Постанова № 39474708, 23.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1996/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Колодяжному Д.В.,

за участю представника відповідача - Деміхіної О.М.,

представника третьої особи - Пироженко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (далі по тексту - ТОВ "Ветсинтез", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі по тексту відповідач), третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару товарів №806020002/2013/000081/1 від 30 грудня 2013 року також просив визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи впуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2013/00043 від 30 грудня 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що позивачем укладеного з фірмою "ROCKWELL" (Шотландія, Сполучене Королівство) контракт №113Р4488 від 01 лютого 2013 року та додаткову угоду №9 від 15 березня 2013 року про закупівлю товару - L каранітіну гідрохлориід (Ветеренарна субстанція, солі амонію четвертинні органічні), виробник SYNNOLAND CO., LTD Китай, країна виробник Китай). При митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту) та незаконно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №806020002/2013/000081/1 від 30 грудня 2013 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням, зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору).

Представник позивача в судовому засіданні не зявився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилався на те, що Полтавською митницею проведено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунків, здійснених позивачем, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Наявність інформації щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій позивача відповідно до вимог третьої частини ст.53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Проте позивач не надав жодних додаткових документів щодо підтвердження митної вартості чи спростування тих розбіжностей, що містяться в документах. Митницею визначено митну вартість товару шляхом застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів з дотриманням положень статті 59 МК України.

Представник третьої особи - Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області в судовому засіданні зазначив, що при ухваленні рішення покладається на думку суду.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 лютого 2013 року між ТОВ "Ветсинтез" (покупець) та фірмою "ROCKWELL"(Шотландія, Сполучене Королівство), (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №113Р4488 /а.с.8-10/, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність товар зазначений у контракті і сплатити за нього кошти. Покупець має право вибирати, а продавець відповідно відпускати товар частинами на протязі трьох років, відповідно складеним додаткових договорів, зазначивши найменування, кількість і ціну товару. Ціна товару зазначається на дату складання специфікації. /пункт 1./

Згідно пункту 2 контракту покупець забезпечує страхування товару на 110% загальної вартості товару від всіх ризиків.

15 жовтня 2013 року було укладено додаткову угоду №9 до зовнішньоекономічного контракту №113Р4488 від 01 лютого 2013 року. /а.с.11-12/. Згідно умов контракту сторони склали угоду на загальну суму 737975,00 доларів США. Згідно пункту 4 контракту сплата коштів здійснюється протягом 30 днів з дати отримання товару покупцем. Сплата здійснюється в доларах США.

Згідно рахунку-фактури №2013FP10107 до вищевказаного контракту фірмою "ROCKWELL" здійснено поставку товару, а саме: ампроліум гідро хлорид - 500 кг., альбендазол - 200 кг., амоксіціклін - 1500 кг., доксіціклін хіклат - 2000 кг., L - кантінін гідрохлорід - 1000 кг., клозаітел содіум - 200 кг.. лінкоміцін гідрохлорід - 117,2 кг., норфлоксацін - 800 кг., спектіноміцін - 80 кг., тілмікозін фосфат - 3000 кг., L-аргінін - 50 кг., бромгексін гідрохлорід - 100 кг., хлортетраціклін 25% порошок - 7000 кг. /а.с.22/.

Представником декларанта ПП "Ейрена" 30 грудня 2013 року з метою здійснення митного контролю та оформлення товару було подано митну декларацію №806020002/2013/013594 на товар - ветеринарна субстанція, солі амонію четвертинні органічні: L-карнітину гідро хлорид (L-Carnitine Hcl), задекларований за кодом згідно УКТЗЕД 2923900000, з країни походження - Китай. /а.с.23-28/

Разом з митною декларацією подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме:

- контракт від 01 лютого 2013 року №113Р4488 з додатками;

- комерційний інвойс №2013FP10107 від 23 жовтня 2013 року;

- митна декларація №13PL30204014D48629 від 19 грудня 2013 року;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR)Б/н від 19 грудня 2013 року;

- коносамент MWSHGDY1310597FD від 25 жовтня 2013 року;

- довідка про вартість транспортних витрат Б/н від 20 грудня 2013 року;

- рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця №FP3409 від 01 жовтня 2013 року;

- прейскурант (прас-лист) виробника товару №343_9 від 01 вересня 2013 року;

- пакувальний лист Б/н від 23 жовтня 2013 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №І13Р4488 від 01 лютого 2013 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13, 14,15,16,17,18,19 від 15 жовтня 2013 року;

- договір про надання послуг митного брокера №21 від 18 грудня 2013 року;

- договір (контракт) про перевезення №30.10.2013/07ОД від 30 жовтня 2013 року;

- разова (індивідуальна) ліцензія на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL136310000083, №IL136310000084, №IL136310000085, №IL136310000086, №IL136310000087, №IL136310000088, №IL136310000089, №IL136310000090, №IL136310000091, №IL136310000092, №IL136310000093, №IL136310000094, №IL136310000095, №IL136310000096, №IL136310000097, №IL136310000098, №IL136310000099, №IL136310000100, №IL136310000101 від 10 грудня 2013 року;

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару №2730 від 19 грудня 2013 року;

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю №2730 від 19 грудня 2013 року;

- резервна позиція №915 від 26 липня 2001 року;

- дозвіл на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю у випадках визначених ст.83 ЗУ "Про ветеринарну медицину" №15-9-2-2-11/27419 від 27 вересня 2013 року;

- сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТ620 130001162113С4401А06 від 28 жовтня 2013 року;

- інші некласифіковані документи - сертифікат аналізу Б/н від 23 жовтня 2013 року;

- копія митної декларації країни відправлення №13PL30204014D48629 від 19 грудня 2013 року;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №806020002.2013.013594 від 30 грудня 2013 року.

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 54 долара США за кг.

Відповідачем проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі.

Під час консультацій декларанта, відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи за власним бажанням.

Представником ТОВ "Ветсинтез" зазначено про відсутність можливості надати зазначені документи у вказаний термін.

Враховуючи, що у наданих документах містилися розбіжності та не були надані додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару, митний орган рішенням від 30 грудня 2014 року №8060200002/2013/000081/1 митну вартість товару, що імпортується, скоригував із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, до рівня 80 долара США за кг. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, оформленого по МД №807100000/2013/32340 від 08 липня 2013 року.

18 квітня 2014 року позивач надав до митного органу пакет документів та заяву щодо визначення заявленої митної вартості L - кантінін гідрохлорід у сумі 54 долара США за кг. на умовах FOB та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості №8060200002/2013/000081/1 від 30 грудня 2014 року щодо L - кантініну гідрохлорід. /а.с.115-118/.

Відповідач розглянувши заяву ТОВ "Ветсинтез" щодо визначення заявленої митної вартості L - кантінін гідрохлорід у сумі 54 долара США за кг. листом за вих.№03/1/09-1700 від 28 квітня 2014 року повідомив що додаткові документи прийняті до уваги та враховуючи розбіжності, додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару є суперечливими, заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена митним органом. Також зазначив про відсутність підстав для розгляду питання щодо скасування рішення про коригування митної вартості №8060200002/2013/000081/1 від 30 грудня 2014 року. /а.с.119-124/.

Не погодившись з рішенням від 30 грудня 2014 року №8060200002/2013/000081/1 позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходив з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За частиною 1 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, наявність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, а саме: поставка була здійснена на умовах FOB Шанхай та використано комбіноване перевезення: від Шанхаю (CN) до Гдині (PL) контейнером, від Гдині до кордону України автомобілем, що потребує додаткових витрат.

Надана довідка про транспортні витрати від 20 грудня 2013 року №1/243 повідомляє про вартість транспортних витрат товару в контейнері APZU4637634 по коносаменту MWSHGDY1310597FD від 25 жовтня 2013 року. В даному коносаменті зазначено, що вартість фрахту оплачено, але додатково наданий договір №30.10.2013/07ОД транспортної експедиції заключний лише 30 жовтня 2013 року. /а.с.181-187/.

При цьому товар надійшов на митну територію України автомобільним транспортом, без контейнера - у вищезазначеній довідці немає посилання на CMR, тому її неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами.

Також суд зазначає, що умовами контракту №113Р4488 від 01 лютого 2013 року, а саме пунктом третім передбачено забезпечення покупцем страхування вантажу на 110% вартості по рахунку-фактурі проти всіх ризиків. Одночасно, згідно пункту 2.2.5 договору №30.10.2013/07ОД транспортної експедиції від 30 грудня 2013 року експедитор бере на себе зобов'язання забезпечувати страхування оцінюваного товару.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, із наданого ТОВ "Ветсинтез" пакету документів неможливо встановити вартість страхування товару, оскільки відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування товару. За умовами зазначеними у комерційній пропозиції продавця, інформація носить адресний характер - стосується лише ТОВ "Ветсинтез", тобто має суб'єктивну спрямованість, що не дає можливості порівняти умови продажу на експорт для інших покупців та суперечить рекомендації статті VII ГАТТ.

Згідно ч.3 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним ним особа надає прйс-листи виробника товару. ТОВ "Ветсинтез" надано комерційну пропозицію не безпосереднім виробником, а посередником - фірмою продавцем. Розглядати даний документ у якості прас-листа виробника неможливо.

Надана позивачем митна декларація країни відправлення типу "Т1" №13PL30204014D48629 від 19 грудня 2013 року є митною декларацією, за якою товари переміщуються за процедурою зовнішнього транзиту Європейського Союзу та не містить цінової інформації.

Відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійснені зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, декларант забезпечує переклад документів.

Згідно, Протоколу, підписаного з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою то українським національним комітетом Міжнародної торгової палати від 02 серпня 2010 року, експертна митна декларація та інші документи, які оформляються експортерами з Китайської Народної Республіки, можуть використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації торгової палати./лист Держмитслужби України від 08 серпня 2010 року №11/2-10.16/11627-ЕП/.

Виходячи з вищевикладеного надана позивачем експортна декларація з Китайської Народної Республіки не може бути використана у якості документа, що підтверджував би заявлену митну вартість.

За платіжними дорученнями в іноземній валюті від 25 грудня 2013 року №65, від 28 січня 2014 року №3, від 29 січня 2014 року №5, від 31 січня 2014 року №6, від 04 лютого 2014 року №7, від 06 лютого 2014 року №8, від 13 лютого 2014 року №9, від 18 лютого 2014 року №10, від 20 лютого 2014 року 11, від 28 лютого 2014 року №12, від 14 березня 2014 року №15, від 20 березня 2014 року №16, від 28 березня 2014 року №17, від 03 квітня 2014 року № 18 /а.с.96-109/ перерахування коштів за зовнішньоекономічним контрактом №113Р4488 від 01 лютого 2013 року здійснено в сумі 692090 доларів США, в той час коли зазначена сума у інвойсі від 23 жовтня 2013 року №2013FP10107 - 737975 доларів США. Платіжні доручення не містять посилання на інвойс.

Отже, дані невідповідності не дають змогу встановити що оплата була здійснена саме по даній поставці товару.

Суд зазначає, що відповідно до умов додаткової угоди №9 до зовнішньоекономічного контракту №113Р4488 від 01 лютого 2013 року оплата має бути здійснена протягом 30 днів з моменту отримання товару. Таким чином оплата за поставлений товар відбулась не у терміни передбачені додатковою угодою №9 до зовнішньоекономічного контракту №113Р4488 від 01 лютого 2013 року.

Таким чином, у документах, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів відсутні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за ці товари та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Рішення про коригування митної вартості товару товарів №806020002/2013/000081/1 від 30 грудня 2013 року, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2013/00043 від 30 грудня 2013 року прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, встановлених під час виконання функцій контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 30 грудня 2013 року №806020002/2013/000081/1 про коригування митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00043 від 30 грудня 2013 року - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Ветсинтез".

Як визначено частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, частиною другою вказаної статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 1) пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73 гривні 08 коп.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1791 від 20 травня 2014 року.

У зв'язку з цим, з ТОВ "Ветсинтез" до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4762,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (код ЄДРПОУ 31061220, м.Харків, вул.Смольна, 30) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн 38 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 червня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко