Постанова № 39474647, 23.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2066/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Захарової Ю.О.,

представника позивача - Керімова Р.К.,

представника відповідача - Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2014 № 0000152200 та від 21.01.2014 № 0000142200,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2014 № 0000152200 та від 21.01.2014 № 0000142200. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Фахівцями ДПІ у м. Лисичанську здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Гермес» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол». За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, про що складено акт від 12.12.2013 № 33/12-09-22-32691880. Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав заперечення з проханням переглянути висновки документальної позапланової перевірки. За результатами розгляду заперечень відповідач призначив позапланову документальну виїзну перевірку. Висновки перевірки відображені в акті від 16.01.2014 № 15/12-09-22/32691880. За результатами перевірки фахівці відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 58282 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 2167972 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення: від 21.01.2014 № 0000152200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2709965 грн., з яких за основним платежем - 2167972 грн., за штрафними санкціями - 541993 грн.; від 21.01.2014 № 0000142200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 72852,50 грн., з яких за основним платежем - 58282 грн., за штрафними санкціями - 14570,50 грн.

Позивач не погоджується зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства України, оскільки висновок про нібито відсутність здійснення фінансово-господарських відносин ґрунтується виключно на відомостях, зазначених у матеріалах перевірки ТОВ «Вектра 3000» (акт від 13.11.2013 № 1/22/37377252) та ТОВ «Вістол» (акт від 13.11.2013 № 2/22/32926534), а також на припущеннях відповідача.

Позивач зазначає, що проведеною перевіркою не була встановлена недостовірність жодного з первинних документів позивача та не доведено жодного порушення правил бухгалтерського та податкового обліку, господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» і ТОВ «Вістол» повністю відповідають вимогам законодавства, відтак, висновки відповідача є хибними та безпідставними.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014 № 0000152200, від 21.01.2014 № 0000142200.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись на наступне. Позивач вважає, що висновки про порушення податкового законодавства, зроблені під час проведення перевірки, базуються виключно на висновках щодо порушення законодавства з боку контрагентів. ДПІ не заперечує, що під час перевірки було використано акти перевірок ТОВ «Вектра 300» та ТОВ «Вістол», але лише як відповідна податкова інформація. Під час перевірки було досліджено насамперед первинні документи бухгалтерського обліку, висновки щодо порушень базуються на результатах вказаного дослідження та відсутності первинних документів бухгалтерського обліку, обов'язковість яких передбачена законодавством про бухгалтерський облік.

З аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» слідує, що між указаними суб'єктами господарювання виникли взаємовідносини щодо постачання товару, однак під час перевірки позивачем не було надано жодного первинного документа, який би підтверджував переміщення товару на шляху від продавця до покупця та його фактичне отримання останнім. Крім того, податковий орган зазначає, що оскільки в договорах купівлі-продажу позивач та ТОВ «Вектра 3000» не визначають порядок приймання-передачі продукції, то в даному випадку застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджені постановами Державного арбітражу СРСР від 15.06.65 № п-6 та від 25.04.66 № п-7.

Сам факт перерахування коштів на користь контрагента, формальне документування та відображення по своїм рахункам продукції та, як наслідок, використання її у власній господарській діяльності ще не доводить факт придбання такого товару саме у ТОВ «Вектра 3000». Крім того, відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у ТОВ «Вектра 3000» дозволяє дійти висновку про неможливість здійснення на адресу позивача постачання товару, зазначеного в податкових накладних.

Щодо агентських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Вістол» і ТОВ «Вектра 3000», відповідач також вважає, що вказані господарські взаємовідносини не підтверджуються належними документами первинного бухгалтерського обліку. В актах про прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не конкретизовано, які саме роботи (послуги) виконано. Під час перевірки не було документально підтверджено надання відповідних доручень та отримання звітів.

На підставі викладеного відповідач вважає висновки за результатами перевірки правомірними, а прийняті податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України визначено платників податку на прибуток, порядок визначення та справляння податку на прибуток.

Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом установлено, що ТОВ «Гермес» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 14.10.2003 за № 1 381 105 0001 000156 (том 1 арк. справи 12). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90), оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31) та інше (том 1 арк. справи 18).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 16449000 (том 1 арк. справи 17).

У період з 29.11.2013 по 05.12.2013 фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гермес» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол», за результатами якої складено акт від 12.12.2013 № 33/12-09-22-32691880 (том 1 арк. справи 19-35). Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гермес» вимог податкового законодавства, внаслідок чого завищено валові доходи та доходи, що впливають на визначення об'єкта оподаткування, на загальну суму 155659358 грн., завищено валові витрати та витрати, що впливають на визначення об'єкта оподаткування, на загальну суму 152210290 грн., завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 36505536 грн., завищено податковий кредит на суму 34914563 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до ДПІ у м. Лисичанську заперечення до акту (том 1 арк. справи 36-40).

У період з 30.12.2013 по 10.01.2014 згідно з п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гермес» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол», за результатами якої складено акт від 16.01.2014 № 15/12-09-22-32691880 (том 1 арк. справи 41-59).

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Гермес» п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58282 грн., у т.ч. по періодах 2-4 квартали 2012 року; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 2167972 грн., в т.ч. по періодах червень 2012 року - вересень 2013 року. Вказані висновки зроблено податковим органом у зв'язку з не підтвердженням господарських взаємовідносин між ТОВ «Гермес» та ТОВ «Вектра 3000» і ТОВ «Вістол».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014 № 0000152200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2709965 грн., у тому числі за основним платежем - 2167972 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 541993 грн. (том 1 арк. справи 60), та від 21.01.2014 № 0000142200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 72852,50 грн., у тому числі за основним платежем - 58282 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14570,50 грн. (том 1 арк. справи 61).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області від 05.03.2014 № 3700/12-32-10-04/08 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 арк. справи 62-69).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Судом установлено, що між позивачем та ТОВ «Вістол» було укладено агентські договори: від 10.01.2012 № 101-А, від 05.03.2012 № 53-А, від 15.03.2013 № 153-А (том 1 арк. справи 109-114). За умовами договорів ТОВ «Гермес» (принципал) доручає, а ТОВ «Вістол» (агент) зобов'язується за передбачену договорами винагороду вчинити від імені та за рахунок принципала фактичні та юридичні дії, пов'язані з придбанням обладнання.

За результатами виконання умов договорів між сторонами було складено акти виконаних послуг (том 1 арк. справи 144-173), ТОВ «Вістол» було видано позивачу податкові накладні (том 1 арк. справи 174-203).

Послуги згідно умов договорів було повністю оплачено, що підтверджується виписками по рахунку (том 2 арк. справи 72-79) та не заперечується відповідачем.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що в актах не вказано, які саме послуги виконано, оскільки оглядом вищевказаних актів установлено зазначення виду та характеру виконаних робіт (послуг), зокрема: моніторинг та аналіз ринку виробників, підготовка та проведення переговорів з потенційними постачальниками обладнання, підготовка документації, необхідної для оформлення постачання (контрактів), здійснення контролю за виконанням умов та строків постачання продукції тощо.

Таким чином, надання агентських послуг ТОВ «Вістол» на адресу позивача знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Судом також установлено, що між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» було укладено договори поставки від 25.04.2012 № 2404-12, від 20.05.2013 № 2005-13 та субагентську угоду від 16.01.2012 № 1601-12 (том 1 арк. справи 115-121).

За умовами субагентської угоди ТОВ «Гермес» (агент) доручає ТОВ «Вектра 3000» (субагенту) виконання своїх зобов'язань за договором, укладеним між агентом та принципалом (ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»), а саме: надавати послуги з укладання контрактів на постачання запасних частин обладнання.

За результатами виконання умов субагентської угоди між ТОВ «Гермес» та ТОВ «Вектра 3000» було складено акт здачі-приймання виконаних робіт (том 1 арк. справи 122), ТОВ «Вектра 3000» було видано позивачу податкові накладні (том 3 арк. справи 121, 122 на звороті).

Послуги згідно субагентської угоди було повністю оплачено, що також підтверджується виписками по рахунку (том 2 арк. справи 72-79) та не заперечується відповідачем.

Таким чином, господарські взаємовідносини між ТОВ «Гермес» та ТОВ «Вектра 3000» за субагентською угодою підтверджено в судовому засіданні.

За договорами поставки ТОВ «Вектра 3000» (постачальник) зобов'язується поставити ТОВ «Гермес» (покупець) продукцію, визначену в специфікаціях або рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано суду видаткові накладні (том 1 арк. справи 123-140), податкові накладні (том 1 арк. справи 141-143).

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність актів приймання-передачі товару та товарно-транспортних накладних може свідчити про відсутність здійснення господарських операцій.

Так, договором поставки від 20.05.2013 № 2005-13 передбачено, що порядок перевірки товару за кількістю та якістю здійснюється за правилами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.07.65, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66. Вказаними Інструкціями передбачено складання відповідних актів. Відповідних актів суду надано не було.

Договором поставки від 25.04.2012 № 2404-12 передбачено надання постачальником разом із продукцією комплексу документації, яка підтверджує якість продукції. Документів, які б підтверджували якість продукції, суду надано не було.

Щодо відсутності транспортної документації на перевезення товару, представник позивача пояснив, що постачання здійснювалося за рахунок продавця, товарно-транспортні накладні позивачу не надавалися. З цього питання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголосив на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є основним документом, який підтверджує надання послуг з перевезення.

Позивачем не було надано суду товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт постачання товару від ТОВ «Вектра 3000» до ТОВ «Гермес».

Однак, вирішуючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, суд бере до уваги наступне. Ухвалою суду від 07.04.2014 у відповідача було витребувано розрахунок оскаржених податкових повідомлень-рішень. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями було визначено грошові зобов'язання за господарськими операціями позивача з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» як за агентськими договорами, субагентською угодою, фактичне здійснення яких знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, так і за договорами постачання, на підтвердження яких позивачем не було надано всіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку. Однак відповідачем - суб'єктом владних повноважень, розрахунку, який би надавав можливість установити суми, що увійшли до податкових повідомлень-рішень, окремо за кожним договором та, відповідно, господарською операцією, суду надано не було. В даному випадку суд не може самостійно здійснити такий розрахунок, не вправі підміняти собою орган, до повноважень якого входить вчинення певних дій. За таких обставин суд робить висновок про задоволення позовних вимог, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2014 № 0000152200 та від 21.01.2014 № 0000142200 в повному обсязі.

Згідно частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. (том 1 арк. справи 2). У зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2014 № 0000152200 та від 21.01.2014 № 0000142200 задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 21.01.2014 № 0000152200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2709965 грн., у тому числі за основним платежем - 2167972 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 541993 грн., та від 21.01.2014 № 0000142200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 72852,50 грн., у тому числі за основним платежем - 58282 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14570,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» (код ЄДРПОУ 32691880) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 26 червня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун