Постанова № 39472963, 24.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2014 року 09:05 № 2а-14104/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу та додані до неї матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМ України»до третя особа без самостійних вимог на предмет спору за участіМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Прокуратури міста Києвапровизнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ-Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі - третя особа) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2011 №0000180700 та від 29.04.2011 № 0000190700.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Шторм» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, які, на його думку, підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач позовні вимоги заперечив з огляду на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Шторм» під час, яких встановлено, що за результатами аналізу інформатизації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ТОВ «Шторм» має стан 9 - направлено повідомлення за відсутністю за місцезнаходженням та свідоцтво платника ПДВ №100300585 від 16.09.2010 неактуальне, а по ланцюгу постачання за 2010 рік встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Шторм». Вважає, що господарські відносини між позивачем і вказаним контрагентом не мали реального характеру, а тому, податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Представник Прокуратури міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представник Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва в судове засідання не з'явився, позиції щодо розгляду даної справи не надав.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 29.03.2011 по 18.04.2011 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора міліції Горожанової В.А. від 03.02.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АДМ Україна» по взаємовідносинам з ТОВ «Шторм» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2011 №50/07-02/33546533 (далі - акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 5 879 750 грн. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2, 7.7.1 пункту 7.7 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2 862 843 грн.

Не погоджуючись з зазначеними висновками, позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких податковий орган листом від 26.04.2011 №16703/10/07-211 повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.

Податковий орган на підставі акту перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення:

№0000190700 від 29.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7 349 687,00 грн. (за основним платежем 5 879 750 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) 1 469 937 грн.);

№0000180700 від 29.04.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 856 843 грн., зобов'язано сплатити відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ у розмірі 18 676,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 669,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової адміністрації у місті Києві від 15.07.2011 №7389/10/25-114 та Державної податкової адміністрації України від 23.09.2011 №1993/6/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скарги позивача без задоволення.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «АДМ Україна» (Покупець), та ТОВ «Шторм» (Продавець), укладено Договори купівлі-продажу: №4013 від 29.12.2009 р. на придбання насіння соняшникове в кількості 40,000 тон +/-5%; №4031 від 25.02.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 40,000 тон +/-5%; №4044 від 05.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 75,980 тон +/-5%; №4048 від 09.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 60,000 тон +/-5%; №4065 від 16.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 60,000 тон +/-5%; №4070 від 17.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4082 від 19.09.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4103 від 26.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4108 від 29.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 60,000 тон +/-5%; №4121 від 31.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4129 від 01.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4147 від 08.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 110,000 тон +/-5%; №4161 від 13.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4175 від 15.05.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 150,000 тон +/-5%; №4177 від 16.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 300,000 тон +/-5%; №4191 від 12.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4204 від 23.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4209 від 25.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4221 від 26.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 100,000 тон +/-5%; №4228 від 28.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 150,000 тон +/-5%; №4253 від 30.04.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 200,000 тон +/-5%; №4264 від 05.03.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 200,000 тон +/-5%; №4284 від 11.05.2010 на придбання насіння соняшникове в кількості 80,000 тон +/-5% та інші договори, які містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що зобов'язання сторін були виконані належним чином та в повному обсязі, на підтвердження чого надав копії наступних документів: товарно-транспортних накладних, складських квитанцій, якісних посвідчень, актів внутрішнього пересування олійного насіння, актів приймання-передачі складених позивачем та ЗАТ «Іллічівський маслоекстрактний завод», акти внутрішнього пересування олійного насіння складені ЗАТ «Іллічівський маслоекстракний завод», податкових накладних, видаткових накладних, складських квитанцій на зерно, довідки банку.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 зазначених договорів кожен автомобіль повинен супроводжуватись товарно-транспортною накладною, яка заповнюється у відповідності до вимог діючого законодавства та повинна містити наступні реквізити: «Вантажоодержувача - ТОВ «АДМ Україна», «Пункт розвантаження - ЗАТ «ІМЕЗ», м. Іллічівськ, вул. Транспортна 7-А, Одеська обл., на переробку».

Таким чином, одним з первинних документів, який підтверджує факт здійснення поставки товару по правовідносинам позивача з ТОВ «Шторм» є товарно-транспортна накладна, одним з обов'язкових реквізитів якої поряд з реквізитами встановленими законодавством визначено: «Пункт розвантаження - ЗАТ «ІМЕЗ», м. Іллічівськ, вул. Транспортна 7-А, Одеська обл., на переробку».

В наданих позивачем копіях товарно-транспортних накладних в графі «пункт розвантаження» не зазначено визначених договорами між позивачем та ТОВ «Шторм» реквізитів «ЗАТ «ІМЕЗ», м. Іллічівськ, вул. Транспортна 7-А, Одеська обл., на переробку», а замість цього зазначено «ИМЕЗ», «ЗАО ИМЕЗ Іллічівськ», «г. Ильичевск, АДМ», «г. Ильичевск» і т. д.

У відповідності до умов договорів постачання насіння соняшнику було доставлене на ЗАТ «Іллічівський маслоекстракційний завод» (надалі - ЗАТ «ІМЕЗ») в підтвердження надано наступні товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, з зазначенням держзнаків авто; Авто/причіп, згідно ТТН; номер, дата ТТН (том III - V справи): 072-72 НІ, Камаз, №010780 від 25.04.2010р.; 4904 ОДП, Камаз, №043250 від 26.04.2010р.; 508-09 ОВ, Камаз, №98992 від 27.04.2010р.; 408-88 ОВ, 128-72 ОВ, Камаз; 357-90 ОВ, Камаз, №055440 від 2704.2010р.; 057-81 НК, Камаз, №010807 від 27.04.2010р.; ВН 2911 СВ, Камаз, №013505 від 27.04.2010р.; 122-69 НІ, Камаз, №013552 від 26.04.2010р.; 401-88 ОВ; ВН 0244 СА; ВН 6991 СІ; Камаз, №043247 від 28.04.2010р.; ВН 2407 АК, Камаз; 362-94 ОВ, Камаз; ВН 1380 СЕ, Камаз; ВН 3298 AM, Камаз; ВН 4529 ВН, Камаз; ВН 1831 CM, Камаз; 003-57 НІ, Камаз; ВН 5570 ВВ, Камаз; BE 8427 АІ, Рено; 151-17 ОВ, Камаз; ВН 5782 ВХ, Камаз; 458-62 ОВ, Камаз; 223-47 ОВ, Камаз; 349-04 ОДП, Камаз; ВН 5828 AO; ВН 4866 АН, Камаз; ВН 4074 АВ, Камаз; ВН 3063 СЕ, МАН; ВН 1550 АХ; ВН 2120 АК; ВН 4377 CP; ВН 0477 CO, Рено; BE 8192 АР, Камаз, №010813 від 28.04.2010р.; 49-04 ОДП, Камаз; ВН 5143 АН, Камаз; 180-84 ОВ, Камаз; ВН 1839 CM, Камаз, №013517 від 01.05.2010р.; 408-04 ОВ, Камаз; ВН 4460 СІ; ВН 2981 ВМ; ВН 0468 АС; ВН 8916 ВХ; ВН 6977 СК; ВН 5409 АІ, Камаз; BE 5433 АВ, Камаз, №043227 від 07.05.2010р.; 467-06 ОВ, Камаз, №010822 від 07.05.2010р.; ВН 0774 СВ, Камаз, №012826 від 11 05.2010р.; 451-00 ОВ, Камаз; 502-31 ОВ, Камаз; ВН 1033 СК, Камаз; ВН 3083 АІ, Камаз; ВН 6968 АН, Камаз, №012841 від 03.06.2010р.; BE 8709 BE, Камаз; ВН 2948 СВ, Камаз; 288-78 ОВ, Камаз; BE 5441 XX, причіп; BE 3233 XT, причіп; BH 6982 XX, причіп; BH 3147 ХР, причіп; 290-61 OA, причіп; ВН 9991 XX, причіп; BH 4342 XX, причіп; 43-97 ОГ, причіп; 293-44 OA, причіп; BH 9476 XX, причіп; BH 0176 XX, причіп; BH 0339 XO, причіп; BH 6359 XP, причіп; BH 3454 XO, причіп; BH 7147 XP, причіп; BH 9898 XP, причіп; 251-25 OA, причіп; BH 1111 XO, причіп; BH 4504 CP; BH 3588 BC, МАН; BH 4660 CP; 132-91 HI, Камаз; BH 0732 CK, Камаз; BH 9212 CE; BH 7288 AX; BH 4299 AC, Камаз; BH 4319 CI; BE 8656 AO, Камаз; 488-01 OB, Камаз; BH 1838 CM,Камаз; BH 1013 ВІ (BT), Камаз; 184-60 OB, Камаз; 011-92 OA, Камаз; BH 5660 CB, Камаз; BH 1673 BO, Рено; BH 8147 CA, Камаз; BH 4322 CP; BH 7859 BX; BH 8523 CA, Камаз; BH 7843 CK, Камаз; 040-05 OB, Камаз; CE 9778 AA, Камаз; BH 3912 AE, Камаз; 508-82 OB, Камаз; 151-19 OB, Камаз; BH 7264 CB, Камаз; 199-82 OB, Камаз; AB 5465 Al, Камаз; BH 4320 CP, BH 4658 CP; 508-14 OB, Камаз; BH 0642 HK, Камаз; ВН 9075 CH, Камаз; BH 8129 AC, Сканія; BH 0874 BO, ЗИЛ; BH 1492 AA, ЛИАЗ; 217-40 OB, Камаз; 348-66 OB, Камаз; BH 2726 CM, МАН; BH 2439 BK; 385-30 OB,Камаз; BE 5764 BE, MA3; 322-09 OB, ГАЗ; BH 1774 BT; 475-71 OB, Камаз; 509-58 OB, Камаз; 509-58 OB, Камаз; BH 6988 BK; 472-49 OB, Камаз; BH 0907 CK, Камаз; BH 1318 AT, Камаз; BH 2439 BH; BH 9383 AC, МАН; BH 4019 CB, Камаз; 167-30 OA, причіп; BH 2396 AP, Камаз; Al 0385 AX; Al 5829 XX, причіп; 501-82 OB, Камаз; 501-84 OB, Камаз; 501-81 OB, Камаз; 169-30 OA, причіп; 516-41 OB, Камаз; BH 5952 XP, причіп; 406-80 OB; BH 4283 AM, Камаз; 458-33 OA, Камаз; 470-44 OB, Камаз; BH 5705 AK, Камаз; 069-95 HI, Камаз; 312-42 OA, Камаз.

Суд звертає увагу, що у товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, відсутні повні назви (містять виключно номерний знак, без зазначення конкретного автомобіля), деякі номерні знаки автомобілів є не чіткими, не можливо розібрати назви букв та цифр, деякі з товарно-транспортних накладних є нечитабельними,

Отже, надані позивачем суду товарно-транспортні накладні оформлені не у відповідності до вимог договорів укладених позивачем з ТОВ «Шторм».

Відповідач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи інформацію, наявну в АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України про зазначені в товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) номерні знаки транспортних засобів (далі - ТЗ), на яких було здійснено перевезення товару.

Дослідивши надані відповідачем витяги з бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, суд встановив, що в переліку номерних знаків ТЗ, які зазначені в ТТН та щодо яких відсутня будь-яка інформація в БД АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України: 508-09 ОВ, 408-88 OB, ВН6991СІ, ВН1380СЕ, ВН3298АМ, ВН4529ВН, ВН5782ВХ, 349-04 ОДП, ВП3063СЕ. ВН4377СР, ВЕ8192АР, ВН1839СМ, ВН4460СІ, ВН2981BM, ВН8916ВХ, ВЕ5433АВ, ВН1033СК, ВН3083АІ, ВЕ3233ХТ, ВН6982ХХ, ВН0339ХО, ВН6359ХР, ВН7147ХР, ВН9898ХР, BН 1111ХО, ВН4504СР, ВН4660СР, ВН0732СК, ВЕ8656АО, ВН 1838СМ, ВН1013ВІ (ВТ), ВН5660СВ, ВН1673ВО, ВН4322СР, ВН7859ВХ, ВН8523СА, 508-820В, ВН4658СР, ВН0642НК, ВН9075СН, ВН2726СМ, ВН6988ВК, 472-49ОВ, ВН0907СК, ВН2439ВН, ВН4019СВ, ВН2396АР, 169-30 OA, 458-33 ОА.

Крім того, в деяких товарно-транспортних накладних вказана інформація, що деякий товар транспортувався, зокрема, наступними вантажними транспортними засобами: Рено - номерний знак ВН 0477 CO, Ман - номерний знак ВН 3588 ВС, Камаз - номерний знак 011-92 OA, Ман - номерний знак ВН 9383 АС, а також є лише зазначений номерний знак ВН 4319 СІ без вказання ТЗ.

Однак в базі даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України за такими номерними знаками рахуються інші транспортні засоби, зокрема: за номером ВН 0477 CO - легковий седан-В Mazda 626; за номером ВН 3588 ВС - легковий універсал-В Mercedes-Benz GL 450; за номером 011-92 OA причіп-цистерна-Е 11М27000000; за номером ВН 9383 АС - легковий комбі-В ЗAЗ 110247; за номером ВН 4319 СІ - легковий седан-В Skoda Superb Ambition 1.8 TSi.

Згідно копій наданих відповідачем АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України по кожному транспортному засобу, можна встановити власників, зокрема вбачається, що переважна більшість власників транспортних засобів є різні фізичні особи, виключенням є: Фермерське господарство «Артанія» - ТЗ з номерним знаком 05781 НК, Камаз 5320; Одеська майстерня по ремонту електродвигунів - ТЗ з номерним знаком ВН8147СА, Камаз 53212; Николаевское МПМК - ТЗ з номерним знаком 4504 ОДП, Камаз 55102; ФГ «Вікторія К» - ТЗ з номерним знаком ВН1318 АТ, Камаз 53202; ПСП «НАДІЯ» - ТЗ з номерним знаком 50182 ОВ, Камаз 53212; ПСП «НАДІЯ» - ТЗ з номерним знаком 50184 ОВ, Камаз 54112; ПСП «НАДІЯ» - ТЗ з номерним знаком 50181 ОВ, Камаз 55102.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що транспортні засоби, які зазначені товарно-транспортних накладних містять недостовірну інформацію. З огляду на що, такі товарно-транспортні накладні не можуть бути взяті до уваги як доказ реального постачання насіння соняшникового за вищезазначеним договорами купівлі-продажу, оскільки, зокрема, легкові автомобілі не мають змоги здійснювати перевезення вантажу, що було передбачено по договорам купівлі-продажу від 60 і більше тонн, крім того, відомості, які містяться в окремих товарно-транспортних накладних про транспортні засоби взагалі відсутні в АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України.

В наданих позивачем видаткових накладних в графі «Відвантажив(ла)» міститься підпис та печатка ТОВ «Шторм», водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис, а в графі «Отримав(ла)» міститься лише підпис не засвідчений печаткою та не зазначено посаду та дані особи, яка його вчинила. В товарно-транспортних накладних, в графі де має бути зазначено особу яка отримала вантаж, документ на підставі якого вона діє та міститися підпис відповідної особи міститься лише відбиток печатки ЗАТ «ІМЕЗ» та підписи, водночас не вказано особу, яка зазначений підпис вчинила та документ на підставі якого вона діяла, при цьому в деяких з товарно-транспортних накладних міститься лише відбиток печатки без будь - яких підписів.

Таким чином, з видаткових накладних неможливо встановити, хто саме їх підписав, а отже, встановити осіб, які відвантажили та приймали товар, а у товарно-транспортних накладних - хто саме прийняв товар та на підставі яких документів діяла зазначена особа.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, копії які надані позивачем на підтвердження здійснення поставки та транспортування товару, не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів та не є належним доказом факту здійснення контрагентом поставки товару позивачу.

Крім того, у пп. 5.1 п. 5 договорів купівлі - продажу, встановлено, що покупець здійснює оплату 100% вартості товару, що було поставлено на ЗАТ «ІМЕЗ» за договором, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок покупця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця та договорі, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання чітких копій наступних документів, оформлених відповідно до вимог договору та діючого законодавства України: рахунку-фактури на 100% вартості товару, що було поставлено, із зазначенням кількості товару, ціни з ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткової та податкової накладних виписаних на 100% товару.

З аналізу Договорів, суд встановив, що документом на підставі якого відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ «Шторм» мала здійснюватись оплата товару, є рахунок-фактура, в якому мають бути зазначені кількість товару, ціна з ПДВ, загальна сума без ПДВ та сума ПДВ.

Відповідно до довідки №11-1456/04-01-1 від 20.07.2011, виданої позивачу ПАТ «Сітібанк» на підтвердження того, що позивачем було здійснено на користь ТОВ «Шторм» перерахування коштів, при здійсненні перерахування коштів позивач призначення платежу визначив «за сонячник по рах. ...» чи «за соняшник по сч. ...».

З вище зазначеного вбачається, що позивачем здійснювалось перерахування коштів на користь ТОВ «Шторм» відповідно до певних рахунків.

Позивач не надав суду рахунків та рахунків-фактур виписаних ТОВ «Шторм» та не зазначив про причини неможливості ненадання зазначених документів чи про причини їх відсутності.

Згідно з п. 2.4 п. 2, пп. пп. 3.5 та 3.8 п. 3 договорів купівлі - продажу, дата приймання товару, кінцева якість товару на кожну транспортну одиницю та поняття залікової ваги, яке використовується для розрахунку одиниці товару зазначають у реєстрах про приймання товару.

Отже, при здійсненні ТОВ «Шторм» поставки товару позивачу мали складатися реєстри про приймання товару.

Позивач надав суду роздруківки з програми «Зелений лев», в яких міститься інформація, яка відповідно до умов договорів купівлі - продажу з ТОВ «Шторм» має бути зазначена в реєстрах про приймання товару, водночас зазначені роздруківки не містять будь-яких підписів чи відбитків печаток, з огляду на що вони не можуть бути прийняті судом у якості реєстрів про приймання товару.

З огляду на вищевикладене, а також, враховуючи те, що інших реєстрів приймання товару позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів товарності та реальності правовідносин з ТОВ «Шторм».

Крім того, відповідач посилався на те, що згідно акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 2609/23/31657105 від 02.12.2011 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Шторм» з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ТОВ «АДМ Україна» за період з січня по вересень 2010 року провести перевірку ТОВ «Шторм» немає можливості.

Згідно, акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №1707/23/31657105 від 30.07.2011 за період з квітня по червень 2010 року «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм», з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в квітні, травні та червні 2010» та акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 2533/23/31657105 від 23.11.2010 за серпень 2010 року «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у серпні 2010 року» ДПІ у Комінтернівському районі відповідно до пункту 2 частини шостої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» здійснено вихід за місцезнаходженням юридичної особи та встановлено відсутність платника податків та його посадових осіб за місцезнаходженням юридичної особи, про що було складено акт про незнаходження платника податків за місцезнаходженням юридичної особи №236 від 28.07.2010.

Відповідно до акту №1707/23/31657105 від 30.07.2011 податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про те, що господарські операції між ТОВ «Шторм» та контрагентами - постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, а отже, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності, з огляду на що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Шторм» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодо набувача».

ТОВ «Шторм» не подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень 2010 року, а декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та додаток К1\1 до ДПІ у Комінтернівському районі не надана та згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік - основні засоби підприємства відсутні.

Відповідно до отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва №4522/26-06/51 від 04.04.2010р. встановлено факт створення невстановленими особами ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Ельфа Дисплей» з метою прикриття незаконної діяльності фіктивного підприємництва за ознакам злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, при цьому в ході здійснення аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за 2010 рік згідно автоматизованої бази даних на рівні ДПА України встановлено, що одним з вигодонабувачів даної схеми через транзитне ТОВ «Шторм» є підприємство-експортер сільськогосподарської продукції ТОВ «АДМ Україна».

За результатами аналізу інформатизації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ТОВ «Шторм» має стан 9 - направлено повідомлення за відсутністю за місцезнаходженням та свідоцтво платника ПДВ № 100300585 від 16.09.2010 неактуальне та по ланцюгу постачання за 2010 рік встановлено розбіжність між податковим кредитом ТОВ «АДМ Україна» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Шторм» на загальну суму ПДВ 2 862 843 грн.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ТОВ «АДМ Україна» із ТОВ «Шторм» не мали реального характеру, а фактично здійснювалось документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а отже, ТОВ «АДМ Україна» порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Відповідно абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно пунктами 9.1, 9.2, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно з підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так ї за їх межами.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.31 статті 1 Закону N 334/94-ВР).

У відповідності до підпункту 5.2.1, пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, частиною 4 статті 12 Закону України «Про карантин рослин» встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 «Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за №1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.

Відповідно до пункту 5.1 зазначених Правил - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 12.05.2007 Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 1206 00.

Таким чином, перевезення насіння соняшнику, подрібненого або не подрібненого в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що у випадку здійснення ТОВ «Шторм» поставки позивачу насіння соняшникового відповідно до укладених з позивачем договорів на кожну партію поставленого насіння у позивача мав би бути в наявності карантинний сертифікат, однак, зазначених сертифікатів позивач суду не надав та не зазначив про причини неможливості їх надання.

Враховуючи викладене, позивач не довів, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності, позивачем не надано достатніх первинних документів, зокрема карантинних сертифікатів, рахунків - фактур, рахунків, реєстрів про приймання товару, які відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ «Шторм» та вимог чинного законодавств мали складатися підчас здійснення поставки товару, а саме, насіння соняшнику, а також те, що надані позивачем первинні документи складні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік», суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з ТОВ «Шторм», а отже, не доведено факт здійснення поставки товару.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012, постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 по справі №К9991/59409/12, постанові від 27.03.2013 по справі №К/9991/56892/12, постанові від 13.02.2013 по справі №К/9991/69822/12, постанова від 22.06.2011 по справі К/9991/15429/11, ухвалі від 05.10.2011 по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський