Ухвала суду № 39459955, 20.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2014 р.Справа № 820/3290/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р. по справі № 820/3290/14

за позовом ТОВ "ПІВНІЧНИЙ ДІМ"

до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р. адміністративний позов ТОВ «Північний дім» до державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області в про скасування податкових повідомлень рішень від 17.02.2014 року №0000462201, №0000472201 та №0001411702 задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області рішень від 17.02.2014 року №0000462201, №0000472201 та №0001411702.

Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу,вважає,що суд першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального права.

ТОВ «Північний дім» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції правомірним та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р. залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Північний дім" з питань дотримання законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2014р. № 176/20-34-22-01-05/35587372.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ,п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , а саме завищено витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування всього у сумі 765110,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 75000,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 10500,0 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 38850,0 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 277060,0, за 4 квартал 2012 року у сумі 363700,0 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 13.12.2012 року встановлено його заниження на суму 170202,0 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 18750,0грн., за 2 квартал 2011 року на суму 2415,0 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 8936,0 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 63724,0 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 76377,0 грн.;

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме занижено податкові зобов'язання на загальну суму 163583,0 грн., у т. ч. за грудень 2012 року у сумі 163583,0 грн.

- п.176.2 (б) ст.176 , абз.1 п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.20Юр № 1020, а саме : надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого ( сплаченого ) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ за 2011 -2012р. не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 17.02.2014 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 204478,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 163583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40895,75 грн.);

№0000472201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 193983,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 170202,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23781,75 грн.);

№0001411702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб, на суму 510,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугувало те, що ТОВ „Північний дім" було віднесено витрати на транспортування до складу витрат на загальну суму 406560,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно поданих декларацій ФОП ОСОБА_1 до доходів, які включаються до загально річного оподатковуваного доходу, віднесено лише заробітну плату, доходи від транспортних послуг відповідно до договору від 01.07.2009 року з позивачем ФОП ОСОБА_1 не декларує.

В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на те, що позивачем відмовлено в проведенні за участю представників податкового органу інвентаризації основних фондів, що знаходяться на обліку та орендованих основних фондів, що використовуються ТОВ „Північний дім" для ведення фінансово-господарської діяльності станом на 16.01.2014 року, залишків всіх товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку станом на 16.01.2014 року, готівки станом на 16.01.2014 року. Також ТОВ „Північний дім" на запит відповідача від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 було надано лист від 22.01.2014 року №01/01, в якому повідомлено, що орендованих основних засобів за перевіряємий період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року та по даний час на підприємстві немає.

Висновки податківців про те, що на ТОВ „Північний дім" відсутні необхідні умови для зберігання продуктів харчування глибокої заморозки не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач займається оптовою торгівлею замороженими морепродуктами, рибою, овочами та фруктами.

Зберігання продукції здійснюється в умовах заморозки в орендованих морозильних камерах.

Так, на виконання договору суборенди №2/06 від 30.06.2009 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (з додатковими угодами №1 від 03.08.2009, №2 від 31.08.2009, від 30.06.2010, №3 від 30.09.2010 , від 01.01.2011, №4 від 01.04.2011 року, від 01.07.2011, №4 від 01.07.2011 року, №5 від 01.10.2011 року, від 30.12.2011 року, №6 від 30.12.2011 року, №1 від 01.04.2012 року, від 01.04.2012 року), ФО-П ОСОБА_2 надав послуги з оренди морозильних камер (по вул. І. Камишева, 6), у зв'язку з чим були підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (а саме: від 31.01.2011 №ОУ-00000001, №ОУ-00000004 від 28.02.2011, від 31.03.2011 №ОУ-00000007, від 30.04.2011 №ОУ-00000011, від 31.05.2011 №ОУ-00000017, від 30.06.2011 №ОУ-00000021, від 30.07.2011 №ОУ-00000025, від 31.08.2011 №ОУ-00000028, від 30.09.2011 №ОУ-00000032, від 31.10.2011 №ОУ-00000034, від 30.11.2011 №ОУ-00000040, від 30.12.2011 №ОУ-00000042, від 31.01.2012 р. №ОУ-000000001, від 29.02.2012 №ОУ-000000004, від 31.03.2012 №ОУ-000000008, від 30.04.2012 №000000011).

Також, на виконання договору суборенди № 6-Арк від 27.04.2012 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (з додатковою угодою від 27.06.2012 року), ФОП ОСОБА_3 надав послуги з оренди нежитлового приміщення площею 179,5 кв. м. на нульовому поверсі нежитлової будівлі, у зв'язку з чим були підписані відповідні акти (від 31.05.2012 ОУ-0000044, від 29.06.2012 ОУ-0000047,від 31.07.2012 ОУ-0000050, від 31.08.2012 ОУ-0000053, від 28.09.2012 ОУ-0000056, від 31.10.2012 ОУ-0000059, від 30.11.2012 ОУ-0000063, від 31.12.2012 ОУ-0000062).

Облік об'єкту оренди в бухгалтерському обліку позивача відбувався на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи", що підтверджується інвентарною карткою №1.

Обов'язки позивача згідно договорів №2/06 від 30.06.2009 р. та № 6-Арк від 27.04.2012 р. утримувати об'єкт оренди в належному стані підтверджується, зокрема, постійними оглядами партій товарів Міською державною лікарнею ветеринарної медицини з видачою відповідних ветеринарних довідок на підставі договорів №367 від 01.03.09р., №60/12 від 25.01.12 р. (з додатками). Наведене підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг та актами здачі-приймання адміністративних послуг від 25.01.11 р., 24.02.11 р., 25.03.11 р., 25.04.11 р., 25.05.11 р., 25.06.11 р., 25.07.11р., 25.08.11 р., 25.10.11р., 22.11.11 р., 22.12.11 р., 23.01.12 р., 24.02.12 р., 22.03.12 р., 24.04.12 р., 23.05.12 р., 31.05.12 р., 21.06.12р., 25.07.12р., 22.08.12 р., 24.09.12 р., 22.10.12 р., 23.10.12 р., 22.11.12 р., 20.12.12 р.

Таким чином, позивач дійсно орендував морозильні камери та приміщення для зберігання продуктів харчування, про що надав відповідачеві відповідні первинні документи.

Сплата за оренду морозильних камер та приміщень підтверджується даними банківських виписок з рахунків позивача за 2011 - 2012 рр.

Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки позивач надав відповідачу всі первинні документи, пов'язані з послугами оренди, що не заперечується відповідачем.

Відповідач стосовно витрат за 1 квартал 2011 р. вказує на порушення позивачем вимог п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94 р., згідно яких валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає , що в акті перевірки не зазначено в чому саме полягає порушення позивачем п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за наявності усіх первинних документів, відповідач у спірному акті не зазначає в порушення п. 5.2 розділу II "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Наказ ДПС України №984 від 22.12.2010 р.).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом позивачу надано запит від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 в якому, посилаючись на приписи п.п. 20.1.6, п.п. 16.1.13 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. відповідач просив надати сертифікати якості на придбаний та реалізований товар, інформацію щодо залишків товарів у місцях зберігання станом на 01.10.2010 року 01.01.2011 року, 01.01.2012 року, 31.12.2012 року, інформацію щодо наявності власних основних засобів (в розрізі найменувань станом на 01.10.2010 року, 01.01,2011 року, 01.01.2012 року, 31.12.2012 року, інформацію щодо безнадійної кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів станом на 01.10.2010 року, 01.01.2011 року, 01.01.2012 року, 31.12.2012 року. Також відповідач просив провести в присутності представників ДПІ інвентаризацію основних фондів, що знаходяться на обліку та орендованих основних фондів, що використовуються ТОВ "Північний дім" для ведення фінансово-господарської діяльності, залишків всіх товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку станом на 16.01.2014 року, готівки.

Судом першої інстанції встановлено, що працівником позивача помилково складений та наданий до ДПІ у Московському районі м. Харкова лист від 22.01.2014 року №01/01, у якому у п.2 помилково вказано, що орендованих основних засобів за період з 01.10.2010 року по даний час на підприємстві немає. При цьому, нижче (вже вірно) було зазначено про надання доступу інспекторам ДПІ до орендованих приміщень.

Наявність у позивача орендованих приміщень, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, оформленими щодо операцій оренди досліджувалися та зазначені як досліджені у спірному акті перевірки.

Забезпечення доступу до орендованих приміщень перевіряючими також підтверджується безпосередньо спірним актом перевірки, а саме у розділі 2.3.5 якого зазначається "Перевіркою встановлено фактичне місцезнаходження суб'єкта господарювання: м. Харків, вул. Івана Камишева, буд. 6, згідно договору оренди нежитлове приміщення площею 179,5 м2".

З зазначеним листом від 22.01.2014 року №01/01 Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивачеві надано інвентаризаційний опис основних засобів.

Колегія суддів зазначає, що ст. 20 Податкового кодексу України, зокрема пп. 20.1.9 цієї статті, не надає права представникам податкового органу бути присутніми під час проведення інвентаризацій. Зазначеною нормою надано право виключно вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації.

Тобто , всі витрати позивача підтверджені відповідними первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні".

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), "Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд першої інстанції дійшов висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Однак, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат.

Первинні документи (акти) за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачем не виявлено наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів відповідачем.

Враховуючи наведене наявність первинних документів, відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується і даними перевірки, про що зазначено у спірному акті перевірки.

Податковим органом не зазначено у акті перевірки доказів, які б спростовували достовірність відомостей первинних документів щодо отримання послуг.

Стосовно відображеного в акті перевірки безпідставного віднесення ТОВ „Північний дім" витрати на транспортування товарів до складу витрат на загальну суму 406560,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на те , що згідно поданих декларацій ФО-П ОСОБА_1 до доходів, які включаються до загально річного оподатковуваного доходу, віднесено лише заробітну плату, ФО-П ОСОБА_1 не декларує доходи від транспортних послуг відповідно до Договору від 01.07.2009 року з позивачем.

Відповідач стверджує, що позивачем до перевірки не була надана інформація щодо документів, що підтверджують транспортування ТОВ "Північний дім" ТМЦ на адресу замовників, а також на отримання товарів від постачальників; до перевірки не надано документи, що підтверджують факт отримання послуги з транспортування; у актах виконаних робіт, виданих ФО-П ОСОБА_1 на адресу "Північний дім" не вказано, яким саме транспортом здійснювалось перевезення товару, зважаючи на що не має можливості відстежити, чи додержані умови транспортування товару, що потребують замороження.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 відповідно до Договору №б/н від 01.07.2009 року надавав позивачу транспортні послуги, про що сторонами були підписані наступні акти наданих послуг: СД-0000151 від 31.10.2011 на суму 33600 грн.; СД-0000152 від 31.11.2011 на суму 35200 грн.; СД-0000153 від 31.12.2011 на суму 35200 грн.; СД-0000226 від 31.10.2012 на суму 36800 грн.; СД-0000227 від 30.11.2012 на суму 52800 грн.; СД-0000228 від 31.12.2012 на суму 50400 грн..

Заборгованість позивача станом на 31.12.12 р. перед ФОП ОСОБА_1 складає 514203,00 грн..

Акти наданих послуг, які були надані відповідачу позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, підписані та скріплені печатками сторін та, як того вимагає чинне законодавство України.

Посилання податкового органу про обов'язковість відображення в актах наданих послуг способів чи засобів надання цих послуг є помилковими ,виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який призначений для контролю за перевезенням. Підтвердженням витрат на транспортування є акти наданих послуг.

Таким чином, позивачем до перевірки надано документи - акти, що підтверджують факт отримання послуги з транспортування.

Посилання на те, що в актах виконаних робіт не вказано, яким саме транспортом здійснювалось перевезення товару, то ці вимоги не відповідають приписам податкового законодавства.

Стосовно тверджень відповідача про те, що він не має можливості відстежити, чи додержані умови транспортування товару, що потребують замороження, то таке відстеження не входить у повноваження відповідача, згідно з законодавством України.

Крім того, фізична можливість та реальність наданих транспортних послуг підтверджується наступними доказами: ліцензією ФОП ОСОБА_1 на надання послуг з внутрішнього перевезення вантажів; трудовими договорами підприємця з водіями від 17.06.2009 року, від 01.07.2010 року, посвідченнями водія, особовими медичними картками працівників; реєстраційними документами на автомобілі, на яких виконувалися послуги для позивача, полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; договорами на проведення предрейсового контролю технічного стану автомобілів та медичного огляду водіїв №05/11-2010-2 від 05.11.2010 року, №23/06-2010 від 23.06.2010 року; транспортними листами вантажного автотранспорту та заявками на щоденне перевезення продуктів харчування до супермаркетів міста Харкова; банківськими виписками по сплаті транспортних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на запит ФОП ОСОБА_1 від 22.01.2014р. №250/3/20-34-17-02-13, отримано із супровідним листом від 03.02.2014 р. (тобто до закінчення перевірки діяльності позивача) пояснення, у якому ФОП ОСОБА_1 повідомив, що з 2009 року згідно договору від 01.07.2009 року він надає позивачеві транспортні послуги. До пояснень ФОП ОСОБА_1 надав 414 документів, а саме: копії трудових договорів з водіями, копії реєстраційних документів на автомобілі, на яких виконувалися послуги для позивача, копії подорожніх листів вантажного автотранспорту, заявок на перевезення, копії банківських виписок.

Відповідно приписів п. 73.5 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тобто. відповідач, здійснив дії, направлені на проведення зустрічної звірки для підтвердження господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1, а саме: направивши запит від 22.01.2014р. №250/3/20-34-17-02-13 та отримавши відповідь з копіями документів, не надав жодних належних та допустимих доказів стосовно результатів такої звірки та причин неврахування цих результатів під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Висновки акту перевірки не відповідають вимогам п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 №984), згідно яких факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що усі витрати позивача підтверджені первинними документами, які були надані на перевірку, але безпідставно не були враховані відповідачем.

Відповідач також зазначив у акті перевірки, що позивачем занижено податкові зобов'язання на загальну суму 163583,00 грн., у т. ч. за грудень 2012 року у сумі 163583,00 грн., оскільки на ТОВ „Північний дім" відсутні необхідні умови для зберігання продуктів харчування глибокої заморозки, то визначення залишків товару на загальну суму 817912,97 грн. станом на 31.12.2012 року є безпідставним, а тому ТОВ „Північний дім" зобов'язане відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України нарахувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 163583,00 грн.

Відповідач також стверджує, що в зв'язку з тим, що позивачем під час перевірки не надані дані синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, неможливо встановити періоди придбання товарів, що складають залишок станом на 31.12.2012 року, проте підприємством включено придбаний товар до складу податкового кредиту у сумі 163582,59 грн.

Однак, відповідач не виявив та відповідно не зазначив у спірному акті перевірки жодного первинного документу, який би підтверджував використання придбаних товарів в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно: в операціях, звільнених від оподаткування; в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наявність фізичної можливості зберігання продукції, що потребує замороження, її транспортування спеціальними транспортними засобами до покупця підтверджується залученими до матеріалів справи та дослідженими під час спірної перевірки належними письмовими доказами, тоді як висновки відповідача базуються виключно на інформації щодо відсутності орендованих основних засобів, зазначеної позивачем у відповіді на запит від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 (лист від 22.01.2014 року №01/01), та неприйнятті участі представників відповідача у інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними.

Наказом ДПС України №984 від 22.12.2010 р. затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі за текстом - Порядок).

Згідно вимог п. 6 розділу I "Основні терміни та вимоги щодо оформлення документальних перевірок" зазначеного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд також зауважує, що за вимогами п. 5.2 розділу II "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" зазначеного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, відповідач, в порушення наведених приписів, не зазначив в акті перевірки господарські операції, що, на його думку, призводять до наслідків, передбачених п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України; не зазначив первинних документів, якими підтверджується здійснення таких господарських операцій; не навів кореспонденцію рахунків по цим господарським операціям.

При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності під час перевірки даних синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку позивача.

Посилання відповідача на лист від 27.12.2013 р. № 4921/10/20/-34-22-02-14 судом не приймаються, оскільки цей лист був наданий позивачу до початку перевірки та не містив конкретного переліку регістрів бухгалтерського обліку, які позивач мав надати до перевірки, що не відповідає приписам пп. 16.1.5 ст. 16 Податкового кодексу України.

При цьому ,під час самої перевірки у листах від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 та від 23.01.14 р. №28/10/20-34-22-01-14 відповідач не зазначив жодної вимоги стосовно надання регістрів бухгалтерського обліку, що свідчить про достатність наданого позивачем обсягу документів для проведення перевірки.

Стосовно акту від 28.01.14 р. №49/20-34-22-01-05/35587372 "Про ненадання документів ТОВ "Північний Дім" (податковий номер 35587372) до проведення планової документальної перевірки" суд зазначає, що цей акт не надавався позивачу для ознайомлення, про що свідчить відсутність підпису у акті представника позивача та відсутність запису про відмову в такому підписанні.

Пунктом 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Також , відповідачем не надано належних та допустимих доказів причин незастосування заходів впливу на платника податку, передбачених ст. 94 Податкового кодексу України, а саме адміністративного арешту майна, та/або застосування відповідальності за вимогами п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Відповідач зазначає у акті перевірки, що при вибірковій перевірці встановлено, що до податкового розрахунку за формою 1-ДФ не були включені деякі приватні підприємці, яким підприємство ТОВ "Північний світ" виплачувало грошові кошти за отриманий товар або послуги, а саме: ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (НОМЕР_5).

Згідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, порушенням платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків вважається неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не встановлено порушень при заповненні форми 1-ДФ, які б призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, таким чином застосування штрафних санкцій повідомленням-рішенням №0001411702 є неправомірним.

Окремо, слід звернути увагу на те, що в акті перевірки 28.01.14 р. №49/20-34-22-01-05/35587372 не зазначено періоди, суми та наявні відхилення встановлені податковим органом, на його думку, в ході перевірки щодо заповнень звітності за формою 1ДФ.

Відповідачем не надано обґрунтованих пояснень з цього приводу, що розкривали суть виявлених порушень в акті перевірки зазначених у стислій, не конкретизованій формі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.02.2014 року №0000462201, №0000472201, №0001411702 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р. по справі № 820/3290/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.06.2014 р.