Рішення № 39462652, 19.06.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/318/11 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.

Провадження № 22-ц/783/2847/14 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.,

при секретарі - Івановій О.О.,

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 4 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки -

в с т а н о в и л а :

11.08.2011 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (правонаступник відкритого акціонерного товариства «Державний огидний банк України») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням уточнень і доповнень остаточно просив: змінити умови договору відновлюваної кредитної лінії № 2125 від 03.06.2008 року зі змінами та доповненнями щодо строку його виконання, визначивши його моментом набрання рішення законної сили.

Окрім цього просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь кредитну заборгованість в розмірі 1945643,02 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю загальною площею 1363,1 кв. м. на АДРЕСА_2 переданого в іпотеку згідно договору від 03.06.2008 року зі змінами та доповненнями шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Просив також виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 із квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.05.2011 року позов задоволено частково.

Змінено умови договору відновлюваної кредитної лінії № 2125 від 03.06.2008 року щодо строку його виконання, визначивши його моментом набрання рішення законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість в розмірі 1893467,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю загальною площею 1363,1 кв. м. на АДРЕСА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

06.06.2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подав до суду заяву з проханням ухвалити додаткове рішення. Посилався на те, що суд не зазначив у резолютивній частині рішення вимогу про стягнення кредитної заборгованості з майнових поручителів ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення, переданого позивачу в іпотеку.

Оскаржуваним додатковим рішенням заяву задоволено.

Ухвалено додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість в розмірі 1893467,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 1363,1 кв. м. на АДРЕСА_2 і яка належить відповідачам на праві спільної часткової власності, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, визначивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Додаткове рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема на те, що підстав для ухвалення додаткового рішення суд не мав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 на підтримання скарги, представника позивача ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню так як підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Відповідно до приписів ст. 220ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Обґрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення позивач зазначав, що при ухваленні рішення від 19.05.2011 року, суд першої інстанції не ухвалив рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_7 і ОСОБА_2, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення суду.

Однак таке посилання не відповідає матеріалам справи.

Як убачається із позовної заяви від 11.08.2010 року (а.с. 2) позивач пред'явив свої вимоги до ОСОБА_5 і просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - належну їй квартиру на АДРЕСА_1.

11.10.2010 року позивач змінив позовні вимоги (а.с.43) і окрім ОСОБА_5 зазначив відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Однак вимога позивача, як це передбачає процесуальний закон, була пред'явлена лише до ОСОБА_5, зміст якої зводився до стягнення кредитної заборгованості лише з ОСОБА_5

Інші наступні зміни до позову не внесли істотних змін в частині вимог до ОСОБА_7 і ОСОБА_2

За змістом ст. 30 ЦПК України відповідачем є особа, до якої пред'явлено позов з конкретними вимогами про порушене нею право.

Хоч зазначив ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відповідачами у справі, проте жодних вимог про відновлення порушеного права позивач до них не пред'являв. Посилання Банку у позовній заяві на належність нежитлового приміщення, переданого ОСОБА_7 та ОСОБА_2 йому в іпотеку, не є пред'явленням такої вимоги. Адже право має захищатися у визначений законом конкретний спосіб, обраний позивачем (ст. 11 ЦПК України - диспозитивність цивільного судочинства).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не розглядав (і не міг розглядати в силу її відсутності) позовної вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України) до ОСОБА_7 і ОСОБА_2 За наявності такої обставини суд не мав підстав для ухвалення додаткового рішення.

Це не перешкоджає позивачу звернутися до суду із вимогами до ОСОБА_7 і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, додаткове рішення підлягає скасуванню, у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення має бути відмовлено.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 4 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: