Рішення № 39477025, 05.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/20/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 Справа № 908/1663/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61)

до відповідача: Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха «Укргеоінформ» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 54) в особі Мелітопольського відділення Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха «Укргеоінформ» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, бул. 30 р. Перемоги, буд. 19)

про стягнення 9336,13 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Тьо-Левіна Г.В., довіреність № 24/1 від 10.01.2014 р. ;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха «Укргеоінформ» в особі Мелітопольського відділення Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха «Укргеоінформ» 9336,13 грн. заборгованості за договором № 328 від 13.01.2010 р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, в т.ч.: 8437,54 грн. основного боргу, 610,91 грн. пені та 287,68 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що поставлена ним на виконання умов договору теплова енергія за періоди: з листопада жовтня 2012 року по березень квітень 2013 року, включно, не оплачена відповідачем, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 8437,54 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1663/14, присвоєно справі номер провадження № 30/20/14, розгляд якої призначено на 05.06.2014 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Також, представником позивача для огляду суду надані оригінали рахунків актів за заявлений період, на яких міститься відмітка відповідача про їх отримання, та оригінал акта звірки між сторонами за заявлений період. Оригінали документів оглянуті судом та повернуті представнику позивача.

Відповідач вимоги ухвали суду від 19.05.2014 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 19.05.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 05.06.2014 р. була направлена судом на адресу відповідача: м. Мелітополь Запорізької області, вул. 30 р. Перемоги, 19. Згідно з наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення кореспонденції від 21.05.2014 р. направлену адресу відповідача копію ухвали господарського суду від 19.05.2014 р. було отримано повноважним представником відповідача 23.05.2014 р. Отже, про розгляд справи господарським судом відповідач був обізнаний.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.06.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2010 р. між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (в подальшому перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі") (Виконавцем послуг з теплопостачання, позивачем у справі) та Державним підприємством "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха "Укргеоінформ" в особі Мелітопольського відділення Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха "Укргеоінформ" (Споживачем, відповідачем у справі) укладено Договір №328 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого постачання, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що для нарахування плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який містить дві складові: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії 444,08 Гкал; 4,68 грн. за 100 ккал/год приєднаного теплового навантаження в місяць протягом опалювального сезону для інших споживачів. Тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування і в разі їх зміни, у встановленому законом порядку, застосовуються сторонами в обов'язковому порядку без узгодження сторонами договору з моменту прийняття такого рішення.

Згідно з п. 3.1 Договору вбачається, що розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати послуг -один календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку.

Відповідно до п. 3.2 Договору зазначено, що облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленим на тепловому вводі Споживача. Прилади обліку пломбуються в установленому порядку. Щомісячно, не пізніше 28 числа Споживач надає показання приладів Виконавцю. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт кількість відпущеної теплової енергії Споживачу нараховується Виконавцем розрахунковим способом. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі Споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем на підставі платіжного документа на розрахунковий рахунок Виконавця через банки, які приймають комунальні платежі та касу підприємства теплових мереж.

Відповідно до п. 3.4 Договору за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 9.1 Договору передбачено, що цей Договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

У зв'язку із тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про розірвання Договору, судом встановлено, що цей Договір був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками-актами наданих послуг, ним в періоди: з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 8437,54 грн. Отримання вказаних рахунків підтверджується відміткою відповідача на цих рахунках, оригінали судом оглянуто у судовому засіданні.

За доводами позивача, всупереч умов договору отримана теплова енергія відповідачем не сплачена, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 8437,54 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха «Укргеоінформ» в особі Мелітопольського відділення Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха «Укргеоінформ» 9336,13 грн. заборгованості за договором № 328 від 13.01.2010 р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, в т.ч.: 8437,54 грн. основного боргу, 610,91 грн. пені та 287,68 грн. інфляційних втрат, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідачу вручено рахунки-акти наданих послуг щодо оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 8437,54 грн. Оригінали рахунків-актів з підписом відповідача про отримання оглянуто судом у судовому засідання, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 п. 3.1 Договору встановлено, що платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Суд також приймає до уваги, що між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 27.05.2014 р., згідно з яким загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 8437,54 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Але, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 8437,54 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 287,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів, які розраховані за дати настання зобов'язань по сплаті за відповідними рахунками по 31.03.2014 р.

Судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 287,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів підтверджені детальним розрахунком позивача, доданого до матеріалів справи, перевірений судом, є правомірним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 610,91 грн.

Як вже зазначалося вище, пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати, із Споживача стягується пеня в розмірі, встановленому законом, 1 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 610,91 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором № 328 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 13.01.2010 р.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 9336,13 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (Запорізька область, м. Мелітополь) задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха "Укргеоінформ" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 54) в особі Мелітопольського відділення Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В. Шаха "Укргеоінформ" (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, бул. 30 р. Перемоги, буд. 19, код ЄДРПОУ 02571008, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, код ЄДРПОУ 05541114, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 8437 (вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 54 коп. основного боргу, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 68 коп. втрат від інфляції, 610 (шістсот десять) грн. 91 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.06.2014 р.