Ухвала суду № 39473990, 10.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 876/10417/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Паньків В. Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі № 803/1320/13а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

7 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000912201.

Позов мотивує тим, що висновки Акту перевірки №1250/22.1/33681103 від 22 лютого 2013 року ґрунтуються на обставинах, викладених в Акті перевірки позивача №994/22.1/33681103 від 5 лютого 2013 року, яким встановлено порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, договір купівлі-продажу та договір зберігання між ТзОВ "Сота-Плюс" та ТОВ "КНТ" відповідно до частин 1, 5 статті 203, пункту 1.2 статті 215, статті 228 ЦК України містять ознаки нікчемності та є нікчемними.

Позивач зазначає, що договори, укладені між товариством та ТзОВ "Сота-Плюс" мали реальний характер, господарські операції фактично відбулися з дотриманням договірного порядку, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та відповідає основним видам діяльності позивача. Вказує на те, що під час проведення перевірки ТзОВ "КНТ" були надані всі необхідні документи. Нафтопродукти, які придбавались та зберігались на терміналах за адресою: м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38 в основному були використані для роздрібної торгівлі на АЗС Товариства. Вважає безпідставними посилання працівників податкового органу на акти перевірок інших осіб, які мали відносини із контрагентом позивача, оскільки вони не спростовують та не заперечують факту та реальності виконання договору зберігання, що укладений між позивачем та ТзОВ "Сота-Плюс", який виконувався та спрямований на настання правових наслідків.

Також вважає безпідставними посилання в Акті перевірки №994/22.1/33681103 від 5 лютого 2013 року про те, що на дані, розміщені на офіційному веб-сайті Держгірпромнагляду, що в Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки у Миколаївській області зареєстрований резервуарний парк з АЗС за ТзОВ ВТФ "ТАБ", оскільки така інформація містить інформативний характер, вона отримана не в період надання послуг зберігання, крім того ТзОВ "Сота-Плюс" орендувало відповідні місця для зберігання (резервуари) у ТзОВ ВТФ "ТАБ".

ТзОВ "КНТ" вважає, що ним правомірно включено до податкового кредиту за травень 2011 року 9576 грн по взаємовідносинах із ТзОВ "Сота-Плюс". Також зазначає, що до компетенції органів податкової служби не віднесено питання визнання недійсними угод в актах перевірок.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000912201 від 18 березня 2013 року.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що контрагент позивача, ТзОВ "Сота-Плюс", не міг здійснювати діяльність передбачену договором, оскільки ні позивач, ні контрагент не зареєстровані у державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки як суб'єкти господарської діяльності. Крім того зазначає, що під час перевірки контрагента відповідачу не було надано відповідних первинних документів, відтак неможливо підтвердити товарність господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до статті 196 КАС України не перешкоджає проведенню засідання без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 28 січня 2013 року до 15 лютого 2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Сота-Плюс" за період з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №1250/22.1/33681103 від 22 лютого 2013 року.

Відповідно до вказаного акту в ході перевірки встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України. Зокрема позивачем завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в травні 2011 року в сумі 9576 грн.

Таке порушення, відповідно до акту перевірки, виникло, оскільки операції з придбання нафтопродуктів та їх зберігання на підставі договорів, укладених між позивачем та ТзОВ "Сота-Плюс" не спричинили настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000912201 від 18 березня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 9576 грн.

З аналізу акту перевірки зрозуміло, що висновки про наявність порушень податкового законодавства позивачем, відповідач зробив спираючись на акт перевірки позивача №994/22.1/33681103 від 5 лютого 2013 року, яким встановлено порушення частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір купівлі-продажу та зберігання між ТзОВ "Сота-Плюс" та ТзОВ "КНТ" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону.

Крім того акт перевірки від 22 лютого 2013 року базується на акті перевірки ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва №175/22-00/34233975 від 27 листопада 2012 року, якою встановлено нереальність операцій з реалізації товарів, робіт, послуг, в тому числі із ТзОВ "КНТ".

Перелічені акти вказують на договір зберігання № 100/1 від 30 грудня 2010 року, укладений між позивачем та ТзОВ "Сота-Плюс".

Згідно з умовами договору ТзОВ "Сота-Плюс" зобов'язується зберігати нафтопродукти та іншу продукцію (товари) в асортименті, в подальшому - Майно, передане йому позивачем і повернути це Майно в цілості на умовах, визначених цим Договором. Майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі Майна. При цьому право власності на Майно до ТзОВ "Сота-Плюс" не переходить.

Факт передачі майна на зберігання за договором підтверджується актами приймання нафтопродуктів за кількістю №26/02-1 від 25 лютого 2011 року, №30/03-1 від 30 березня 2011 року, №12/04-1 від 12 квітня 2010 року, №21/05-1 від 21 травня 2010 року.

На підтвердження самого факту перевезення нафтопродуктів залізничним транспортом до станції обумовленої в договорі позивач надає накладні на маршрут або групу вагонів №46939518 від 31 березня 2011 року та №46565794 від 13 квітня 2011 року.

Факт перевезення майна автомобільним транспортом з місця зберігання на АЗС позивача підтверджується товарно-транспортними накладними №КМИ0001511 від 26 лютого 2011 року, №КМИ0001514 від 26 лютого 2011 року, №КМИ0001510 від 26 лютого 2011 року, №КМИ0001512 від 26 лютого 2011 року, №КМИ0001509 від 26 лютого 2011 року, №КМИ0002349 від 30 березня 2011 року, №КМИ0002356 від 30 березня 2011 року, №КМИ0002350 від 30 березня 2011 року, №КМИ0002345 від 30 березня 2011 року, №КМИ0002348 від 30 березня 2011 року, №КМИ0002104 від 12 квітня 2010 року, №КМИ0002105 від 12 квітня 2010 року, №КМИ0002108 від 12 квітня 2010 року, №КМИ0002111 від 12 квітня 2010 року, №КМИ0003183 від 21 травня 2010 року, №КМИ0003174 від 21 травня 2010 року, №КМИ0003171 від 21 травня 2010 року, №КМИ0003167 від 21 травня 2010 року.

Факт оплати за договором підтверджується платіжними дорученнями №15300 від 21 грудня 2010 року, №16623 від 20 січня 2011 року, №17192 від 10 лютого 2011 року, №18358 від 24 березня 2011 року, №18913 від 21 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

З аналізу вказаних положень закону та поданих позивачем первинних документів колегія суддів приходить до висновку, що подані позивачем первинні документи відповідають усім вимогам передбаченим законом. Оскільки відповідачем не надано доказів того, що вказана в первинних документах інформація є неправдивою, а позивачем дотримано усіх, передбачених законом вимог до процедури формування податкового кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно зарахував спірні суми до податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на Акт ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва №175/22-00/34233975 від 27 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Сота-Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ "Акса", ТзОВ "Укроіл", ТзОВ "Транс Гарант Сервіс" та наступними контрагентами-покупцями за грудень 2010 року, ТзОВ "КПВ Гранит" та наступними контрагентами-покупцями за січень 2011 року, ТзОВ "Юла-Люкс", та наступними контрагентами-покупцями за березень-квітень 2011 року, ТзОВ "Альфа-К" та наступними контрагентами-покупцями за квітень 2011 року, ТзОВ "Паритет-78", як на доказ безтоварності операцій позивача, то суд вважає таке беззмістовним.

З аналізу пунктів 3, 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27 грудня 2010 року та пункту 73.5 статті 73 ПК України зрозуміло, що зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

А отже сам факт неможливості провести зустрічну звірку жодним чином не може свідчити про безтоварність операцій.

Щодо відсутності ТзОВ "Сота-Плюс" та ТзОВ "Континент Нафто Трейд" державної реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки, то така реєстрація, відповідно до пункту 1 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки поширюється на всіх суб'єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини.

Оскільки судом встановлено і не заперечується сторонами, що нафтобаза за адресою: м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38 зареєстрована як об'єкт підвищеної небезпеки за Приватним підприємством - виробничо-торгівельна фірма "ТАБ", який орендує її ТзОВ "Сота-Плюс", відповідно до договору оренди №06 від 1 січня 2010 року.

Відтак ні позивач, ні контрагент не зобов'язані бути зареєстровані, як власники об'єктів підвищеної небезпеки.

Беззмістовним є твердження відповідача, що господарські операції відбувалися фактично між позивачем та ПП ВТФ "ТАБ", оскільки останній є власником нафтобази за адресою м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38, та під'їзної колії до неї. Водночас між ПП ВТФ "ТАБ" та ТзОВ "Сота-Плюс" укладено договір оренди №06 від 1 січня 2010 року про оренду вказаних об'єктів. Оскільки такий договір оренди був дійсний на момент вчинення оспорюваних операцій між позивачем та ТзОВ "Сота-Плюс" відсутні підстави, з яких факт оренди міг завадити здійсненню поставок нафтопродуктів.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення -суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі № 803/1320/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Матковська З. М.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 13 червня 2014 року