Постанова № 39459850, 11.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/163/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Гунька Віталія Сергійовича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції та державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Гунька Віталія Сергійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (далі РС Миколаївського МУЮ) та державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Миколаївського МУЮ Гунька В.С. (далі держреєстратор прав на нерухоме майно РС Миколаївського МУЮ, державний реєстратор) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 грудня 2013 року № 9061422 та зобов'язання РС Миколаївського МУЮ провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначалось, що 10 червня 2008 року ОСОБА_2 укладено з Миколаївською міською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8563 кв. м. для обслуговування майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 08 жовтня 2013 року Миколаївською міською радою передано, а ОСОБА_2 прийнято у власність земельну ділянку за вищевказаною адресою. 04 листопада 2013 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та про перехід права власності на неї до ОСОБА_2, а також видано витяг за № НВ-4800533772013 із залученням кадастрового плану та номеру земельної ділянки. 13 грудня 2013 року позивач звернувся із заявою до Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищезазначену земельну ділянку. 14 грудня 2013 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. На думку позивача, відмова в державній реєстрації його права власності на землю є безпідставною та незаконною.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 грудня 2013 року № 9061422, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Миколаївського МУЮ. Зобов'язано Реєстраційну службу Миколаївського МУЮ провести державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку за вищевказаною адресою за ОСОБА_2.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, державний реєстратор прав на нерухоме майно в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 9 та 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, зобов'язуючи реєстраційну службу зареєструвати право власності не у спосіб, визначений Законом, суд першої інстанції порушив принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, перебираючи на себе повноваження державного реєстратора, не залишаючи йому адміністративного розсуду. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що 10 червня 2008 року ОСОБА_2 укладено з Миколаївською міською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8563 кв. м. для обслуговування майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 08 жовтня 2013 року Миколаївською міською радою передано, а ОСОБА_2 прийнято у власність земельну ділянку за вищевказаною адресою.

04 листопада 2013 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та про перехід права власності на неї до ОСОБА_2, видано витяг за № НВ-4800533772013 із залученням кадастрового плану і номеру земельної ділянки.

13 грудня 2013 року позивач звернувся із заявою до Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищезазначену земельну ділянку.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Миколаївського МУЮ від 14 грудня 2013 року відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 грудня 2013 року № 9061422, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Миколаївського МУЮ, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що назване рішення прийнято за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 названого Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знищення та зміни призначення.

Частиною 1 ст. 15 Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до яких, зокрема, відноситься подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4).

Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся із заявою до РС Миколаївського МУЮ про державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 8563 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, до якої додав нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу названої земельної ділянки від 10 червня 2008 року, а також акт приймання-передачі земельної ділянки від 08 жовтня 2013 року, яким підтверджується факт передачі права власності на земельну ділянку від Миколаївської міської ради до ОСОБА_2.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 грудня 2013 року.

Проте, з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання РС Миколаївського МУЮ провести за ОСОБА_2 державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, погодитись не можна.

Так, вирішуючи заявлені позовні вимоги, адміністративні суди вправі перевіряти правомірність оскаржених дій та рішень суб'єкта владних повноважень, однак не вправі втручатись у дискреційні повноваження цього суб'єкта, тобто не вправі виходити за межі своїх повноважень та брати на себе функції органу, на який чинним законодавством покладено обов'язки щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Гунька Віталія Сергійовича задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 грудня 2013 року № 9061422, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Гуньком Віталієм Сергійовичем.

Зобов'язати Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: