Ухвала суду № 39459470, 11.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 9104/59098/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Довгої О.І.

за участю секретаря Гнатик А.З.

представника позивача Проскуровський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. у справі №2а/0370/205/12 за позовом ВАТ «Луцький картонно-рубероїдний комбінат» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС про визнання протиправними рішень,-

встановив:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. у справі №2а/0370/205/12 за позовом ВАТ «Луцький картонно-рубероїдний комбінат» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС позов було задоволено, вирішено визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 10.01.2012 року №0000072301 та №0000082301.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції висновків акту перевірки, подання позивачем до перевірки первинної документації, яка заповнена нерозбірливо, містила незаповнені графи.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених мотивів.

Представник позивача скаргу заперечив за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги, заслухавши пояснення, суд встановив наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, в період з 07.12.2011 року по 19.12.2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат». За результатами даної перевірки відповідачем 19.12.2011 року складено акт № 10000/23-2/00292652 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Луцький КРК» з питань правомірності формування валових витрат по податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 2 та 3 квартали 2011 року по фінансово-господарських операціях з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України), відповідно до частини 1,5 статті 203, п. 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону; відсутність об'єктів оподаткування при придбані товарів з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на суму 467372 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 467372 грн. Також перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР) в результаті чого завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 754052 грн., підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1643248 грн. за 2 квартал 2011 року на суму 388272 грн. та 3 квартал 2011 року на суму 1254976 грн.

На підставі акту були винесені податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «Луцький КРК» за платежем податок на додану вартість в розмірі 467372 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 566460 грн.

Суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що в основі стверджуваних скаржником порушень лежать господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_2

На виконання умов договору купівлі-продажу №01-М від 03.01.2010 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року позивачем придбано у вказаного контрагента товар макулатуру марки МС-5Б на загальну суму 2876796,79 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 479466,22 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з контрагентом повністю.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд першої інстанції підставно констатував недоведеність недійсності даного договору, який виконаний обома сторонами. Факт придбання товару підтверджується первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень та товарно-транспортними накладними.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити, а посилання скаржника на окремі недоліки в їх оформленні, зокрема, нерозбірливе написання тексту, носить формальний характер. Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 14.1.181. ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу. Відповідно до пункту 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3. ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на те, що податкові накладні, виписані СПД ОСОБА_2 відповідають усім умовам, передбаченим статтею201 ПК України, а на момент їх виписування контрагент був зареєстрованим платником ПДВ, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з даним суб'єктом господарської діяльності, є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

При цьому, суд підставно, в силу засад презумпції невинуватості не взяв до уваги посилання відповідача на постанову від 26.10.2011 року старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, відносно контрагентів позивача, оскільки по операціях продажу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є необґрунтованим. Також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства чи видачу накладних, в тому числі і податкових, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в позивача.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів, який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, неподання звітності, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку Товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Таким чином, підставно констатовано, що скаржник не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №0000072301 від 10 січня 2012 року.

У відповідності до матеріалів справи суд першої інстанції також підставно не прийняв до уваги твердження скаржника про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 754052 грн., підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1643248 грн. за 2 квартал 2011 року на суму 388272 грн. та 3 квартал 2011 року на суму 1254976 грн..

Зміст валових витрат визначено пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР: "Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності ". Тобто, умовою для віднесення витрат до валових є фактичне понесення витрат при придбанні (виготовлення) товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника податку. При цьому склад цих витрат визначено пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР та обмежено пунктами 5.3-5.7 цієї статті; згідно з пунктом 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. З наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається та не заперечується представником Луцької ОДПІ, що ВАТ «Луцький КРК» використовує макулатуру (сировину) для виробництва готової продукції, яка є основною складовою продукції, що виготовляється позивачем. Отже, витрати, понесені у зв'язку із придбанням сировини для подальшої її переробки з метою продажу товарів та отримання доходу, є виправданими. Така діяльність позивача є господарською в розумінні Закону № 334/94-ВР. На підтвердження понесених витрат у зв'язку із придбанням у СПД ОСОБА_2 позивач пред'явив для перевірки первинні документи (купівлі-продажу №01-М від 03.01.2010 року, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення), копії яких надав суду.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

На підставі належних первинних документів позивач включив до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року 754052 грн., за 2 квартал 2011 року - 388272 грн. та 3 квартал 2011 року - 1254976 грн., що також відображено у бухгалтерському та податковому обліку. Про те, що господарська операція відбулася, свідчать дані такого обліку: товар оплачено та поставлено, при цьому право власності на товар перейшло від продавця до покупця (позивача), який використав товар (макулатуру) в господарській діяльності.

Враховуючи ту обставину, що висновки Луцької ОДПІ про завищення позивачем валових витрат за перевіряючий періоді є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та свідчать на неправильне застосування норм чинного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 10.01.2012 року, прийняте на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, оскаржувана постанова відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. у справі №2а/0370/205/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий: М.В. Костів

Судді: Р.М. Шавель

О.І. Довга