Рішення № 39467839, 25.06.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/792/14-ц

Номер провадження 2/629/366/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 15 серпня 2008 року уклала кредитний договір № DNQ0GA0000000343, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 83400 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 15 серпня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, в зв'язку з чим 09 жовтня 2013 року було винесене рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про звільнення квартири, яке залишилося без уваги. В зв'язку з чим просить виселити відповідача зі спірної квартири, поклавши судові витрати на відповідача по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву в якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенню. Крім цього в своїй заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача по справі не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення. Наслідки ухвалення заочного рішення йому відомі та зрозумілі.

Відповідач та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк». підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, і не заперечувалось сторонами, що 15 серпня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", який є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNQ0GA0000000343.

Предметом укладеного між сторонами договору є надання Банком Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів в сумі 83400 гривень з терміном повного погашення заборгованості по наданих кредитних ресурсах до 15 серпня 2018 року з оплатою по процентній ставці 20,48% процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.8.1. кредитного договору позичальник зобов'язався щомісяця здійснювати погашення

заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 1922 гривні 53 копійки. У складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами, винагорода та комісії.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору між позивачем та відповідачем 15 серпня 2008 року був укладений договір іпотеки № DNQ0GA0000000343. Згідно з умовами іпотечного договору ОСОБА_1, яка є іпотекодавцем, було передано позивачу, який є іпотекодержателем, в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 30,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до умов іпотечного договору узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 150000 гривень. Право власності на предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Лозівською міською радою Харківської області 30.10.2007 року, згідно з розпорядженням від 30.10.2007 року № 392 та зареєстрований в Лозівському бюро технічної інвентаризації Харківської області в реєстровій книзі № 79 за № 21902.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 вказаної норми серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків на першому місці зазначає договір та інші правочини.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, відповідач зобов'язана виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов'язані за таким договорами.

Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, здійснивши видачу кредиту на визначених кредитним договором умовах.

Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, про що неодноразово повідомлялася Банком із застереженням про звернення стягнення на іпотечне майно.

За приписами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 систематично не виконувала взяті на себе за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № DNQ0GA0000000343, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 629/2850/13-ц в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № DNQ0GA0000000343 звернуто стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом визнання за ПАТ КБ «ПриватБанк» права на продаж будь-якій особі цього предмета іпотеки з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вказане рішення суду 19 жовтня 2013 року набрало законної сили.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно із п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або власника, або в інший погоджений сторонами строк.

У квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_4.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - ПАТ КБ "ПриватБанк" 26 грудня 2013 року було надіслало ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням письмову вимогу про необхідність добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Відповідач ОСОБА_1 отримала цю вимогу 14 січня 2014 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення.

З огляду на викладене суд вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення мешканців житлового приміщення, на яке звернуто стягнення на предмет іпотеки, про необхідність виселитись з займаного приміщення.

Проте протягом місяця з дня отримання вимоги про виселення відповідач у добровільному порядку не звільнила займане житлове приміщення.

Згідно з нормами ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Укладаючи іпотечний договір від 15 серпня 2008 року, іпотекодавець засвідчила, що внаслідок передачі в іпотеку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 не буде порушено прав та законних інтересів будь-яких осіб, в тому числі неповнолітніх. Крім того, ОСОБА_1 взяла на себе обов'язок без дозволу іпотекодержателя не реєструвати в квартирі, що була передана в іпотеку, місце проживання будь-яких осіб.

Судом встановлено, що місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 було зареєстровано у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 без згоди іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк» 29 березня 2013 року. Тобто на момент укладення іпотечного договору від 15 серпня 2008 року ОСОБА_4 не мав користування згаданою квартирою.

Ураховуючи те, що на момент укладення іпотечного договору від 15 серпня 2008 року неповнолітній ОСОБА_4 не мав права користування спірною квартирою, позаяк реєстрація його місця проживання в указаній квартирі відбулася вже після укладення цього договору, суд приходить до висновку, що

необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування на виселення неповнолітнього ОСОБА_4 є недоцільним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач діяла всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але відповідач не надала суду належних та допустимих доказів щодо даного спору.

Таким чином, оцінюючи всі докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при звернені до суду було понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 гривень 80 копійок, що підтверджується платіжним дорученням.

Відносно даної вимоги, необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 9, 34 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 64, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 33, 38-40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі. але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.А. Смірнова