Рішення № 39478905, 17.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1812/1466/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Яковенко Н.М.Номер провадження 22-ц/788/400/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Таран С. А. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та його поділ та

за самостійним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, який в подальшому уточнила, мотивуючи свої вимоги тим, що з 28 квітня 1990 року по 27 листопада 2012 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого за спільні сімейні кошти подружжя було придбане наступне майно: житловий будинок по АДРЕСА_1, а також автомобіль «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно уточнених позовних вимог позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за вищезазначеною адресою, та поділити їх, а також визнати за нею право власності на автомобіль «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки транспортний засіб є неподільною річчю і половину його вартості вона готова компенсувати відповідачу, про що свідчать дії її по перерахуванню на депозит Недригайлівського районного суду Сумської області відповідної суми грошей.

У грудні 2013 року третя особа ОСОБА_5 пред'явила самостійний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частину спірного нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 14 лютого 2013 року. Під час їх шлюбу за спільні сімейні кошти подружжя у спірному житловому будинку було здійснено капітальний ремонт, а також були побудовані деякі господарські будівлі, а саме: гараж, баня та вбиральня, внаслідок чого площа житлового будинку збільшилась. Вважаючи вказані поліпшення істотними, ОСОБА_5 просила визнати спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її, чоловіка ОСОБА_3 та його колишньої дружини ОСОБА_4, а також визнати за нею право власності на 1/3 частину спірного житлового будинку.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2013 року, в мотивувальній частині якого відповідно до ухвали цього ж суду від 13 березня 2014 року були виправлені описки, частково задоволено позов ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль RENAULT LOGAN 90K, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості автомобіля RENAULT LOGAN 90K, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 в сумі 40023 грн. за рахунок коштів, які знаходяться на депозитному рахунку.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 52/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною вартістю 192932 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з частини житлового будинку літера А-1 з прибудовою літера «а», яка позначена на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року як приміщення співвласника № 1, виділена жовтим кольором, загальною площею 32,6 кв.м та складається з житлової кімнати, позначеної на плані 1-5, площею 8,3 кв.м, житлової кімнати позначеної 1-4, площею 13,6 кв.м, кухні позначеної 1-3, площею 10,7 кв.м на суму 81074 грн. по літері А-1 та частину господарських будівель і споруд, які відповідно до додатку № 2 судової будівельно-технічної експертизи № 2413 від 25 жовтня 2013 року варіанту № 1 розподілу земельних ділянок виділені жовтим кольором, як частина співвласника № 1, а саме: частину приміщення «а» за номером 1-1 площею 3,5 кв.м, сарай позначений літерою Г, погріб позначений літерами «пг», баню позначену літерою Е, навіс позначений літерою Е1, бесідку позначену літерою З, гараж позначений літерою К, частину огорожі №2, хвіртку під № 3, частину огорожі під № 4, а всього господарських будівель і споруд за суму 111858 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, вартістю 175727 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з частини житлового будинку літера А-1 з прибудовою літера «а», яка позначена на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року як приміщення співвласника № 2, виділена зеленим кольором, загальною площею 38,7 кв.м та складається з житлової кімнати, позначеної на плані 1-6, площею 15,9 кв.м, житлової кімнати позначеної 1-7, площею 6,9 кв.м, коридору, позначеного 1-2, площею 3,7 кв.м, котельні, позначеної 1-8, площею 5 кв.м, санкімнати, позначеної 1-9, площею 2,8 кв.м, коридору, позначеного 1-1, площею 4,4 кв.м, на суму 74183 грн. по літері А-1 та частину господарських будівель і споруд, які відповідно до додатку № 2 варіанту № 1 розподілу земельних ділянок виділені зеленим кольором, як частина співвласника № 2, а саме: частину приміщення «а» за номером 1-1 площею 3,5 кв.м, літня кухня з сараєм, позначена літерою Б, сіни позначені літерою «б», прибудова, позначена літерою «б1», сарай позначений літерою В, вбиральня позначена літерою У, частину огорожі №2, хвіртку під № 5, частину огорожі під № 4, а всього господарських будівель і споруд за суму 101544 грн.

Для здійснення визначеного варіанту № 1 розподілу житлового будинку зобов'язано ОСОБА_4, як співвласника № 1, та ОСОБА_3, як співвласника № 2, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року:

- демонтувати дверний блок між приміщеннями: коридору «1-1» і кухні «1-3», закласти отвір;

- закласти отвір між приміщеннями: коридору «1-2» і житлової кімнати «1-4»;

- в приміщенні веранди «1-І» встановити глуху міжквартирну перегородку, поділяючи будинок на дві окремі частини для співвласників № 1 та № 2 з організацією приміщень веранд площею по 3,5 кв.м кожне;

- організувати самостійні системи газопостачання, теплопостачання, водопостачання і електропостачання;

- виконати окремі лази на горище. Розділ горищного приміщення виконувати по лінії розділу будинку.

Для здійснення визначеного варіанту № 1 розподілу житлового будинку зобов'язано ОСОБА_4, як співвласнику № 1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року:

- в організованому приміщенні веранди демонтувати віконний блок, пробити два отвори, встановити віконний блок та подвійний дверний блок і організувати вхід в квартиру співвласника № 1;

- в приміщенні кухні «1-3» встановити міжкімнатну перегородку з отвором, поділяючи його на два окремих: приміщення коридору шириною не менше 1,1 м та приміщення кухні площею не менше 7,0 кв.м;

- між приміщенням організованого коридору та приміщенням житлової кімнати «1-4» пробити отвір і встановити дверний блок.

Для здійснення визначеного варіанту № 1 розподілу житлового будинку зобов'язано ОСОБА_3, як співвласника № 2 в приміщенні «1-7» організувати кухню площею 6,9 кв.м відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 провести зазначені роботи до 01 листопада 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 різницю вартості часток у житловому будинку разом з господарськими будівлями і спорудами в сумі 2520 грн.

Залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 в частині виділення їй у власність і користування наступного майна: пральної машини вартістю 1500 грн., телевізора вартістю 1500 грн., холодильника вартістю 1000 грн., пилососа вартістю 600 грн., м'якого куточка вартістю 1500 грн., спального гарнітура вартістю 1500 грн., мікрохвильової печі вартістю 700 грн., консервації на суму 1000 грн., поросяти вартістю 500 грн., платяної шафи вартістю 200 грн., морозильної камери вартістю 2500 грн., а всього на суму 12500 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 січня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 6812,58 грн.

Зобов'язано управління Державної казначейської служби України у Недригайлівському районі Сумської області повернути ОСОБА_4 надміру сплачений судовий збір в сумі 135 грн. 55 коп.

Додатковим рішенням цього ж суду від 13 березня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 та проведення її поділу за варіантом № 1 судової будівельно-технічної експертизи.

Вказане основне рішення суду від 27 грудня 2013 року сторони оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_4

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості третіх осіб інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірному житловому будинку, чим порушив їх законні права та інтереси.

Крім того, при ухваленні рішення про поділ житлового будинку та надвірних господарських будівель суд першої інстанції не врахував, що капітальний ремонт житлового будинку та будівництво надвірних споруд у вигляді гаража, бані, навісу і альтанки ще не здано в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України.

Що стосується рішення суду в частині визнання за позивачем права власності на весь спірний автомобіль, то судом першої інстанції не враховано, що відповідач після розірвання шлюбу з позивачкою передав їй гроші в сумі 40000 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, яке залишилось у нього, в тому числі за автомобіль також. До того ж, як вказано в апеляційній скарзі, при ухваленні рішення суд не врахував, що спірний автомобіль був придбаний за кошти, отримані в кредит у банку, який ще виплачує відповідач. Також в заставі банку знаходиться спірний автомобіль, але цей банк не був залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Також відповідач посилається в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при поділі житлового будинку безпідставно відступив від рівності часток сторін у спірному майні, а при подачі позивачкою уточнень до позовної заяви не вирішив питання про стягнення з неї судового збору, що, на думку відповідача, свідчить про порушення судом норм процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки та її поділ, просить рішення суду в зазначеній частині змінити та визнати за нею право власності на вказану частину земельної ділянки і провести її поділ по варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги позивач не заперечує того факту, що спірна земельна ділянка була дійсно приватизована на ім'я відповідача ОСОБА_3, наголошуючи при цьому і на тому, що земля була, таким чином, придбана під час їхнього шлюбу.

В той же час, на думку позивача, оскаржуваним рішенням суду порушено її права, так як суд відмовив їй у позові про поділ земельної ділянки, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості користуватись виділеним їй житлом та надвірними спорудами, які розташовані на земельній ділянці, що належить відповідачу.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_5 не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_6 про задоволення їх апеляційної скарги і відхилення іншої, пояснення відповідача ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_7 і третьої особи ОСОБА_5 про задоволення саме апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 з 28 квітня 1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 27 листопада 2012 року, про що зазначено у відповідному свідоцтві. Від шлюбу мають повнолітню дочку ОСОБА_8 (т.1, а.с.7, 8).

25 серпня 2010 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про реєстрацію на його ім'я транспортного засобу - легкового автомобіля Renault Logan 90K, реєстраційний номер НОМЕР_1, яке було придбано за кошти, отримані ним в кредит від ПАТ «Індекс-Банк» згідно з кредитним договором від 26 серпня 2010 року за згодою з його дружиною ОСОБА_4, про що свідчать відповідні документи (т.1, а.с.22, т.2, а.с.172-175, 176).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 січня 2006 року ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. В договорі також вказано, що земельна ділянка розміром 0,25 га, на якій розташований житловий будинок та надвірні будівлі, належить Недригайлівській селищній раді і виділена у постійне користування продавцю та не приватизована (т.1, а.с.19, 23-27).

30 січня 2006 року здійснена реєстрація цього жилого будинку за ОСОБА_3 на праві особистої власності (т.1, а.с.20, 21).

На підставі рішення 43-ї сесії Недригайлівської селищної ради 5-го скликання від 22 жовтня 2009 року «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам с. Віхове» були передані безоплатно у власність ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,2283 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.38, 39-40).

26 листопада 2009 року ОСОБА_3 видано два державні акти серії ЯИ № 188553 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт серії ЯИ № 188554 на право власності на земельну ділянку площею 0,2283 га для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.141, 142).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 14/90 від 10 червня 2013 року ринкова вартість автомобіля марки Renault Logan 90K, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за ОСОБА_3, в цінах на момент проведення експертизи складає 80045,00 грн. (т.1, а.с.89-98, 99-135).

26 листопада 2013 року позивач ОСОБА_4 внесла на депозитний рахунок суду половину вартості цього автомобіля, а саме: 40023 грн. (т.2, а.с.64).

14 лютого 2013 року відповідач ОСОБА_3 уклав новий шлюб з ОСОБА_5, третьою особою у даній справі, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т.2, а.с.95).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно було набуте подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за час їх шлюбу, тому є їх спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим підлягає розподілу між сторонами у рівних частках, оскільки іншого не доведено.

Присудивши автомобіль в натурі позивачці і, стягнувши з неї на користь відповідача компенсацію половини його вартості, суд послався на те, що вказана річ є неподільною, спільно користуватись нею сторони не можуть, враховуючи, що між ними склались неприязні відносини, а також припинення права власності на автомобіль стосовно відповідача не завдасть істотної шкоди його інтересам, так як позивачка гарантує компенсувати йому половину вартості автомобіля.

Що стосується варіанту поділу житлового будинку разом з господарськими будівлями, то обравши перший варіант відповідно до висновку експертизи, при якому позивачка має стати співвласником частини майна за №1, суд першої інстанції свого висновку в цій частині не мотивував.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельні ділянки та їх поділ, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказане нерухоме майно належить відповідачу на праві особистої приватної власності, так як було набуте останнім в порядку реалізації його права на приватизацію цих земельних ділянок і на їх придбання не витрачалися спільні кошти подружжя.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як передбачено ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з вимог ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.65 Сімейного кодексу України передбачено що, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі побутового.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п.п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України).

Вимогами ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як передбачено ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Указаний вище висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81ск11 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Виходячи з матеріалів справи та на підставі вказаних норм матеріального права, висновок місцевого суду про те, що спірне рухоме та нерухоме майно, а саме: автомобіль Renault Logan 90K, реєстраційний номер НОМЕР_1 та житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - правильний, так як вказане майно було набуте саме сторонами за час їх шлюбу і протилежного відповідач не довів, а судом цього не встановлено.

При цьому колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про виділення автомобіля позивачці, так як у неї є посвідчення водія на право керування автомобілями категорії «В» (т.2, а.с.171), вона попередньо внесла половину його вартості на депозитний рахунок суду для компенсації частки відповідача у праві спільної власності на автомобіль, а також у даному випадку закон не забороняє присуджувати автомобіль позивачці, не дивлячись на заперечення відповідача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що спірний автомобіль був придбаний за кредитні кошти, які банку він ще не виплатив, не свідчать про помилковість рішення суду з цього приводу, так як в судовому засіданні суду апеляційної інстанції він підтвердив пояснення позивачки про те, що кредит на автомобіль був виплачений ними ще в 2011 році, тобто задовго до розірвання шлюбу, про що позивач надала суду відповідні квитанції (т.2, а.с.176 на звороті, 184-188).

Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Також згідно ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що він виплатив позивачці 40000 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, яке мало залишитись у нього, в тому числі і за спірний автомобіль, то вони є голослівними, з цього приводу він належних доказів не надав, а позивачка обставини цього заперечує.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійний вимог щодо предмета позову інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірному житловому будинку, а також банк, який надав кредит на придбання автомобіля, не є підставою для зміни чи скасування рішення суду в зазначеній частині, відтак, не заслуговує на увагу колегії суддів.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що капітальний ремонт спірного житлового будинку та будівництво надвірних споруд у вигляді гаража, бані, навісу і альтанки ще не здано в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства України, то вони спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленим станом на 14 серпня 2013 року, в якому вказані споруди не зазначені як самочинно збудовані, а також вказано рік їх спорудження (т.1, а.с.153-156), та інвентаризаційною справою на цей будинок.

Однак, вирішуючи питання про поділ спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, суд першої інстанції безпідставно збільшив частку позивачки ОСОБА_4 у спірному майні, не врахувавши, що разом з відповідачем у будинку мешкає його мати і дружина ОСОБА_5, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з цього приводу.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення варіанту розподілу спірного житлового будинку відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2013 року № 24/13 необхідно змінити, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 52/100 частин житлового будинку, що позначені на додатку №1 до вказаного висновку судової будівельної-технічної експертизи як приміщення співвласника №1, виділене жовтим кольором загальною площею 32,6 кв.м, та надвірних будівель і споруд, які відповідно до додатку № 2 варіанту №1 розподілу земельних ділянок виділені жовтим кольором, як частина співвласника №1.

ОСОБА_4 необхідно виділити у власність 48/100 частин житлового будинку, що позначені на додатку №1 до висновку судової будівельної-технічної експертизи від 25 жовтня 2013 року, як приміщення співвласника №2, виділене зеленим кольором загальною площею 38,7 кв.м, та господарських будівель і споруд, які відповідно до додатку №2 варіанту №1 розподілу земельних ділянок виділені зеленим кольором, як частина співвласника № 2.

Оскільки частка відповідача ОСОБА_3 є на 2/100 більшою від ідеальної частки позивачки ОСОБА_4, то з відповідача на її користь необхідно стягнути різницю їх вартості, яка відповідно до висновку судової будівельної-технічної експертизи від 25 жовтня 2013 року за № 24/13 становить 2520 грн.

Крім того, для здійснення цього розподілу житлового будинку необхідно виконати ряд переобладнань, а саме: для співвласників №1 і №2:

- демонтувати дверний блок між приміщеннями: коридору «1-1» і кухні «1-3», закласти отвір;

- закласти отвір між приміщеннями: коридору «1-2» і житлової кімнати «1-4»;

- в приміщенні веранди «1-І» встановити глуху міжквартирну перегородку, поділяючи будинок на дві окремі частини для співвласників №1 та №2 з організацією приміщень веранд площею по 3,5 кв.м кожне.

Для співвласника №1 (ОСОБА_3.):

- в організованому приміщенні веранди демонтувати віконний блок, пробити два отвори, встановити віконний блок та подвійний дверний блок і організувати вхід в квартиру співвласника №1;

- в приміщенні кухні «1-3» встановити міжкімнатну перегородку з отвором, поділяючи його на два окремих: приміщення коридору шириною не менше 1,1 м та приміщення кухні площею не менше 7,0 кв.м;

- між приміщенням організованого коридору і приміщенням житлової кімнати «1-4» пробити отвір і встановити дверний блок.

Для співвласника №2 (ОСОБА_4):

- в приміщенні «1-7» організувати кухню площею 6,9 кв.м.

Крім того, обом співвласникам необхідно організувати самостійні системи газопостачання, теплопостачання,водопостачання і електропостачання; виконати окремі лази на горище; розділ горищного приміщення виконувати по лінії розділу будинку.

Згідно з розділом надвірних будівель і споруд, вбиральня літ. «У» переходить у власність II співвласника (ОСОБА_4І.), тому виникає необхідність спорудити вбиральню для І співвласника (ОСОБА_3.) (т.2, а.с.3-30, 31-34, 35-45).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, в тому числі і про несплату позивачкою судового збору при доповненні позовних вимог, висновків суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позову ОСОБА_4 не спростовують.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду, яке передбачає проведення ряду переобладнань в будинку, ще не набрало законної сили, тому з урахуванням думки сторін, яким необхідно провести певні роботи щодо цього, колегія суддів вважає за можливе зобов'язати їх провести вказані роботи в будинку до 01 червня 2015 року.

Також заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо визнання права спільної сумісної власності на частину земельної ділянки, а саме: на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та поділ цієї земельної ділянки, оскільки виділена на користь позивачки частина житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами залишається на земельній ділянці відповідача, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості вільно користуватись виділеним їй нерухомим майном та обслуговувати його.

Положеннями ч.ч.1, 4 ст.120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, оскільки одним із подружжя, тобто ОСОБА_3, в період шлюбу (2006 рік) за спільні сімейні кошти був придбаний житловий будинок разом з господарськими спорудами і будівлями по АДРЕСА_1, то в силу статей 60, 61 СК України в подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникла спільна сумісна власність на вказане нерухоме майно, тобто право іншого з подружжя (ОСОБА_4) на 1/2 частину цього майна. Оскільки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд була виділена у власність земельна ділянка площею 0,0600 га, то в ОСОБА_4, за якою визнано право власності на 1/2 частину будинку, у такій самій частці виникло й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_4 в частині визнання права спільної сумісної власності на частину земельної ділянки, а саме: на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та її поділ необхідно задовольнити, визнавши за нею право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки по АДРЕСА_1, та провести її розподіл відповідно до варіанту № 2 (додаток № 2) додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 29 травня 2014 року за № 28/14, який передбачає саме рівність часток сторін у праві спільної власності на це майно, так як інший варіант цього не містить, та доповнення до висновку додаткової експертизи № 28/14 від 13 червня 2014 року, у зв'язку з чим виділити у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 300,0 кв.м зі сторони ділянки АДРЕСА_2, що відповідає 1/2 частині, а у власність ОСОБА_9 виділити земельну ділянку загальною площею 300,0 кв.м зі сторони ділянки № 45 за тією ж адресою, що також відповідає 1/2 частині. При цьому межа розподілу земельної ділянки проходить:

- від точки А на межі АДРЕСА_1 від огорожі на відстань 11,7 м до т.Б;

- від т.Б під кутом на відстань 1,0 м до т.В, розташованій на лінії розділу житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами;

- від т.В по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами до т.Г;

- від т.Г по зовнішній грані стіни житлового будинку літ. «А-1» на відстань 5,0 м до т.Д, розташованій на куті будинку літ. «А-1»;

- від т.Д по зовнішній грані стіни житлового будинку літ. «А-1» і прибудови літ. «а» до т.Е, розташованій на куті прибудови;

- від т.Е під кутом на відстань 7,3 м до т.Є, розташованій на межі з земельною ділянкою № НОМЕР_3 площею 2283,0 кв.м (ОСОБА_3.).

Точка А ділить межу земельної ділянки по АДРЕСА_1 на дві частини: ламана лінія 13,41 м (3,96; 9,45) і ламана лінія 19,81 м (11,70; 6,35; 1,76).

Точка Є ділить межу з земельною ділянкою № НОМЕР_3 площею 2283,0 кв.м (ОСОБА_3.) на дві частини: 10,23 м і ламана лінія 12,28 м (4,32 м; 7,96 м) (т.2, а.с.202-211, 212-216).

В той же час, колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо визнання права спільної сумісної власності подружжя і на земельну ділянку площею 0,2283 га для ведення особистого селянського господарства та її поділ, враховуючи наступні підстави.

Як передбачено п.5 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За змістом ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права власності на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.

Таким чином, громадянин одержує у власність частку із земельного фонду, тому земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації є його особистою приватною власністю.

Отже, висновок місцевого суду про те, що земельна ділянка площею 0,2283 га, надана відповідачу ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1, є його особистою приватною власністю - є законним і обґрунтованим.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в частині визначення варіанту розподілу спірного житлового будинку разом з господарськими спорудами і будівлями з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду в цій частині необхідно змінити, провівши вказаний розподіл нерухомого майна за варіантом № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2013 року № 24/13, виділивши у власність ОСОБА_4 48/100 частин у спільному майні, а у власність ОСОБА_3 - 52/100 частин.

Крім того, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на частину земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням рівності часток сторін у спільній власності, та її поділ не відповідають обставинам справи, а також нормам матеріального і процесуального права, тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_4 в зазначеній частині задовольнити.

Отже, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та проведення її розподілу, тому підлягає зміні рішення суду першої інстанції і в частині стягнення судових витрат.

Відтак, враховуючи, що ціна задоволених позовних вимог становить 113207 грн. (40023 грн. (вартість 1/2 частини автомобіля) + 58850 грн. (вартість 1/2 частини спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами) + 14334 грн. (вартість 1/2 частини земельної ділянки площею 0,600 га), тому позивачу підлягає поверненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1132,07 грн. (113207 грн. * 1%).

Крім того, позивачці підлягає поверненню сплачений нею судовий збір при подачі заяви про забезпечення позову в сумі 114,70 грн. (т.2, а.с.53), витрати, пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 5070 грн. (т.2, а.с.2), а також витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1500 грн. (т.2, а.с.60).

Отже, загальна сума понесених ОСОБА_4 і документально підтверджених судових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції становить 7816,77 грн. (1132,07 грн. + 114,70 грн. + 5070 грн. + 1500 грн.), які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на її користь.

Також враховуючи, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 задоволені на 86,38% (14334 грн. * 100% / 16594,17 грн.), тому з відповідача на її користь підлягають стягненню понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 105,21 грн. (121,80 грн. * 86,38%), а також витрати, пов'язані з проведенням додаткової судової будівельно-технічної експертизи в сумі 906,99 грн. (1050 грн. * 86,38%), а всього на загальну суму 1012,20 грн. (105,21 грн. + 906,99 грн.).

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п.3,4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2013 року в даній справі в частині визнання права власності і поділу спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами змінити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, вартістю 175727 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з частини житлового будинку літера А-1 з прибудовою літера «а», яка позначена на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року як приміщення співвласника № 2, виділена зеленим кольором, загальною площею 38,7 кв.м та складається з житлової кімнати, позначеної на плані 1-6, площею 15,9 кв.м, житлової кімнати позначеної 1-7, площею 6,9 кв.м, коридору, позначеного 1-2, площею 3,7 кв.м, котельні, позначеної 1-8, площею 5 кв.м, санкімнати, позначеної 1-9, площею 2,8 кв.м, коридору, позначеного 1-1, площею 4,4 кв.м, на суму 74183 грн. по літері А-1, та частину господарських будівель і споруд, які відповідно до додатку № 2 варіанту № 1 розподілу земельних ділянок виділені зеленим кольором, як частина співвласника № 2, а саме: частину приміщення «а» за номером 1-1 площею 3,5 кв.м, літня кухня з сараєм, позначена літерою Б, сіни позначені літерою «б», прибудова, позначена літерою «б1», сарай позначений літерою В, вбиральня позначена літерою У, частину огорожі №2, хвіртку під № 5, частину огорожі під № 4, а всього господарських будівель і споруд за суму 101544 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 52/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною вартістю 192932 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з частини житлового будинку літера А-1 з прибудовою літера «а», яка позначена на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року як приміщення співвласника № 1, виділена жовтим кольором, загальною площею 32,6 кв.м та складається з житлової кімнати, позначеної на плані 1-5, площею 8,3 кв.м, житлової кімнати позначеної 1-4, площею 13,6 кв.м, кухні позначеної 1-3, площею 10,7 кв.м, на суму 81074 грн. по літері А-1, та частину господарських будівель і споруд, які відповідно до додатку № 2 судової будівельно-технічної експертизи № 2413 від 25 жовтня 2013 року варіанту № 1 розподілу земельних ділянок виділені жовтим кольором, як частина співвласника № 1, а саме: частину приміщення «а» за номером 1-1 площею 3,5 кв.м, сарай позначений літерою Г, погріб позначений літерами «пг», баню позначену літерою Е, навіс позначений літерою Е1, бесідку позначену літерою З, гараж позначений літерою К, частину огорожі №2, хвіртку під № 3, частину огорожі під № 4, а всього господарських будівель і споруд за суму 111858 грн.

Для здійснення визначеного варіанту № 1 розподілу житлового будинку зобов'язати ОСОБА_4, як співвласника № 2, та ОСОБА_3, як співвласника № 1, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року:

- демонтувати дверний блок між приміщеннями: коридору «1-1» і кухні «1-3», закласти отвір;

- закласти отвір між приміщеннями: коридору «1-2» і житлової кімнати «1-4»;

- в приміщенні веранди «1-І» встановити глуху міжквартирну перегородку, поділяючи будинок на дві окремі частини для співвласників № 1 та № 2 з організацією приміщень веранд площею по 3,5 кв.м кожне;

- організувати самостійні системи газопостачання, теплопостачання, водопостачання і електропостачання;

- виконати окремі лази на горище. Розділ горищного приміщення виконувати по лінії розділу будинку.

Для здійснення визначеного варіанту № 1 розподілу житлового будинку зобов'язати ОСОБА_3, як співвласника № 1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року:

- в організованому приміщенні веранди демонтувати віконний блок, пробити два отвори, встановити віконний блок та подвійний дверний блок і організувати вхід в квартиру співвласника № 1;

- в приміщенні кухні «1-3» встановити міжкімнатну перегородку з отвором, поділяючи його на два окремих: приміщення коридору шириною не менше 1,1 м та приміщення кухні площею не менше 7,0 кв.м;

- між приміщенням організованого коридору та приміщенням житлової кімнати «1-4» пробити отвір і встановити дверний блок.

Для здійснення визначеного варіанту № 1 розподілу житлового будинку зобов'язати ОСОБА_4, як співвласника № 2 в приміщенні «1-7» організувати кухню площею 6,9 кв.м відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24/13 від 25 жовтня 2013 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 провести зазначені роботи до 01 червня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 різницю у вартості часток в житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами в сумі 2520 грн.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2013 року в даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та проведення її поділу скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 в зазначеній частині задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину за кожним земельної ділянки площею 0,0600 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Поділити в натурі між вказаними співвласниками зазначену земельну ділянку площею 0,0600 га згідно з другим варіантом поділу земельної ділянки, визначеного графічно у додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 28/14 від 29 травня 2014 року, при якому межі земельних ділянок визначеного розподілу показані червоним кольором, виділивши ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 300 кв.м зі сторони ділянки АДРЕСА_2 та - ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 300 кв.м зі сторони ділянки № 45 за тією ж адресою, проклавши лінію розподілу земельної ділянки наступним чином:

- від точки А на межі АДРЕСА_1 від огорожі на відстань 11,7 м до т.Б;

- від т.Б під кутом на відстань 1,0 м до т.В, розташованій на лінії розділу житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами;

- від т.В по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами до т.Г;

- від т.Г по зовнішній грані стіни житлового будинку літ. «А-1» на відстань 5,0 м до т.Д, розташованій на куті будинку літ. «А-1»;

- від т.Д по зовнішній грані стіни житлового будинку літ. «А-1» і прибудови літ. «а» до т.Е, розташованій на куті прибудови;

- від т.Е під кутом на відстань 7,3 м до т.Є, розташованій на межі з земельною ділянкою № НОМЕР_3 площею 2283,0 кв.м (ОСОБА_3.).

Точка А ділить межу земельної ділянки по АДРЕСА_1 на дві частини: ламана лінія 13,41 м (3,96; 9,45) і ламана лінія 19,81 м (11,70; 6,35; 1,76).

Точка Є ділить межу з земельною ділянкою № НОМЕР_3 площею 2283,0 кв.м (ОСОБА_3.) на дві частини: 10,23 м і ламана лінія 12,28 м (4,32 м; 7,96 м).

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2013 року в даній справі в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 7816,77 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, а також судові витрати в сумі 1012 грн. 20 коп. за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -