Постанова № 39474786, 19.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м. Львів Справа № 876/13830/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Волошин М.М.,

представника позивача - Рісної Ю.Б.,

представника відповідача - Пісної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 813/6774/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулося до суду з адміністративним позовом до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Золочівська МДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золочівської МДПІ від 19 червня 2013 року № 0000111720.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Золочівської МДПІ від 19 червня 2013 року № 0000111720.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Золочівська МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 06 червня 2013 року № 8/22/26231139, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність цього податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим. Також вказує на безпідставність посилання позивача на необхідність кваліфікації вчиненого ним порушення за статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки саме стаття 127 Податкового кодексу України є спеціальною та правомірно застосована при накладенні штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представники позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 06 червня 2013 року № 8/22/26231139, складеного за результатами планової виїзної перевірки філії «Перемишлянський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, Золочівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 0000111720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 17936.79 грн., з яких на 3787.39 грн. за основним платежем та на 14149.40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пункту 127.1 статті 127, пунктів 129.1, 129.4 статті 129, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб за листопад 2012 року в сумі 3787.39 грн. та несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 52810.19 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач самостійно здійснив нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3787.39 грн. та подав податковому органу відповідну форму № 1 ДФ за звітний період, а тому у відповідача відсутні правові підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на доходи фізичних осіб на 3787.39 грн. та для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Також суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб повинні накладатись у розмірі, встановленому пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а не в розмірі, визначеному пунктом 127.1 статті 127 цього Кодексу, оскільки вказаний пунктом передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, строк сплати податкового зобов'язання, за якими податковий період складає один місяць, обчислюється днями (20 днів + 10 днів), а тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач повинен був перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, нарахований за листопад 2012 року, до 30 грудня 2012 року.

З огляду на викладене, несплата позивачем до бюджету самостійно нарахованого податкового зобов'язання за листопад 2012 року є підставою для надіслання (вручення) податкової вимоги про його сплату відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України, у випадку невиконання якої - стягнення суми податкового боргу в судовому порядку, однак, жодним чином не може бути підставою для повторного його нарахування контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, що судом першої інстанції було вірно встановлено.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 14149.40 грн., обчислений згідно з вимогами пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, незважаючи на те, що порушення позивачем податкового законодавства полягало в несвоєчасній сплаті ним податкових зобов'язань за податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи викладене, порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідає передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу порушення, однак, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач застосував штраф на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу..

Як видно з розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, донарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, позивачем сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 44886.17 грн. з затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та 7924.02 грн. - з затримкою більше 30 календарних днів, а відповідно відповідач повинен був накласти на позивача штраф в розмірах, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, тобто в сумі 6073.42 грн.

Викладене дає підстави для висновку про безпідставність визначенню позивачу грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в розмірі 11863.37 грн., з яких за основним платежем в сумі 3787.39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8075.98 грн.

Суд першої інстанції не звернув уваги вказані обставини та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цілому.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 813/6774/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 19 червня 2013 року № 0000111720 в частині визначення філії «Перемишлянський райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в сумі 11863.37 грн., з яких за основним платежем в сумі 3787.39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8075.98 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2014 року.