Постанова № 39459358, 24.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3934/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач-1, ДПІ у Дніпровському районі), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС у м. Києві) про: визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 417 616,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 року №0000141530; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 417 616,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до ГУ ДКС України у м. Києві висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, в розмірі 1 168 390,00 грн., заявленої Позивачем для бюджетного відшкодування в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування від 18.12.2013 року. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Дніпровському районі не було вчасно подано до ГУ ДКС України в м. Києві висновку про заявлену суму бюджетного відшкодування, яка була підтверджена податковим органом у ході перевірки. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що матеріалами справи було підтверджено правомірність винесеного Відповідачем-1 податкового повідомлення-рішення, а тому підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні фактичних обставин справи та перевірки їх доказами.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому наголошував на тому, що судом не було повністю з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

У судовому засіданні повноважний представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив вимоги останньої задовольнити повністю. Проти задоволення апеляційної скарги ДПІ у Дніпровському районі заперечував.

Повноважний представник Відповідача-1 наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, викладених в останній. Разом з тим, проти задоволення вимог апеляційної скарги ТОВ «Аскоп-Україна» заперечував.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що Позивачем до ДПІ у Дніпровському районі було 18.12.2013 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, де було визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2 417 616,00 грн. Крім того, в цей же день ТОВ «Аскоп-Україна» було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування вказаної суми.

У зв'язку з подання Позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі у лютому 2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року. У ході перевірки податковим органом було встановлено: відсутність з боку ТОВ «Аскоп-Україна» порушень податкового законодавства при відображення у декларації за листопад 2013 року бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1 168 390,00 грн.; порушення п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 року на суму 1 249 226,00 грн. Результати перевірки викладені в акті від 26.02.2014 року №1247/26-53-15-01/30579869. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 14.03.2014 року №0000141530, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 249 226,00 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 624 613,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Аскоп-Україна» (Покупець) та ТОВ «Вторметекспорт» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №11/09/13 від 11.09.2013 року (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у встановлені даним договором строки сою врожаю 2013 року у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та даний товар та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількість, найменування (асортимент), ціна та вартість окремої партії товару, яка поставляється за даним договором, узгоджуються сторонами та визначаються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору приймання-передача товару здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INKOTERMS 2000). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару ТОВ «Аскоп-Україна», одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» у квоту ПП «Блок Баг Системс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

При передачі товару Продавець зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; карантинний сертифікат (за наявності); сертифікат якості Державної інспекції сільського господарства (за наявності).

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків на оплату; платіжних доручень; видаткових накладних; актів приймання; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; сертифікатів якості; актів про недостачу (т. 1 а.с. 67-250; т. 2 а.с. 1-70); складських квитанцій на зерно та витягів з реєстру складських документів на зерно (т. 2 а.с. 80-105).

Водночас, суд першої інстанції, надавши оцінку поданим на підтвердження виконання господарських зобов'язань документам, прийшов до висновку, що останні містять розбіжності та неточності, що, по-перше, ставить під сумнів реальність Договору, по-друге, в силу приписів ст. ст. 198, 201 ПК України позбавляє Позивача права на отримання податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, бюджетного відшкодування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при кваліфікації правочину як нікчемного за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо посадової особи суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів свідчить про дотримання їх вимогам чинного законодавства, що, на думку колегії суддів, свідчить про передчасний висновок суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт».

При цьому, не зазначення у деяких товарно-транспортних накладних певних реквізитів, на думку суду апеляційної інстанції, не може бути основою для висновку про відсутність у Позивача правових підстав для формування податкового кредиту, оскільки такі помилки носили не системний характер.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас судом першої інстанції не було враховано, що безпосереднє отримання товару здійснювалося ПАТ «Херсонський КХП», що виключає, на переконання Апелянта, можливість виписування останнім довіреностей.

Крім іншого, судова колегія вважає передчасним твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про розбіжність показників ваги товару у сертифікатах та інших документах, оскільки останнім не було враховано, що Держсільгоспінспекцією України при видачі сертифікатів якості на сою було округлено вагу товару до десятих чисел. Зазначене твердження Апелянта підтверджується співставленням наявних у матеріалах справи копій сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, актів, актів приймання.

Крім того, товарність зазначеної господарської операції підтверджується поданою Апелянтом копією постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року у справі №826/2178/14, якою задоволено позовні вимоги ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі, ГУ ДКС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 06.02.2014 року №0000322203, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 1 249 226,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання договірних зобов'язань.

Щодо висновків суду першої інстанції про не підтвердження Позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 1 249 226,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписи п. 201.1 ст. 201 ПК України визначають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Абзацом 2 пункту 4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним договором України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог п. 3 цього Порядку.

Водночас, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що невірне зазначення дати Договору у податкових накладних є підставою для висновку про не підтвердження Позивачем формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Як вбачається з системного аналізу положень ст. 201 ПК України та затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 Порядку заповнення податкової накладної, обов'язково у податковій накладній зазначається вид цивільно-правового договору, а не його дата. Наявні у справі Договір № 11/09/13 від 11.09.2013 року, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення та інші первинні документи у своїй сукупності підтверджують, що при виписуванні податкових накладних у графі «дата договору» допущено описку (опечатку), замість « 11.09.2013» вказано « 11.05.2013». При цьому описки не мають правового значення і не можуть бути підставою для податкової відповідальності платника податків.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Вторметекспорт» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Аскоп-Україна», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання Відповідача-1 на фіктивний характер діяльності ТОВ «Вторметекспорт» з огляду на встановлення у ході неможливості проведення зустрічної звірки відсутності місцезнаходження останнього колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, враховуючи, що Позивачем було доведено реальність здійснення господарської операції та факт отримання від контрагента товарів, а також встановлену відповідність первинних документів та податкових накладних вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність у ТОВ «Аскоп-Україна» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Вторметекспорт», а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 року №0000141530.

Оцінюючи твердження суду першої інстанції щодо безпідставності позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь Позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу положень п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а і в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як було встановлено раніше, Позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року із розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Приписи п. 200.11 ст. 200 ПК України визначають, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як було встановлено раніше, Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року, у ході якої було підтверджено правомірність заявленого бюджетного відшкодування на суму 1 168 390,00 грн. При цьому, правомірність заявленого бюджетного відшкодування на суму 1 249 226,00 грн. підтверджена виключно вказаним судовим рішенням.

З таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність подальших перешкод для продовження податковим органом процедури здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов'язку, передбаченого ст. 200.12 ст. 200 ПК України, Відповідачем-1 виконано не було, у зв'язку з чим колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, у розмірі 1 168 390,00 грн.

Поряд з цим колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь Позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, єдиною умовою для виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві свого обов'язку з видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку є отримання від податкового органу передбаченого п. 200.12 ст. 200 ПК України висновку.

Враховуючи, викладене, колегія суддів приходить до висновку, що лише виконання Відповідачем-1 приписів п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України потягне за собою передбачений ПК України обов'язок Відповідача-2 перерахувати Позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а тому підстав для задоволення позовних вимог до ДКС в м. Києві немає, про що вірно зазначив Окружний адміністративний суд м. Києва.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, однак, при винесенні оскаржуваного рішення допустив не вірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Аскоп-Україна» та апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі - задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приписи ч. 6 ст. 94 КАС України визначають, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна» 2 987,01 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 168 390 (один мільйон сто шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. заявленою товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» для бюджетного відшкодування в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2013 року від 18.12.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14 березня 2014 року №0000141530.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві у відповідності до п. 200.12 статті 200 Податкового кодексу України про відшкодування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 2 417 616,00 грн. відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року від 18.12.2013 року №9082632344.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» 2 987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 01 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.