Постанова № 39474689, 25.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2836/14

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Захарової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області (далі - відповідач № 1), Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі - відповідач № 2), в якому позивач просить визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області щодо складання вимоги № Ф-324/324 від 14.11.2013 у зв'язку з відсутністю у останнього відповідного обсягу повноважень, скасувати державну реєстрацію особи з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Вимогою № Ф-324/324 від 14.11.2013 особа з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області вимагає перерахувати грошові кошти у розмірі 4180,30 грн. На думку позивача ці вимоги заявлені без жодної законної підстави та за відсутності будь-яких договірних чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами перед цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» Територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства утворюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про міністерство, затвердженим Президентом України.

Згідно з ч. 3. ст. 13 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром. Типове положення про територіальні органи міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту листа № 2169/12-14-11-27 від 02.08.2013 вбачається, що особа з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області нібито діє на підставі положення про Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області, яке затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.04.2013 «Про затвердження положень про територіальні органи Державної Міндоходів у Луганській області». Особа з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області позиціює себе, як територіальний орган Міністерства доходів і зборів.

Наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.04.2013 підлягає обов'язковій реєстрації органами Міністерства юстиції України. Однак наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.04.2013 не зареєстрований органами Міністерства юстиції України. Дану обставину підтверджує відповідь адміністратора реєстру нормативно-правових актів Державного підприємства «Інформаційний центр», надана листом № 01-21/3111 від 13.08.2013 Державного підприємства «Інформаційний центр», згідно з яким станом на 13.08.2013 наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.04.2013 не зареєстрований органами Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Таким чином, наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.04.2013 є нечинним відповідно п. 3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92, а отже і положення про Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області також є нечинним.

Особа з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області є недієздатною особою, оскільки не має відповідних установчих документів.

Крім цього, дана обставина доводить те, що державна реєстрація особи з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області проведена з істотними порушеннями вимог ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що є підставою для її скасування з огляду на наявність очевидних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача № 1 - Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, та письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав. Листом від 11.01.2014 № 321/03-16/1 Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку повідомлено, що у ОСОБА_1 станом на 01.10.2013 є борг та надано наступну інформацію. ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в м. Сєвєродонецьку 04.03.2008. Протягом 2011 року згідно інформації ДПС України про фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 знаходився на спрощеній системі оподаткування. Звіт до УПФУ в м. Сєвєродонецьку за 2011 рік ОСОБА_1 надано не було. 24.12.2012 ОСОБА_1 було виставлено рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». 04.01.2013 рішення було отримано ОСОБА_1 особисто. 23.04.2013 ОСОБА_1 було надіслано повідомлення-розрахунок несплаченого єдиного внеску за 2011 рік за № 5125/0314/1 на суму 4010,30 грн. 03.05.2013 ОСОБА_1 було виставлено вимогу № Ф-932 на загальну суму боргу 4180,30, в т.ч. недоїмка - 4010,30 грн., штраф - 170 грн. 20.05.2013 вимогу було отримано позивачем. 04.06.2013 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку надійшла заява від ОСОБА_1 про узгодження вимоги про сплату недоїмки № Ф/932 від 03.05.2013 на суму 4180,30. За результатами розгляду заяви начальником УПФУ в м. Сєвєродонецьку винесено рішення про залишення вимоги № Ф/932 від 03.05.2013 без змін. Вказане рішення було направлено на адресу позивача та отримано ним особисто 13.06.2013. Станом на 01.10.2013 сума боргу залишається несплаченою. Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Сєвєродонецьку не здійснювала адміністрування єдиного внеску за період до набрання чинності Закону Україна «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 406-VІІ від 04.07.2013. Пунктом 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Пунктом 6.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Вимога від 14.11.2013 № Ф-324/324 сформована на підставі облікових даних з картки особового рахунку ОСОБА_1 Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» (перевірено Мін'юстом при внесенні до Єдиного Державного реєстру нормативних актів від 10.04.2013 № рішення 1909) Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів утворена як юридична особи публічного права. На підставі вищевикладеного відповідач № 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача № 2 - Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмові пояснення проти позову, в яких зазначив, що просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, провести розгляд справи за відсутності представника Реєстраційної служби. Також посилається, що під час державної реєстрації юридичної особи Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області державному реєстратору було надано всі необхідні для проведення реєстрації документи, підстав для відмови у проведенні реєстрації не було.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що 14 листопада 2013 року Державною податковою інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міністерства доходів і зборів у Луганській області винесено вимогу № Ф 324/324 про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн., штрафів у сумі 170 грн., а всього - 4180,30 грн. (а.с. 5).

Вимога № Ф 324/324 від 14 листопада 2013 року була оскаржена позивачем в адміністративному порядку, рішенням Міністерства доходів та зборів від 12.03.2014 № 1495/П/99-99-10-01-07-15 скаргу залишено без задоволення, а вимогу - без змін (а.с.9).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).

Статтею 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 3 ст. 7 Закону України № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Частиною 12 вищезазначеної статті передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.п. 4.5.3 п. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Постановою Пенсійний фонд України № 21-5 від 27.09.2010 визначено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Платникам, які зобов'язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органами Пенсійного фонду України для узгодження надсилається повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами їх діяльності за календарний рік.

Відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу формується на підставі даних з картки особового рахунку платників.

Згідно з карткою особового рахунку позивача, наданою УПФУ в м. Сєвєродонецьку, станом на 18.04.2013 за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. (а.с. 35, 37).

За даними картки про застосування фінансової санкції до ОСОБА_1 було застосовано штрафну санкцію в сумі 170 грн. (а.с. 36).

Відповідно до облікової картки платника ОСОБА_1 в органах ДПС за позивачем станом на 31.12.2013 існувала заборгованість у сумі 4180,30 грн., у т.ч. недоїмка - 4010,30 грн., штраф - 170 грн. (а.с. 38).

Таким чином, підставами для формування вимоги від 14 листопада 2013 року № Ф 324/324 стало те, що станом на 01.11.2013 за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску. Вимогу складено згідно з приписами ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та даними картки особового рахунку платника.

Доводів про відсутність заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем не наведено.

Положення про Міністерство доходів і зборів України затверджено Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 (надалі - Положення № 141).

Відповідно до п. 1 Положення № 141 Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:

забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;

забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);

забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

За нормами п. 3 Положення, до основних завдань Міністерства доходів і зборів, серед іншого, віднесено забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 7 Положення 141 Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» було постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком 1. Реорганізувати шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби згідно з додатком 2. Визначити територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон) відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, Законом про реєстрацію та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до закону про реєстрацію; дія закону про реєстрацію поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкуванню, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 8 ст. 24 Закону про реєстрацію державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені ч. 6, 7 ст. 24 Закону про реєстрацію.

На підтвердження проведення держаної реєстрації ДПІ м. Сєвєродонецьку Луганської області як юридичної особи, відповідачем надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 39), копію Положення про Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області, відповідно до якого Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів та Головному управлінню Міндоходів у Луганській області (а.с. 40-45).

Крім того, з пояснень Реєстраційної служби, що надані до матеріалів справи, слідує, що під час проведення державної реєстрації юридичної особи Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у державного реєстратора не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації вказаної юридичної особи.

Дослідивши матеріали реєстраційної справи ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с. 65-98), суд встановив наступне.

07 червня 2013 року для проведення державної реєстрації новоутвореної юридичної особи - Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, державному реєстратору були подані документи, перелік яких передбачено ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, що діяла на момент створення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, тобто станом на 07 червня 2013 року).

Перевіривши документи на відсутність підстав для залишення їх без розгляду та на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, державним реєстратором 07.06.2013 внесено до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстраційної юридичної особи державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Таким чином, суд робить висновок, що державна реєстрація юридичної особи - Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, проведена з дотриманням всіх вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Зважаючи на вищевикладене, відповідач № 1, складаючи вимогу про сплату недоїмки, діяв як відповідний орган державної влади, створений для забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики, в межах своєї компетенції та в рамках чинного законодавства, що виключає можливість визнання його дій незаконними з підстав, вказаних позивачем.

Розглядаючи вимоги позивача до відповідача № 2 про скасування державної реєстрації відповідача № 1, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу норм статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі - Закон № 755) .

В силу норм Закону № 755 посадовою особою, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є державний реєстратор.

Відповідно до ст. 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755 встановлено, що визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, зокрема, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Обставини, які згідно зі вказаною нормою є підставою для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

При цьому чинним законодавством України не передбачено права фізичної особи, що не є засновником юридичної особи, вимагати припинення такої юридичної особи чи скасування її державної реєстрації.

Владні управлінські функції відповідача щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у спорі, що розглядався, безпосередньо не стосуються позивача у справі, як фізичної особи, не створюють саме для нього юридичних наслідків, оскільки направлені на вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи (в даному випадку відповідача № 1 - Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області). Саме для цієї юридичної особи дії державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень і мають наслідком виникнення певних прав та обов'язків.

Тобто, в даному випадку безпосередньо між позивачем та відповідачем № 2 відсутні будь-які правовідносини, оскільки дії другого відповідача направлені до іншої особи.

У спорі, що розглядався, мають місце правовідносини, що склались виключно між позивачем та першим відповідачем. Саме у відносинах з першим відповідачем, у позивача, як особи, що зареєстрована платником податків та зборів, і можуть виникати певні права та обов'язки.

Отже, відсутність з боку відповідача № 2 порушення прав, свобод та інтересів позивача при здійсненні державної юридичної особи відповідача № 1 виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

Посилання позивача на ту обставину, що складання та направлення вимоги відповідачем № 1 стало наслідком саме неправомірної державної реєстрації особи з назвою Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 26 червня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун