інші види діяльності, передбачених статутом відповідача, також ним не здійснювались.

Отже, оскільки на орендованих площах відповідачем було побудовано магазин безмитної торгівлі, що не заперечується позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не мав можливості та не здійснював інших видів діяльності, які не пов'язані із функціонування магазину безмитної торгівлі, оскільки це суперечило б умовам договору щодо цільового призначення орендованих площ.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що внаслідок дій позивача щодо виключення орендованих відповідачем площ з меж території пункту пропуску через державний кордон, ТОВ „Київріанта" було позбавлене можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням. При цьому, використання приміщення не за цільовим призначенням суперечило б умовам договору та положенням статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

У матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 02.04.2013 року №61/13, адресованого Київській обласній митниці, у відповідь на лист останньої №12-45/3/16-2052 від 25.03.2013, у якому зазначено, що починаючи з 01.04.2013 року, товари з орендованого приміщення на час відсутності міжнародних рейсів з терміналу тимчасово будуть переміщені відповідачем на склад підприємства.

Таким чином, із вищевказаних обставин, вбачається, що незважаючи на чинність укладеного між сторонами договору оренди № 2.6.13-346 від 16.08.2002 відповідач був позбавлений можливості використовувати орендоване майно у спірний період, у зв'язку із чим він в силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від сплати орендної плати.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати в розмірі 201449,46 грн. за період з липня 2013 року по вересень 2013 року, який визначений позивачем.

Водночас, оскільки заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2290,45 грн. 3 % річних та 1947,35 грн. інфляційних втрат є похідними, та такими, що пов'язані з наявністю прострочення грошового зобов'язання у відповідача, яке, в свою чергу, позивачем не доведене, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Київріанта" підлягає задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 03.04.2014 у справі №911/464/14 має бути скасоване із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київріанта" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 03.04.2014 у справі №911/464/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт „Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київріанта" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт „Бориспіль", код ЄДРПОУ 00452417) 2056 (дві тисячі п'ятдесят шість) грн. 87 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/464/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк