Ухвала суду № 39471991, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/63731/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

у справі № 820/3996/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі також - відповідач, ДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0001231702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року №0001231702.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області-задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року по справі № 820/3996/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0001231702 (збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 53002 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7260,75 грн., з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22 січня 2013 року № 59/1722/НОМЕР_2, рішенні ДПС у Харківській області від 8 квітня 2013 року № 880/Б/10.2-17, про порушення позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з не наданням заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість; пункту 187.1 статті. 187 ПК України, у зв'язку із чим занижено чисте податкового зобов'язання на загальну суму ПДВ - 53002 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму ПДВ - 764 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ -7208 грн., за червень 2011 року на суму ПДВ - 9114 грн., за липень 2011 року на суму ПДВ - 8225 грн., за серпень 2011 на суму ПДВ - 10566 грн., за вересень 2011 року на суму ПДВ - 1020 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на момент переходу з квітня 2011 року на загальну систему оподаткування позивач не був платником єдиного податку та його сукупний дохід за 12 місяців перевищив 300000 тис. грн.., то він відповідав вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, а тому зобов'язаний був подати реєстраційну заяву платника податку на додану вартість. З огляду на те, що в силу приписів пункту 183.10 статті183 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення правовідносин), позивач вважався платником ПДВ, обов'язок по сплаті якого позивачем з квітня по вересень 2011 року не виконувався, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з ПДВ.

Однак, Вищий адміністративний суд України, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з підпунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Як було вірно зауважено судом першої інстанції, податковим органом не враховано, що відповідно до частини 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, а отже, суму передбачену підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід відраховувати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, встановленого Указом, тобто, з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

Аналогічне закріплено і в пункті 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Враховуючи, що позивач протягом 2010 та початку 2011 років перебував на спрощеній системі оподаткування, здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподаткованих операцій, оскільки згідно з нормами підпункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, в суму 300000,00 грн. входять лише ті суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (у даному випадку такі операції у межах 500000,00 грн. оподаткуванню не підлягали).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, , загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів за період квітень 2010 року березень 2011 року становить 455767,90 грн., тобто, за спірний період позивач не перевищив 500000 тис. грн.

З другого кварталу 2011 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування (до ДПІ надано заяву на перехід, що передбачено пунктом 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»).

Таким чином, загальний обсяг виручки, що підлягала оподаткуванню за правилами загальної системи оподаткування, склав 0 грн. та не перевищив законодавчо встановленого розміру у сумі 300000,00 грн.

За наведених обставин, судом першої інстанції правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 29квітня 2013 року № 0001231702.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко