Ухвала суду № 39478906, 17.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/3079/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.Номер провадження 22-ц/788/1163/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Таран С. А.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко»

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Підліснівської філії Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко».

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 59891 грн. 05 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі відповідно до ст.367 ЦПК України.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» в дохід держави судовий збір в сумі 598 грн. 91 коп.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Райз-Максимко», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.149 КЗпП України щодо отримання пояснень від позивача перед його звільненням.

Крім того, відповідач посилається на те, що судом не встановлена та обставина, що перед звільненням позивачу пропонувалась така ж сама посада, але в інших філіях підприємства, на чому наголошує позивач, і в той же час суд першої інстанції безпідставно не врахував, що позивачу дійсно пропонувалась інша робота, але він від неї відмовився.

Також відповідач наголошує на тому, що звільнення позивача з роботи було проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації він не міг належно виконувати покладені на нього посадові обов'язки, хоча його вини в цьому не було, так як винні дії вчиняли підпорядковані працівники, якими позивач неналежно керував, чого не врахував суд.

Аналізуючи причини неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, які до того ж були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать їх підписи на розписках про повідомлення, колегія суддів вважала за можливе розглянути дану справу без їх явки, так як повідомлені ними у клопотаннях про відкладення розгляду справи причини цього не визнані колегією суддів поважними, оскільки не підтверджені відповідними доказами, а з боку позивача ще спростовуються і припровідним листом суду, з якого вбачається, що ОСОБА_3 направлялась як судова повістка, так і копія апеляційної скарги, хоча він цю обставину заперечує (т.3, а.с.64).

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що участь осіб в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 1 від 01 квітня 2002 року ОСОБА_3 було призначено на посаду директора Підліснівської філії ЗАТ НВП «Райз-Агро», яке згідно з наказом № 56 від 27 лютого 2009 року було перейменовано в ЗАТ «Райз-Максимко», а наказом від 02 серпня 2010 року за № 193 ЗАТ «Райз-Максимко» перейменовано в ПрАТ «Райз-Максимко» (т.1, а.с.5-18).

Протягом двох тижнів з дати видання генеральним директором ПрАТ «Райз-Максимко» наказу № 33 від 27 травня 2013 року в Підліснівській філії цього підприємства проводилась перевірка її роботи за період з 2010 по 2012 роки, а також за перший квартал 2013 року, в тому числі інвентаризація товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с.65, 66, 67).

За результатами роботи комісії по перевірці діяльності Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» був складений висновок від 06 червня 2013 року, в якому зазначено, що директор філії ОСОБА_3 та інші посадові особи неналежно виконували свої обов'язки, зловживали своїм службовим становищем, перевищували повноваження, внаслідок чого завдали шкоду підприємству, тому було рекомендовано генеральному директору ПрАТ «Райз-Максимко» вирішити питання про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади (т.1, а.с.68-77).

Наказом від 07 листопада 2013 року за № 112 ОСОБА_3 було звільнено з посади директора Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» за п.2 ст.40 КЗпП України на підставі висновків комісії у зв'язку із виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (нездатність забезпечити належну дисципліну праці та виробничу дисципліну у філії, неналежне виконання обов'язків керівника цього підприємства тощо) та неможливістю переведення за його згодою на іншу роботу (т.1, а.с.18, 19).

Розірвання трудового договору з позивачем було проведено без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації, так як на підприємстві такої організації не має, про що зазначено у відповідній довідці відповідача (т.1, а.с.57).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив обставини порушення трудових прав позивача при його звільненні, тому захистив порушене право шляхом поновлення позивача на роботі, а також стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У пункті 2 ст.40 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи.

При цьому, в ч.2 ст.40 КЗпП України зазначається, що звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, у роз'ясненнях, даних у п.21 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, Пленум Верховного Суду України вказав, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Аналіз наведених норм права, а також з урахуванням встановлених у справі обставин дають підстави стверджувати, що відповідач не дотримався норм трудового законодавства при звільненні позивача у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що у зв'язку із припиненням трудового договору за вказаних у наказі підстав відповідач пропонував позивачу іншу роботу, хоча останній стверджував в судовому засіданні суду першої інстанції, що йому начебто пропонувались посади директора Лебединської та Обухівської філії ПрАТ «Райз-Максимко», тобто аналогічні тій, з якої він був звільнений за вказаної підстави, однак відповідач в апеляційній скарзі це заперечує, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не була дотримана процедура звільнення позивача з роботи, передбачена ч.2 ст.40 КЗпП України, а також не ґрунтується на законі логіка дій відповідача з цього приводу, внаслідок чого таке звільнення є незаконним.

При цьому, не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що позивачу пропонувалась інша робота, ніж та, про яку вказав сам позивач, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими, обґрунтованими і переконливими доказами, а є голослівними.

Також звертають на себе увагу обставини того, що позивач займав посаду директора Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» ще з квітня 2002 року, має для цього відповідну освіту, рішенням колегії Міністерства аграрної політики України від 27 жовтня 2007 року № 477-2 нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани», а відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2006 року № 965 йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України» (т.3, а.с.22, 23, 24, 26), тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно поставився критично до підстави звільнення позивача, а саме щодо виявленої невідповідності його, як працівника.

До того ж, слід зазначити, що для звільнення працівника за п.2 ст.40 КЗпП України важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов'язків було результатом недостатньої кваліфікації, що свідчать про відсутність його вини в неналежному виконанні таких обов'язків.

Натомість, з висновку комісії по перевірці діяльності Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» від 06 червня 2013 року вбачається, що позивачу ставиться у вину неналежне виконання ним обов'язків директора Підліснівської філії, що призвело до нанесення матеріальних збитків та завдало шкоди інтересам підприємства (т.1, а.с.63-64, 68-77, 154, 158), у зв'язку з чим спростовуються доводи апеляційної скарги з цього приводу про протилежне.

За таких порушень трудового законодавства місцевим судом правильно визнано незаконним звільнення ОСОБА_3, у зв'язку з чим вірно застосовано положення ст.235 КЗпП України щодо поновлення його на роботі та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т.1, а.с.112, т.3, а.с.21).

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і про безпідставне застосування ст.149 КЗпП України до даних правовідносин, висновків суду про задоволення позову не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -