Ухвала суду № 39459939, 16.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р.Справа № 818/775/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/775/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма"Усе для дому" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми ГУ Міндоходів у Сумській області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000312205 від 13.03.2014року,яким було нараховано збільшення платежу за грудень 2013 року на 20425,98 грн. та штраф 10212,99 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000312205 від 13.03.2014 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуване рішення та прийняти нове рішення,яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача була здійснена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю на 2013 рік позивача,яка оформлена актом від 20.02.2014 року № 584/2205/01555007/24.

Порушення,що виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.288.5.1 п.п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, а саме занижено розмір орендної плати за грудень 2013 року на 20425,98 грн.

На основі відповідного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014року № 000312205 за яким основний платіж - 20425,98 грн., штрафні(фінансові) санкції- - 10212,99 грн.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції керувався приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно п.п. 288.4 ст.288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктом 289.1 ст.289 Податкового кодексу України встановлено,що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно п.п. 286.1, 286.1 ст.286 Податкового кодексу України Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та Сумською міською радою укладено договори від 05.03.1996 року № 28 та № 29 на право тимчасового користування землею (а. с. 19-22).

Колегія суддів встановила,що позивачем складено та подано відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю у встановленому законом порядку та встановлена орендна плата що складає 1% від грошової оцінки землі(а.с.7-10).

Податковим органом ставиться під сумнів достовірність внесення відомостей до вищезгаданої декларації в силу приписів ст.288 Податкового кодексу України,що призвело до заниження розміру орендної плати за грудень 2013 року,а саме те що мінімальний розмір орендної плати повинен складати 3% від номінальної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає,що розмір та умови внесення орендної плати встановлені у договорі оренди між позивачем та Сумською міською радою не змінювалися.

Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови першої інстанції відсутні.

Стосовно доводів апеляційної скарги про невтручання у договір відповідачем а не виконання позивачем вимог Податкового кодексу України,то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондують положенням Закону України "Про оренду землі", відповідно до статті 15 якого, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно зі статтею 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати ніж договір оренди не існує.

Податковий орган має право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною та не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

Суд, зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто, на переконання суду, особа зобов'язана буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Тобто зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку може бути підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору.

Однак в ході розгляду відповідної справи судом не встановлено фактів внесення змін у договори на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року № 28 та № 29,тому дії позивача щодо нарахування та сплати орендної плати за землю в порядку передбаченому ст.ст.286,288 Податкового кодексу України колегія суддів вважає правомірними.

Колегія суддів вважає,що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства,тому не підлягає скасуванню,а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення,а постанову суду-без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/775/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.