Ухвала суду № 39481869, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 9104/178910/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушко І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

25.08.2012 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (далі - СПД-ФО ОСОБА_2) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішенння Тернопільської ОДПІ від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720.

З таким судовим рішенням не погодилася Тернопільська ОДПІ, подавши апеляційну скаргу, вважає постанову винесеною з прорушенням норм матеріального права, просила скасувати осаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що СПД-ФО ОСОБА_2 по операціях з продажу уцінених періодичних видань не отримувала оподатковуваного доходу, у зв'язку з цим до складу валових витрат відповідних періодів можуть відноситись суми собівартості уціненої продукції в частині, що відповідає отриманню доходу, тобто: 5 765,47 грн. у 2010 році; 30 021,35 грн. у 2011 році. Відповідно різниця між даними сумами та повною собівартістю уцінених періодичних видань в сумі 294 650,83 грн. у 2010 році та 1 665 221,99 у 2011 році не можуть відноситись до складу валових витрат відповідних періодів, оскільки вони не формують оподатковуваного доходу. Отже, податковим органом правомірно встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання валових витрат в сумі 1 959 872,82 грн. (294 650,83 грн. за 2010 рік та 1 665 221,99 грн. за 2011 рік) чим порушено абз. 2-3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 164.1.1-164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1-177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_2 допущено перекручення даних декларацій про одержані доходи за 2010-2011 роки чим порушено пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України. Щодо заниження ПДВ в сумі 6 693,00 грн. у т.ч. 1283,00 грн. за березень 2011р., 860,00 грн. за квітень 2011р., по 480,00 грн. за травень - серпень 2011р., 560,00 грн. - вересень 2011р., 1260,00 грн. - жовтень, 840,00 грн. - листопад 2011р. Апелянт зазначає, що на підставі даних накладних на реалізацію ТМЦ, даних актів виконаних робіт на виготовлення друкованої продукції, даних виписок банку про рух коштів на розрахунковому рахунку, пояснень підприємця, в ході перевірки встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_2 здійснювала реалізацію журналів «Вишиті картини», «Узори вишивок», «Вишиванка». У вище перелічених журналах були використані як вставки - нитки в асортименті, що були придбані у ПП «ТКЛ «Форнітура». Дані нитки були включені до складу вартості журналів по ціні придбання на загальну суму 33 463,59 грн. в тому числі по періодах: березень 2011р. - 6265,00 грн.; квітень 2011р. - 4300,00 грн.; травень 2011р. - 2400,00 грн.; червень 2011р. - 2400,00 грн.; липень 2011р. - 2400,00 грн.; серпень 2011р. - 2400,00 грн.; вересень 2011р. - 2800,00 грн.; жовтень 2011р. - 6300,00 грн.; листопад 2011р.-4198,59 грн. Враховуючи положення п.п. 197.1.25 п. 197.1 ст.197 Податкового кодексу України, вартість ниток не може підпадати під звільнення від оподаткування згідно даної норми кодексу. Тому вважає, що податковим органом правомірно встановлено заниження ПДВ на суму 6693,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1673,25 грн.

У судовому засіданні представник апелянта Рацин Р.Р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній викладені.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 00291546) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 2620/17-226/НОМЕР_1 від 07.07.2012 року, яким встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_2 внаслідок здійснення господарської діяльності, а саме виготовлення, поставка і реалізація періодичних друкованих засобів масової інформації у період з березня 2011 р. по листопад 2011 р. включно, занижено повноту нарахування податку на додану вартість всього на суму 6 693,00 грн., що є порушенням ст. ст. 180, 185, 187, 188, 193, 194, 197 Податкового кодексу України, також перевіркою достовірності відображених показників у поданих платником Деклараціях про доходи за періоди з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання валових витрат всього в сумі 195 872,82 грн., в тому числі за 2010 р. в сумі 249 650,83 грн., за 2011 р. в сумі - 1 665 221,99 грн., чим порушено вимоги пп. 164.1.1-164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1-177.4 ст. 177 ПК України, ч. 2, 3 ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. щодо завищення задекларованих валових витрат пов'язаних з уціненням не реалізованої друкованої продукції.

На підставі вказаного акта перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 липня 2012 року №0001521720, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 8 366,25 грн. з яких 6 693,0 грн. - ПДВ, 1 673,25 грн. - штрафні санкції та №00001531720, яким донараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 398 507,29 грн. з яких 327 285,36 грн. - податок з доходів фізичних осіб, а 70 771,93 грн. штрафні санкції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність таких рішень виходячи з наступного.

Згідно пп. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній в період, який перевірявся) звільняються від оподаткування операції з: поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Відповідно до пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з: постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних реєстраційної справи Б-989 заведеної Тернопільською ОДПІ та свідоцтва про державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_2 основним предметом її діяльності визначено видавничу справу, зокрема, видання журналів та інших періодичних видань, серед яких журнали: «Вишиті картини», «Узори вишивок», «Вишиванка» українською мовою з періодичністю видання 1 раз на місяць.

Придбання ниток на загальну суму 33 463,59 грн. у ПП «ТКЛ «Форнітура» підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому відносяться до валових витрат та включені до вартості виготовлених журналів, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок

Відповідно до пп. а п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на момент виникнення податкових зобов'язань) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає фізичній особі - підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання паливно-мастильних матеріалів, тощо.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Документи, що підтверджують валові доходи та витрати пов'язані з виготовленням, реалізацією та уцінкою друкованої продукції були подані податковому органу і відображені у податковій декларації, що не заперечується відповідачем.

Виходячи зі змісту статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до абзацу 3 статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що специфічність періодичних видань полягає в тому, що вони за своєю сутністю є джерелом інформації, друкована продукція, що викликає значний інтерес і тому розкуповується в перші дні надходження у продаж, не реалізована у відповідний період з часом втрачає для покупця свою цінність як товар, оскільки із часом може стати неактуальною для покупця.

Згідно з п. 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. При чому, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи в інший спосіб утратили первісно очікувану економічну вигоду, запаси відображаються за чистою вартістю реалізації - зниженою ціною реалізації, тобто мають бути уцінені (п. 25 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246).

Судом першої інстанції встановлено, що сума уцінки відображається в порядку, передбаченому п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, згідно з яким сума різниці між собівартістю друкованої продукції та зниженою ціною реалізації списується на витрати звітного періоду (субрахунок 946 «Втрати від знецінення запасів» рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності»). Якщо платник здійснює уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то у податковому обліку відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток така уцінка (дооцінка) не змінює балансову вартість запасів для цілей перерахунку і не впливає ні на валові доходи, ні на валові витрати такого платника.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що що будь-яких перекручень даних декларацій про одержані доходи та понесені витрати за 2010-2011 р.р. СПД-ФО ОСОБА_2 допущено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Тернопільська ОДПІ є протиправними і суд першої інстанції правомірно їх скасував.

За наведених обставин, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі № 2а-1970/3125/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 10 червня 2014 року.